Зараз бізнес, пов’язаний з наданням послуг і продажем непродовольчих товарів, заздрить торгівлі продуктами. Але і на цьому “фронті” не все так райдужно, як може здаватися збоку: ще місяць-два роботи у карантинному режимі і підприємці змушені будуть закривати свої магазини. Зараз йдеться не про доходи, а про виживання, бо працювати на “нулі” або собі в збиток франківські ФОПи не готові.

Версії зібрали кілька ексклюзивних історій про те, як виживає під час карантинної кризи франківська торгівля – у супермаркетах, маленьких магазинах та на ринку.

Історія перша: Великі магазини втрачають більше, ніж малі

У Франківську є декілька “автентичних” супермаркетів, які не стали частиною великої торгової мережі, а працюють за своїми правилами. Директор одного із таких магазинів, пан Олександр, розповів про закулісся карантинної торгівлі.

В зв’язку з пропускним режимом в нас скоротилась кількість покупців, хоча виріс середній чек. Тому по суті виручка впала на 35-45%. Відповідно, через те, що в нас суттєво скоротилась виручка, ми не можемо оплачувати свої витрати. Тому доведеться половину працівників відправити у відпустки, а це більше 30 людей. Зараз складається така ситуація, що просто немає грошей, щоб платити людям зарплату.

Людей лякають черги

Я можу спростувати стереотипи, які є в суспільстві, що, нібито, під час карантину заробляють лише аптеки і торгівля. Може малі магазини, де до введення карантину була мала кількість покупців, зараз і в плюсі. Бо по суті йде відтік клієнтів з великих магазинів, через те, що є великі черги на вхід. Зараз людям різниця в ціні вже не така важлива, як час, який вони витратять на те, щоб постояти в черзі. Людей лякають черги.

Зараз ситуація трохи вирівнялась. Якщо на початку карантину в наш магазин могли заходити не більше 10 людей, то тепер дозволено 1 людина на 10 кв.м. Тобто одночасно в нашому магазині може знаходитись до 40 покупців, хоча зазвичай в магазині не більше 20-30. Звичайно, втрата покупців залишилась – сьогодні десь на рівні 50%. Але таки стало краще, бо 50% – це не 70%, як було на початку. Тепер більше людей можуть прийти в магазин, і в свою чергу збільшилась і виручка.

Звісно, працювати важко, про особливі прибутки не йдеться, але кількість покупців збільшилась на третину.

Чому зросли ціни?

Виробники постійно піднімають ціни. Це пов’язано з тим, що погано працює транспорт, впали обороти по виручці – дуже серйозно, а витрати залишаються на тому ж рівні. Тому собівартість продукту значно виросла, логічно, що і ціни на продукцію збільшились.

Також помітне здорожчання на товари імпорту. Зараз цієї продукції в Україні є обмежена кількість, і на них попит суттєво перевищує пропозицію.

З продуктів найбільший попит спостерігається на цукор, гречку, борошно та м’ясо. В перші тижні ми спостерігали суттєве підняття цін на м’ясо, тепер же ціни внормувалися і опустилися до рівня “докарантинних”. Натомість на крупи ціни зростають, як і на продукцію, яка має іноземну складову.

До речі, телефонували з мерії, розповіли, що вони провели моніторинг: суттєво зростає ціна на цукор. Просили в нашому магазині не підвищувати ціну на цукор, або обмежити продаж в одні руки, бо люди беруть мішками.

Зазвичай у великих мережах на всю продукцію є стабільні націнки: до прикладу середня націнка на крупи складає 10%. Тому по якій би вартості від виробника продукція не надійшла, ціна в магазині буде на 10% більша. І все. Тобто ціни частіше піднімають не магазини, і навіть не дистриб’ютори, а виробники. Так працює системи. А покупці все одно у піднятті цін звинувачують магазини.

Працівники торгівлі всім байдужі

Ще один не дуже приємний момент. Всі навколо говорять, що в нас на передовій медики – їм потрібно допомагати з засобами індивідуального захисту, підвозити до роботи. Але чомусь ніхто не говорить, що продавці магазинів так само на передовій. Працівники торгівлі також контактують з величезною кількістю людей. Але вони чомусь всім байдужі. А їх також потрібно захистити, їм також немає, чим добиратись на роботу.

Медків хочуть захистити всі, а цих працівників не хоче захистити ніхто. Всім все одно! Бо хто такий касир на касі? Хоча ця людина за день має сотні контактів з різними людьми. Покупці приходили без масок, кашляли, чхали, весь негатив через карантин виплескували на касира. І чомусь ніхто не розуміє, що касир реально щодня ризикує своїм здоров’ям.

В торгівлі бувають і світлі моменти

Не дивлячись на те, що торгівля зараз знаходиться в поганих умовах, але ми принаймні працюємо. А є бізнес, якому набагато гірше, бо довелось повністю закритись. Але і нам працювати непросто.

Бувають інколи “світлі моменти”. До прикладу, коли закрились готелі та ресторани, у нас суттєво знизились ціни на овочі та зелень, бо виробники почали шукати нові точки збуту. В той момент суттєво здешевшали шампіньйони, огірки, руккола та ін. Коли закрили ринки, нам почали дзвонити з пекарень з пропозиціями забрати готові паски, які пеклися спеціально для продажу на ринку. І поки виробники не перелаштуються, очікуємо що до Великодня можуть подешавшати яблука, помідори, огірки, які планували збувати на базарах у Франківську.

Скільки ми ще протримаємось в таких не надто комфортних умовах – важко прогнозувати. Зараз скрутно всім, але сподіваємось з часом ситуація покращиться“.

Історія друга: Малі магазини виживають, бо на їхній товар є попит

Пан Ігор має кілька невеликих продуктових магазинів. Під час карантину стикнувся не лише з втратою доходів, але і з проблемою кадрового забезпечення.

“Ми не закрилися, але якщо колись за день було 200 чеків, то зараз приблизно 100, бо в магазин заходять по 1-2 людини.

В нас проблема з продавцями – вони переживають за своє здоров’я. Тому або пишуть заяви на відпустку, або беруть лікарняні, тими чи іншими методами, і не виходять на роботу.

Найбільший попит на крупи та борошно. На борошно, дякуючи виробникам, не підняли ціни. Але попит перевищує пропозицію. Хоча прогнозую спад, бо люди вже всі зробили запаси. З крупами ситуація трохи складніша, наприклад з гречкою. Не зрозуміло хто підняв ціни – чи виробники, чи аграрні компанії, які мають сировину? На гречку ціну підняли на 10 гривень за кілограм – до карантину ми закуповували гречку по 21 гривні, зараз – по 33 гривні.

З орендодавцями стараємось домовлятись індивідуально, але мало хто йде на зустріч. Не має серед моїх знайомих таких випадків, щоб орендодавці знизили ставку оренди чи взагалі її відмінили.

Хто займається продуктами харчування, то вони ще якийсь час протримаються за рахунок того, що на цей товар є попит. А хто працює у сфері послуг чи торгівлі непродовольчими товарами – то це максимум місяць-два. Бо людей не дозволяють звільняти, за оренду треба платити, податки треба плати.

Продуктові на “нулі” ще деякий час зможуть протриматися, навіть якщо і впадуть виручки. Зараз доходи зменшились мінімум вдвічі, в порівнянні з ситуацією на початок березня, коли ще не було карантину. Але доходи будуть ще більше падати, бо попереду нас чекають ще жорсткіші методи карантину”.

Історія третя: Малий бізнес залишився сам на сам зі своїми проблемами

Франківець Іван – підприємець з досвідом. Але і він не впевнений, чи його бізнес зможе пережити “карантинну кризу”.

“За 30 років такого ще не було. Той, хто торгує з 90-их років, знає, як важко було на початку. Але в порівнянні з теперішньою ситуацією, 90-ті  – то було щастя. Люди налякані, ніхто нічого не знає, а той хто знає, нічого не хоче говорити. Повний дисбаланс всієї торгівельної системи України. Ціни ніхто не контролює, ніхто ні за що не відповідає. Повний бардак і хаос. Вхідні ціни (від постачальників) кожного дня інакші. Люди закупились так, що потім будуть багато викидати. Реально мені їх шкода. І це вдарить по сімейному бюджету. Взагалі, про планування навіть місячне, не говорячи вже про піврічне чи річне, – навіть не йдеться. Все зупинилось не тільки на період карантину, а на рік-півтора, як мінімум. В плані розвитку мережі, просування якихось брендів, розширення торгової мережі – ніхто адекватний цього не буде робити. Хіба це робитимуть великі монополісти – АТБ, Сільпо і подібні.

Багато хто не зможе відновитись після карантинної кризи

Бізнес не просто втрачає зараз, бізнес вже втратив, напевно, річні напрацювання. Якщо говорити про ФОПа, який має 7 найманих працівників, і який допомагає іншим ФОПам у веденні підприємницької діяльності, то, звичайно, що у нього виникають питання: як далі жити?

Подачки з боку влади, те ж скасування ЄСВ, – не рятують. ФОПи і надалі залишились сам на сам зі своїми проблемами. Ніхто не знає, що нас надалі чекає. Втрата буде колосальна, багато хто не зможе відновитись після карантинної кризи. Зараз мова йде не про недоотриманий заробіток, а взагалі про виживання бізнесу. А якщо хтось має ще якісь кредитні зобов’язання, то це взагалі жах.

В підвищенні цін в деякій мірі винні самі покупці

Попит є на продукти першої необхідності: цукор, гречка, рис, сіль, олія, туалетний папір, як не дивно. Також шоколад чорний зараз ходовий – напевно, як антидепресант. Або може люди просто заїдають свій страх чи сором.

В підвищенні цін в дечому винні самі покупці: якби вони самі не створювали штучний дефіцит, то і не з’явився б і торгівельний голод.

Але насправді не все так погано, як здається. І мені здається, що це просто маніпулювання людською свідомістю, можливо навіть досліди над людьми. Бо єдине, що в світі не лукавить, це цифри. Вони говорять самі за себе. Тому можливо, цей вірус і не такий страшний, як нам демонструють. І ажіотаж також створений штучно.

“Швейцарська демократія” відійшла в сторону, але з’явився саботаж

Багато людей зараз переоцінили своє ставлення до роботи. Якщо раніше зарплати вдома вони порівнювали з заробітчанськими доходами, то тепер розуміють цінність будь-якої роботи, яка може принести хоч якийсь дохід. І тепер реально почало цінуватись хороше ставлення керівників до підлеглих, робота, а от “швейцарська демократія” відійшла вбік.

Нам також довелося половину працівників відправити у відпустку. Але найдивніше, що мені довелося стикнутися з саботажем. В той час як більшість сидить без роботи, деякі продавці заявляють, що не вийдуть працювати, бо переживають за свою сім’ю. Але як тоді бути з медиками чи військовими? Продавець мав би продавати, лікар – життя рятувати, а військовий – захищати Україну. Якщо система ламається, і ФОПи йдуть захищати країну, військовий стає за прилавок, футболіст стає держслужбовцем, а учасник КВНу – міністром, то очевидно, що ми рухаємось не туди.

На “орендні канікули” погодилось менше 10% орендодавців

90% власників комерційних приміщень не пішли на поступки своїм орендарям. Всі підписані договори оренди залишились в силі. Бо по логіці, якщо магазин не закрився, а продовжує працювати, то значить має плати. І ніхто не цікавиться, на скільки знизились доходи?

Торгівля в тому вигляді, який є зараз – просто ганебна, панує хаос та безлад. На орендні канікули погодилось менше 10% підприємців, які мають у власності торгові площі.

А щодо “поблажок” податкової, то краще б вони взагалі “не допомагали” пересічному підприємцю. Хай люди самі розберуться, як їм вести бізнес. Бо можуть так допомогти, що потім штрафні санкції будуть в рази більші.

“Тримати” ціни непросто

Зараз майже всі виробники попіднімали ціни. Бо попит породжує пропозицію. Деякі порядні підприємці стараються домовлятися з постачальниками, щоб в цей непростий час таки втримати ціни на рівні докарантинних – існують же дружні відносини, система бартерів. Але якщо всі кругом піднімають ціни, хоча працюють в однакових умовах, то досить непросто “тримати” ціни. Бо все одно завтра ти цей же товар будеш закуповувати по новій вищій ціні.

Йде перерозподіл бізнесу: будемо жити за законами джунглів

Якщо карантин продовжать до червня, то буде непросто. Реально почнуться проблеми, з якими криза 2008 року навіть не стикалася.

Як на мене, зараз йде перерозподіл всього бізнесу, який існує – того, який будувався роками і десятиліттями. Зараз з’являться нові гравці, які мають гроші на освоєння нових територій. Будемо жити за законами джунглів. І хто не проявить психологічну стійкість – зійде з арени. Багато підприємців просто втомились жити в цьому шаленому бізнесово-економічному ритмі. В таких умовах мікробізнес може протриматись до кінця червня – і “тапочки”…

Історія четверта: на базарі не краще, ніж в магазині

Віктор має “точку” на Центральному ринку. І владні “каруселі”, які то закривають ринки під час карантину, то відкривають, то потім знову закривають – негативно впливають на “продовольчий бізнес”.

“Зараз нам непросто, але поки покупців вистачає. Був період, коли одразу після введення карантину було значне пожвавлення: продажі були вищі, бо покупці купляли про запас. Але останніх два тижні вже трохи менше.

Деякі виробники підняли ціни – відповідно і нам довелося піднімати. Є групи товарів, на які ціни традиційно зростають перед святами. Але є й такі, на які стався значний стрибок цін трохи неочікувано. Також і є продавці, які підвищили ціни штучно. Побачили, що є попит, і підняли. Хоча могли цього не робити, бо закуповували товар за старими цінами. Вони пояснюють це стрибком курсу долара.

Ринок не може сам по собі диктувати ціну кінцевому споживачу. Ми, так само, як і магазини, залежимо від виробників і дистриб’юторів. Що і за якою ціною нам привезли – так ми і продаємо. І дуже прикро, що в цей непростий час доводиться піднімати ціни.

Дуже хочеться стабільності. Хай буде менше покупців, менше продаж, але щоб було все стабільно. Тоді буде хоч якась впевненість в завтрашньому дні”.

Історія п’ята: продажі в інтернеті не врятували “непродовольчий” бізнес

Світлана – франківська підприємниця, яка займається торгівлею текстильними виробами. З введенням карантину магазин довелося закрити, а вихід в інтернет – не мав успіху.

“Мікробізнес чекає гіркий час. Я думаю, що вже восени нас чекає масове закриття ФОПів, 30% точно зійдуть з ринку.

До прикладу, я займаюсь продажем одягу. Ми вклали кошти у весняну колекцію – і майже вся вона нереалізована. Ніхто не звільнив від оплати за найманих працівників чи орендної плати. Хоча я маю приклад з Рівного, де підприємцям зробили послаблення. Як відомо, договір оренди має кілька складових: сама орендна плата і експлуатаційні витрати. Раніше це співвідношення було приблизно 70/30. Так от у Рівному орендодавці частину “експлуатаційні витрати” підняли до 60-70%, а орендну плату забрали зовсім. У нас на жаль, таку практику не запровадили.

Ще нам би хотілося хоч трохи адекватності в прийнятті законів, щоб вони були чіткі і не двоякі.

По суті зараз доходів нема, а видатки йдуть. З чим залишився підприємець? Зі своєю нереалізованою новою колекцією. Ми пробували налагодити продажі через інтернет, але врешті зрозуміли, що ця зона повністю пасивна. Також прогнозую підвищення цін. Чому? Бо в нас все іде імпортне. Все залежить від девальвації гривні і росту валюти. Цінопідвищення чекає нас всіх, як і зниження якості продукції.

Зараз нам непросто, а далі буде ще більше прикро. Думаю такий бізнес протягне може місяць або два – не більше”.

Як переживуть карантин франківські підприємці – покаже час. Попри невтішні прогнози можливо знайдуться сміливці, які теперішні збитки та тимчасові складнощі трансформують у поштовх до подальшого розвитку. Адже наше життя – як зебра, за чорною смугою завжди йде біла…

 

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!