Це є свідченням визнання європейською спільнотою масштабності проблеми насилля над цією вразливою категорією населення, яка не оминула й Україну,  пишуть Версії з посиланням на Курс.

У цьому році в нашій країні вже зафіксовано 164 факти зґвалтувань дітей або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом з ними. На Прикарпатті у 2017 році сталося 4 злочини цієї категорії. Серед потерпілих були як дівчатка, так і хлопчики. До суду за цей період направлено 6 кримінальних проваджень, розпочатих за фактами злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх, повідомила начальник управління превенції служби у справах дітей управління поліції в Івано-Франківській області Алла Бойчук.

“Слід зазначити, що сексуальне насильство над дитиною є латентним явищем. Діти та батьки дітей, які пережили його, нерідко не розповідають про те, що сталося, і не повідомляють про злочин у відповідні служби. Тому надзвичайно важливо виявляти такі випадки, не допускаючи тривалого насилля чи нових його жертв. Дорослим, а передусім батькам, вихователям та вчителям варто звернути увагу на можливі індикатори у поведінці дітей, які зазнали сексуального насильства. Ці прояви не є визначальними, але дозволяють припустити наявність сексуального насильства, якщо вони спостерігаються протягом тривалого часу або в особливих комбінаціях. Насторожити повинні, зокрема, незвичайні знання на сексуальну тематику, сексуалізоване вираження прихильності або поведінки, незвичайна боязнь або несподівані зміни в почуттях, що стосуються певної конкретної людини, підозріла таємна “дружба” між дитиною та старшою людиною, раптова зміна у поведінці – надмірна агресія чи поступливість, депресія, низька самооцінка, поганий фізичний догляд за собою та інше”, – наголошує Бойчук.

Важливим індикатором сексуального насильства є спроби дитини розповісти про нього або вербально, або в малюнках.

Поряд з цим необхідно навчити дитину правилам соціальної поведінки: не розмовляти з невідомими людьми, не брати цукерок чи інших солодощів від незнайомців, не підтримувати розмову про себе та свою сім’ю та інше.

“Встановіть та намагайтесь підтримувати з дитиною такий рівень довіри, щоб вона змогла розповісти вам різні “нестандартні” ситуації і при цьому розуміла, що кричати на неї ви не будете. Інколи діти краще будуть терпіти, але не скажуть, оскільки бояться покарання”, – радить Алла Бойчук.