Його заснували члени громадської природозахисної спілки «Орден Саламандри» Михайло Королик та Євген Михайленко. Сюди, у приміщення на вулиці Ленкавського, 17, перевезли свої великі колекції тварин. У будівлі ще триває ремонт. У планах на майбутнє – встановлення вольєрів для тварин більших розмірів.
Керівник гуртків тераріумістів та ентомологів, директор природоохоронного відділу “Ордену Саламандри” Михайло Королик поділився цікавими відомостями про мешканців міні-зоопарку, пишуть Версії з посиланням на з Ogogo.if.ua.
Павуки-птахоїди
Павуки з родини птахоїдів бувають підземні, наземні і деревні. Всі вони отруйні. Деревні мають найбільш яскраве забарвлення, але водночас є найбільш небезпечними. Початківцям радять «кучерявого павука» – його отрута менш токсична, ніж в оси.
«Якщо зробити різкий рух,то можуть вкусити», – сказав Михайло Королик.
Павуки-птахоїди, коли ростуть, знімають своє захисне покриття – екзоскелет. Це стається приблизно раз на рік.
Живуть вони у середньому 3-5 років. Самки – набагато довше, від 10 до 30 років. І народжується їх значно менше. Це пов’язано з тим, що під час спарювання самка з’їдає самця, іноді кількох. В процесі вона плете кокон, з якого можуть розвинутися від 60 до 2 тисяч павучків, залежно від виду. У кокон самка впорскує поживні речовини з тіла їхнього «тата», що допомагає павучкам краще рости.
Веретільниця
Це безнога ящірка, яку часто плутають із гадюкою. Веретільниці поширені у Карпатах і на Прикарпатті.
Одну з тих, яка мешкає у міні-зоопарку, у жовтні знайшли в себе в квартирі мешканці вулиці Вороного і викликали рятувальників. Відтак ящірку забрали до міні-зоопарку. Тут її годують дощовими хробаками.
Аксолотль
Ця личинка мексиканської саламандри – єдине земноводне у світі яке у стадії личинки стає статево зрілим. Стає саламандрою, якщо потрапляє на сушу, а якщо залишити в акваріумі, то вона все життя буде личинкою.
«Ними останні 30 років досить сильно цікавляться вчені, бо вони мають властивість регенерації всіх частин тіла. Лапи, хвости, внутрішні органи в них назад відновлюються, якщо якась частина втрачена. Буває, що коли їдять, відкушують один одному лапи. За два-чотири місяці лапа відростає повністю. І ніхто не може пояснити, як це», – розповів Королик.
Бородата агама
Ця ящірка родом із Австралії. Живе у пустельних, кам’янистих місцевостях. Коли агама відчуває небезпеку, в неї роздувається і темнішає шийний мішок, що нагадує бороду. Звідси назва ящірки.
Нільський крокодил
Крокодилиця Інна, яка живе у міні-зоопарку, має більше метра у довжину. Її вік – десять років.
Самка нільського кродила виростає до 2-3 метрів, а самці можуть бути довжиною від 4 до 6 метрів.
«Найкраще крокодилів годувати гризунами,бо на довше вистачає і потім легше прибирати».
Ігуана
Батьківщина цієї великої ящірки – басейн річки Амазонка. Там ігуани живуть на верхівках дерев і харчуються листям, на висоті 20-30 метрів над рівнем води.
«Захисна реакція – вони закривають очі. Бо, коли на сонці очі блистять, орел може знайти його, Якщо вона не побачила орла і сиділа з відкритими очима, і вже орел нападає, то з висоти 20-30 метрів вони стрибають у воду. Там можуть до години перебувати, дуже гарно плавають».
Болотяна черепаха
Європейські болотяні черепахи мешкають у природі на Прикарпатті, в Чернівецькій області. Іноді по Пруту і Дністру добираються до лиманів Одещини.
Михайло Королик розповідає, що одну з мешканок міні-зоопарку знайшли студенти ветеринарного університету Києва. Побачили на Дніпрі кладку з яйцями, забрали і поставили в інкубатор. Коли черепахи вилупилися, по одній розібрали.
Болотяні черепахи живуть від 50 до 100 років, залежно від умов. Ті, що мешкають тут, віком близько 15 років.
«Вони їдять рибу, м’ясо. Навіть бачив, як на озері у парку з’їли голуба. Коли годують лебедів, качок, голуби наближаються до води, і звідти на них нападає черепаха. Голуб під воду – тільки пір’я зверху плаває».
Червоновуха черепаха
Цих рептилій продають у зоомагазинах малесенькими, а коли не знають, що з ними робити, віддають. Так у Михайла Королика зявилося аж десять таких черепах.
Свою назву вони отримали через забарвлення ділянок шкіри на голові. Червоновухі черепахи заборонені до ввезення в країнах Європи. А в Україні їх заборонили 2013-ого року. Проте продовжують ввозити їхніх родичів із жовтим чи помаранчевим кольором “вух”.
Сокіл пустельга
Цей птах випав з гнізда, коли був сильний вітер, люди знайшли його. Був дуже маленький, у пуху. Його штучно вигодували, тому він сам не полює.
«Навіть коли даємо живих мишей, то не завжди вбиває їх», – сказав Михайло Королик.
Втім, йому довіряють контролювати популяцію африканських голчастих мишей. Цих гризунів не можуть їсти інші мешканці міні-зоопарку, бо миші мають голки на спині, як у їжаків.
Миші та хом’ячки, яких купують у зоомагазинах чи розводять тут же, є основним кормом для змій. Вони їдять приблизно раз на два тижні, у процесі зміни шкіри – рідше. У всіх холоднокровних травлення проходить при 26 градусах тепла. Тому в тераріумах підтримують сталу температуру – 20 градусів тепла та забезпечують точку прогріву 30-35 градусів. Після того, як поїли, плазуни сидять у теплі і перетравлюють їжу. Якщо раптово температура падає, то вони її випльовують. Таке стається під час перебоїв з електропостачанням.
Також в Івано-Франківському міні-зоопаку можна познайомитися із мадагаскарськими шиплячими тарганами, пітонами, геконами-еублефарами, королівською змією, будинковим полозом, горлицями, які вміють сміятися, та багатьма іншими цікавими тваринами.
Поруч в теплиці мешкає лелека Юра, що не літає, та лебідь-шипун, якого нещодавно врятували на річці Ворона.
Крім членів гуртків та учнів, які мають тут уроки, міні-зоопарк часто відвідують діти під час екскурсій, переважно зі шкіл та дитсадків неподалік. Набільше гостей – улітку, коли працюють пришкільні табори.
«Цього року було таке, що навіть 300-400 дітей на день приходили», – сказав Михайло Королик.
Тварини спокійно ставлять до відвідувачів, але їм заважають спалахи фотоапаратів. Домовитися про екскурсію можна за телефоном (099,098) 566 72 83.
