Сніголавинна станція розміщена на висоті 1450 метрів.

Сніголавинна станція розміщена на висоті 1450 метрів.

На висоті 1450 метрів над рівнем моря розміщена сніголавинна метеорологічна станція “Пожежевська” — на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Саме тут увесь рік фахівці стежать за станом снігового покриву гір, а також фіксують погодні дані, які потім використовують у прогнозах. Щоб дізнатись про особливості роботи метеорологічної станції, вирушаю туди, пишуть Версії з посиланням на Експрес.

…7.00. До контрольно-пропускного пункту Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення під’їждждає невеличкий бус із усміхненим водієм. Це —  Михайло Довганюк, начальник метеорологічної станції. Чоловікові — 70 років, 48 з яких він працює на “Пожежевській”.

“На станції працює десятеро осіб. Позмінно по двоє-троє. Кожна команда має пробути там цілий тиждень, покидати станцію без дозволу та крайньої необхідності суворо заборонено”, — розповідає начальник.

Раптом наш бус сповільнює хід, а потім буксує — через велику кількість снігу решту шляху ми долаємо пішки.

“Небезпечні звірі тут водяться?” — питаю у свого провідника, помітивши чиїсь сліди.

“Аякже, — відповідає він. — Декілька років тому до нас на станцію забрів ведмідь. “Похазяйнував” там, розтрощив грунтові термометри і пішов. А одного разу я натрапив на слід вовка — завбільшки з кулак! Коли розповів про це місцевому єгерю, той сказав, що полює на поганця вже чотири роки. Згодом його нарешті вполювали, туша заважила майже 80 кілограмів!”

/storage/2020/12/04/image/md_YoNY_16-avt-mikhaylo-dovganyuk.jpeg

Михайло Довганюк працює тут уже 48 років.

..Ми виходимо на полонину, перед нами — “Пожежевська”. Піднімаємося по схилу й опиняємося на території станції: звичайна на вигляд хата, попри стіну складені дрова. Поряд з будівлею — майданчик зі спеціальними приборами, літній туалет, вітряк та дві сонячні панелі.

Всередині станції тепло та чисто. Заходжу в один з кабінетів. Чоловік в окулярах розгадує кросворд. Позаду нього — ноутбук, великий журнал та настільна лампа. Під стіною — ліжко.

Це — 55-річний Василь Тимінський. На станції працює 31 рік — техніком-метеорологом. Основна його робота, як і інших працівників, кожні три години фіксувати показники погоди: температуру повітря, грунту, висоту снігу, наявність опадів та інших атмосферних явищ, висоту хмар, їхню класифікацію згідно з міжнародним кадастром, атмосферний тиск, вологість.

Ці дані пан Василь переформатовує у коротку телеграму, яку надсилає у Київський гідрометцентр, де її використовують для прогнозів погоди, а також вносить цифри у журнал.

Що цікаво, інтернет на базі провели декілька років тому. А раніше метеорологи передавали цифри в Яремче по рації, а ті вже надсилали інформацію у Київ. Також даними із “Пожежевської” користуються Швеція, Австрія, Польща, Чехія та Румунія, з якими співпрацює український метеоцентр.

Також даними із “Пожежевської” користуються Швеція, Австрія, Польща, Чехія та Румунія.

За словами Михайла Довганюка, час до часу на станції приймають і туристів.

“Якщо сильно погіршилася погода і спуск стає небезпечним для життя, якщо комусь стало погано, хтось травмувався — приймаємо в нас, — каже чоловік. — Якось на станцію завітали двоє поляків. Тоді була висока лавинна небезпека, проте чоловіки не хотіли дослухатися до наших застережень. Вони хизувалися тим, що підкорювали найвищі гірські хребти світу, і Карпати їх зовсім не лякають. Вони пішли далі, а за певний час один із них повернувся. Попросив працівників піти з ним та допомогти компаньйону, бо того засипала лавина. Чергові “Пожежевської” дісталися місця пригоди та відкопали чоловіка, проте він уже не дихав”.

/storage/2020/12/04/image/md_B9Qq_16-avt-vasil-diminskiy.jpeg

Василь Тимінський щотри години фіксує погодні показники.

Цікаво, що жінки на станції не працюють.

“Знаєте, працівники живуть тут цілий тиждень. Природно, що між чоловіками й жінками могли б виникати почуття, які заважали б зосередитися на роботі, — пояснює начальник станції. — А якось на станції навіть стався трагічний випадок — одна жінка вчинила самогубство. Ймовірно, через почуття до колишнього працівника. Саме з того часу робота жінок на станції — табу”.

“Як відзначаєте свята? Ваші працівники ж, напевно, тут і Великдень, і Новий рік зустрічають”, — запитую пана Михайла.

Той у відповідь усміхається: “По-скромному. Та й на станції заборонено вживати спиртне”.

Виходимо з паном Михайлом надвір і йдемо на майданчик. Чоловік показує будку на підйомі та відчиняє її дверцята. Там заховані термометри. Також на майданчику є флюгери, опадомір та плювіограф, який застосовують улітку для постійної реєстрації рідких атмосферних опадів, їх інтенсивності тощо.

“Погано, що в нас немає стабільної електрики, — скаржиться начальник станції. — Провести її сюди коштувало б державі два мільйони гривень, але наразі на нас такі гроші витрачати не хочуть. Тепер основне джерело енергії — дизельні генератори”.

…Насамкінець, зробивши декілька фото Чорногірського хребта, ми з паном Михайлом починаємо спуск. Останні хмаринки розтанули, розбившись об чуби масивних гір, а кривий карпатський горизонт став повільно зникати за гострими кінчиками смерек. Сьогодні на “Пожежевській” спокійно.

 

 

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!