На Куп’янському напрямку, одному з найгарячіших секторів фронту, українські захисники ефективно використовують передові технології для боротьби з ворогом.
Особливу увагу привертає екіпаж операторів наземних роботизованих комплексів 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де військові різного віку та з різних куточків України об’єдналися заради спільної мети.
Міжрегіональний екіпаж та їх сталеві побратими
За лаштунками бойових успіхів Князівської бригади на Куп’янському напрямку стоять звичайні українські чоловіки, які майстерно опанували керування сучасними наземними роботизованими комплексами, що значно посилюють бойові можливості підрозділу та зберігають життя військовослужбовців в умовах інтенсивних бойових дій.
Особливістю даного екіпажу є те, що його учасники походять з різних регіонів України та належать до різних поколінь: 47-річний оператор з позивним “Гномик” представляє Івано-Франківську область, тоді як його 25-річний побратим “Плюсик” був мобілізований на Рівненщині.
З відносно безпечних підвалів та бліндажів Куп’янського напрямку, військові дистанційно керують броньованими машинами, які використовуються для встановлення мін, організації підривів ворожих позицій, а також транспортування необхідних вантажів для побратимів — від харчування до боєприпасів, що дозволяє мінімізувати ризики для особового складу при виконанні небезпечних завдань.
“Додік” і “Тарган”: технічні особливості бойових роботів
Роботизовані комплекси, якими керує екіпаж, мають свої неформальні назви, що відображає типове для українських військових поєднання професіоналізму та доброго гумору навіть у найскладніших умовах. Кожна машина має свої унікальні технічні характеристики, що визначають її бойове застосування.
“Додік” — потужний наземний дрон вагою в кількасот кілограмів, призначений переважно для транспортування важких вантажів у зоні бойових дій, де пересування особового складу пов’язане з високим ризиком.
“Тарган” — значно легша та маневреніша машина, основним призначенням якої є швидка доставка вибухових пристроїв до позицій противника, що дозволяє ефективно вражати ворожі цілі без наражання українських військовослужбовців на небезпеку.
“Вони ніби простенькі, але апаратура всередині потребує постійного догляду. Над цим працює не лише наш екіпаж, але й інші побратими. Також разом шукаємо рішення, щоб постійно вдосконалювати наші дрони”, – розповідає “Плюсик”, демонструючи важливість командної роботи та технічної підтримки для забезпечення ефективності роботизованих комплексів.
Досвід керування та командна взаємодія
Незважаючи на технічну складність обладнання, оператори відзначають, що процес навчання керуванню наземними дронами не вимагає надзвичайних зусиль, особливо для людей, які мали досвід взаємодії з подібними інтерфейсами керування.
“Керувати ними – одне задоволення. До речі, і навчитися цьому нескладно. Пульт управління нагадує джойстик, як для ігор. Пам’ятаю, колись був справжнім асом, бо сиділи цілими днями і змагалися. Тепер бачу, що недарма”, – поділився досвідом “Гномик”, згадуючи, як навички, набуті в мирному житті, виявилися корисними у військовій справі.
Оператори підкреслюють, що їхня ефективність базується не лише на індивідуальній майстерності кожного, але й на злагодженості командної роботи, взаємодоповненні та вмінні знаходити компроміси при прийнятті рішень.
“У нас різний досвід, різні погляди на виконання завдань. Тому часто радимось, шукаємо оптимальне рішення. “Плюсик” мені як син, тому я не дозволяю йому багато речей, які він хоче робити. Але одного разу, під час бойової роботи, ми втратили керування дроном, і “Плюсик” вирішив, що піде відновлювати зв’язок вручну. На щастя, все пройшло добре, але нервових клітин у мене поменшало”, – розповідає “Гномик”.
Мотивація захисників та зв’язок з домівкою
Попри значні відмінності в біографіях, представників різних поколінь та регіонів України об’єднує спільна мотивація — захист рідної землі від загарбників, бажання не допустити ворога до власних домівок та забезпечити безпечне майбутнє для своїх близьких.
У рідні домівки захисників чекають їхні рідні: “Гномика” на Прикарпатті очікує дружина, тоді як “Плюсика” на Рівненщині чекають батьки та кохана дівчина, що створює міцний емоційний зв’язок з цивільним життям та надає додаткових сил для боротьби.
У нечасті моменти відпочинку від військових обов’язків, екіпаж проводить час у розмовах про майбутнє мирне життя, ділиться спогадами про найдорожчих людей та будує плани на післявоєнний період, що допомагає морально відновитися перед поверненням до складних бойових завдань.
Історія екіпажу операторів наземних дронів Князівської бригади є яскравим прикладом того, як поєднання відданості спільній меті, технологічних інновацій та командної роботи дозволяє ефективно протистояти ворогу, зберігаючи найцінніше — життя українських захисників.
Для тих, хто бажає долучитися до лав Князівської бригади, працює рекрутингова група 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, з якою можна зв’язатися за телефоном 096 846 3154 або через офіційний веб-сайт бригади https://14ombr.army.
