Цілюще повітря, неймовірні краєвиди, екскурсії, розваги – чого ще потрібно на відпочинку в оточенні мальовничої природи Івано-Франківщини? Та кращими за гори – можуть бути лише гори в поєднанні з місцевою автентичною кухнею. Запевняємо – кожен регіон Прикарпаття надзвичайно багатий на найрізноманітніші страви, які прийдуться до смаку найвибагливішим гурманам.

Тож забуваємо про різні дієти, нагулюємо апетит і вирушаймо в гастрономічний тур Івано-Франківщиною.

Версії приготували для вас ТОП-10 найсмачніших автентичних страв Прикрапаття. Нумо куштувати!

  • Банош – візитівка карпатської кухні

Господарі гір гуцули мають багату й надзвичайно ситну кухню. Чільне місце серед різноманіття страв займає банош. Справжній банош готується на відкритому вогні. У чавунний казанок набирають домашньої сметани, яку доводять до кипіння, тоді додають кукурудзяне борошно.

Страву постійно помішують дерев’яною ложкою аж поки не спливе жир від сметани. Подається банош з бринзою. Також туристи можуть посмакувати його зі шкварками чи грибною підливою.

  • Гуцульський білий борщ

Цей різновид гуцульського борщу ламає всі уявлення про смак та колір такої звичної на будь-якій кухні страви. Основні інгредієнти борщу – білий, кормовий буряк, цибуля, м’ясні копчені реберця, сметана.

Неймовірного аромату «білому» борщу надають запашні карпатські приправи серед них обов’язковий чебрик (чебрець).

  • Мініатюрні гуцульські голубці

Кожна господиня знає, що справжні гуцульські голубці повинні бути розміром з мізинець. Готують їх з листя квашеної капусти, які начинюють кукурудзяною крупою грубого помелу, рисом з приправами та додають сало. Сформовані голубці щільно складають в чавунний посуд, перекладаючи шматками сала та гілочками чебрецю, й готують в духовці 1.5-2 години.

  • Гуслянка і «гуцульське пиво»

Гуслянка – це щось між йогуртом та ряжанкою, тільки смачніше. Оскільки гуцульська кухня достатньо ситна, допомагає шлунку впоратися з ласими наїдками гуслянка. Приготувати її не важко.

Стінки посудини (глиняної або скляної, в жодному разі не металевої) змащують густо загуслем або домашньою сметаною, далі заливають нагріте до кімнатної температури молоко, не перемішуючи. Вкутують посудину рушником, аби вона прогрівалась й залишають на 12 годин. Потім гуслянку краще зберігати (в процесі вживання) в холодильнику при температурі на вище 5°С, що б запобігти подальшому процесу окислення. Проте, якщо гуслянка таки скисає з неї готують напій – розвід («гуцульське пиво»).

Гуслянку збивають у глечику і заливають холодною водою 1 до 3-х – все освіжаючий напій готовий.

  • Начинка по-коломийськи.

Начинку готували здебільшого на великі свята. В основі страви кукурудзяна крупа, масло та яйця. Це гарнір з кукурудзяної крупи з печі, який подають до м’яса або птиці, борщу чи бульйону.

Віднедавна начинка по-коломийськи із томленим м’ясом – це традиційна страва Коломиї. Її рецепт буде запатентовано і авторське право буде належати коломийській громаді в особі міської ради. Вона буде пропонована до введення в меню усіх закладів харчування нашого міста, а також буде провадатися на ярмарках, фестивалях.

  • Бігус

Бігус – страва, притаманна бойківській кухні. Проте, не варто не плутати з польським бігосом – тушеною капустою з м’ясом та сухофруктами. Бігус – досить цікава страва.

У його основі – квашений смугастий рожевий буряк, іноді його називають польським. Він у поєднанні з наваристим м’ясним бульйоном утворює надзвичайно смачний, святковий суп. До нього інколи додають рис. Страва смакує не лише з хлібом, а й у прикуску з відвареною картоплею.

На Калущині ця страва має своєрідне обрядове значення. Її готують на урочистих подіях та навіть рекомендують вживати породіллям для відновлення сил.

  • “Приймана капуста” або капуста по-весільному

Готували її газдині зі Сваричева на Рожнятівщині восени, коли вже у всіх господинь наквасилася капуста. До страви також додають солодку капусту. Заправляють пшоном та рисом. Крім того, додають ще сметани, смаженої на смальці цибулі, молока, сала, зелені і вкінці – шкварки.

  • Гопка – страва бойківської кухні

Зазвичай, колись гопку їли руками з однієї тарілки, заправивши мочанкою. Приготування цієї автентичної страви має свої особливості.

У чавунному котлі варять картоплю майже до готовності, тоді засипають борошном або манкою і додають сіль. Тоді товкачем (колотівкою) треба  «погопкати», щоб не було грудок, і знову покласти на вогонь (3-5 хвилин). Так поварити 2-3 рази. Далі потрібно розтопити 50 г масла або смальцю (можна додати мелену подрібнену цибулину, підсмаживши її до золотистого кольору). Вилити це все в гопку, погопкати і трохи потримати на вогні. Гопка готова тоді, коли відстає від колотівки чи країв баняка. До неї ще готують мочанку.

Нарізають маленькими шматочками свіже м’ясо, смажать на олії чи смальці, щоб підрум’янилось. Додають одну маленьку порізану на дрібно цибулину. Вливають трохи води, накривають кришкою і тушкують. Коли вода википить, додають 2-3 ложки сметани і знову тушкують до готовності.

 

  • Токан

Токан – страва, котра була поширена на території західної України. Прийшла вона до нас із румунської кухні. Часто токан плутають з мамалигою, але це дві абсолютно інші страви. Вони обидві включають в себе кукурудзяну кашу, але у мамализі ця крупа – основний інгредієнт, а токан – це страва зі свинини, гарніром до якої подається ця каша.

Згодом до страви почали додавати і бринзу, що зробило її ще більш подібною до мамалиги, або замінювати свинину іншим м’ясом, але це звична справа – експериментувати на кухні. Готовність страви визначається так: якщо до дерев’яної ложки чи качалки каша не пристає – готова!

  • Киселиця – смакує по–лемківськи

Щоб приготувати 3-3,5 літра киселиці, майже культового лемківського супу, достатньо мати під рукою півлітрову банку вівсяного борошна або геркулесу, 25 грамів дріжджів та окрайчик житнього хліба. Залити ці інгредієнти 1 л теплої води й поставити в тепле місце на добу для бродіння. Потім суміш процідити крізь марлю, додати 2-2,5 л води та півтори чайні ложки тмину, довести, помішуючи, щоб не пригоріло, до кипіння. Присмачити підсмаженою на олії цибулею, часником та посолити за смаком. Через кілька хвилин духмяне вариво доповнити лавровим листом, перцем та олією (бажано льняною – в ній один із секретів смаку киселиці).

На час посту ця страва, як стверджують лемки, прирівнюється до амброзії — легендарної їжі олімпійських богів, яка, на переконання древніх греків, гарантувала молодість і безсмертя.

Наш список автентичних страв Івано-Франківщини можна продовжувати ще довго – вареники з різними начинками, холодець, книші, палюшки, росівниця, затірка, цвіклі… Незмінним залишається те, що всі вони, наче маркери, позначають свій регіон і передаються в рецептах з покоління в покоління вже багато років. Ці страви безперечно вартують того, щоб приїхати і неодмінно їх скуштувати!

Карпатського вам здоров’я і смачного!

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!