Заборона полювання в умовах війни поставила єгерську службу Івано-Франківщини на межу виживання.
Через трирічну заборону полювання на Прикарпатті єгерська служба опинилася у критичному фінансовому становищі, що може призвести до катастрофічних наслідків для екосистеми регіону та збільшити випадки браконьєрства
Мисливство на Прикарпатті заборонене вже третій рік поспіль через воєнний стан, що призвело до серйозної кризи у функціонуванні єгерської служби регіону. Відсутність фінансування та критичне зменшення заробітних плат працівників галузі ставить під загрозу не лише їхнє існування, але й екологічну безпеку всього регіону.
“В залежності від добутої дичини сплачується відповідна плата, і таким чином фінансується ведення мисливського господарства. Враховуючи те, що полювання відсутнє, це є основним джерелом доходів для ведення мисливського господарства, сталася така критична ситуація в тому, що єгеря в більшості мають мінімальні заробітні плати”, – пояснює представник західного міжрегіонального управління лісництва.
Василь Урбанович, голова Коломийського товариства мисливців, розповідає, що ситуація ускладнюється ще й тим, що багато членів товариства перебувають на фронті або через вік перестали сплачувати членські внески:
“У нас 168 мисливців на фронті, це вже рахуйте люди не платять внески. Крім того, старше покоління так само перестало платити внески, бо не знають, кажуть: ‘На чому стоїть? Немає внесків, немає полювання, а нема відстрілених карток, нема ліцензій, це все коштує’”.
За словами Олега Остапчука, наразі єгерська служба виживає лише завдяки внескам небайдужих мисливців та благодійників:
“Була людина, яка просто мала сіль і каже: ‘Я готовий вам запропонувати сіль’. Ми поїхали, ту сіль забрали, і маємо зараз тої солі. То було 3 тонни солі. Ми цю сіль розкладаємо по старих цих дуплах, на старі такі всякі, які належать на землі дерева, і вона від дощу розмокає і тече по дереві. Тварина приходить і то по дереві злизує”.
Фахівці галузі попереджають, що відсутність належного догляду за мисливськими угіддями може мати катастрофічні наслідки для всієї екосистеми:
“Мисливські угіддя почнуть деградувати, почне збільшуватися кількість небажаної фауни, можуть виникати різноманітні напади мисливських тварин і на людей, на населені пункти”.
Крім догляду за тваринами, єгері відіграють важливу роль у боротьбі з браконьєрством, яке в умовах відсутності контролю набуває все більш технологічних форм:
“Вони мають відповідні кошти для закупівлі різних технічних засобів – квадрокоптери з тепловізорами, фотопастки та інше. Він спостерігає за переміщенням звірів, а крім цього, спостерігає за переміщенням тих же самих єгерів, які повинні його зловити”.
Єгері також займаються порятунком тварин, що потрапили в біду:
“Тут зимою до нас часто звертались, передзвонювали, що лебеді попали там в якусь ситуацію. Ми виїжджаємо. От Василь Ярославович недавно був, це останній лебідь був так запутався у сітку, що брали його, обрізали йому, що вже жилка в’їлася, і також відвезли його на хазяйство, на таке, де люди його будуть доглядати”.
До війни на Прикарпатті існувала розвинута інфраструктура для контролю за дикими тваринами. В мисливських хатинах цілодобово чергували єгері, які годували тварин, проводили обходи та вели облік. Зараз більшість цих об’єктів занедбана:
“Розводили фазана, дику качку, пробували навіть куропатку розводити. Там давно, дуже давно ми тримали ведмедя, якого десь раніше ще дуже давно, напевно років 25-30 назад, браконьєри вбили маму-ведмедицю. Маленьке ведмежа ходило за ногами пастухів”.
