Володимир Зеленський та Петро Порошенко вступили в активну фазу передвиборчої боротьби. Через 5 днів кожен громадянин, висловивши свою національну позицію та реалізувавши своє виборче право, обере Президента України.

Хто він виборець нового Гаранта Конституції? Яка його національно-культурна ідентичність? Чи дійсно суспільство поділене на тих, хто «за», і тих, хто «проти», – тому «за» іншого.

Чому одні виборці на рівні фанатизму закохані в свого кумира і сліпо вірять у його слова з екрану, й цим самим протиставляють емоції цінностям? А інші, визнаючи недоліки чинного президента, олігархізацію влади, все одно голосують за стабільність?

Версії спробували в цьому розібратися разом із політичними експертами.

Результати голосування: шок чи голоси за «мрію»?

Франківці кажуть, що трійку лідерів першого туру політичної гонки визначили безпомилково.

«З фіналістами все було прогнозовано. Враховуючи той факт, що задовго до виборчої гонки на владу почалася масова інформаційна атака. Зокрема, на Президента Порошенка з боку конкретних медіа ресурсів підконтрольних олігархам чи проросійським політикам. Ще такого не було в Україні за всі вибори на моїй пам’яті: якщо раніше влада цькувала опозицію, то цей раз опозиція нападала на Президента та його оточення. Найбільша і найбрудніша атака йшла з боку олігарха Коломойського та його медіагрупи 1+1 і підконтрольних йому політиків. Вони не гребували нічим, журналістські стандарти там були демонтовані, продукуються відверті фейки в унісон з російською пропагандою. Однак, Порошенко вийшов у другий тур, пані Тимошенко зайняла почесне третє місце. Якщо говорити про результати на моєму рідному Прикарпатті, то результат голосування був дещо невтішний, але не найгірший. Хоч і Тимошенко мала там перше місце, то на другому йшов Порошенко, а це означає, що прикарпатці не готові обирати коміка Зеленського, і для них Україна не «дівчина з німецького порнофільму», якою її вважає ЗЕкандидат», – пояснює Роман Реведжук, журналіст, політичний оглядач.

Юрист, експерт з антикорупційного законодавства, шеф-редактор сайту «Стик» Мирон Дмитрик натякає кандидатам на політичну порядність й складання повноважень.

«Загалом по Україні результати майже не здивували. За виключенням доволі високого рейтингу Смешка і трохи вищі, від прогнозованих, відсотки Зеленського. А от по області результати дійсно приголомшили. Але не топ-кандидатів, а “місцевих” кандидатів. Дивно, коли Олександр Шевченко, Юрій Дерев’янко, Юрій Тимошенко в округах, де вони обрані народними депутатами,  набирають по 3-4%. Після таких ганебних результатів європейські політики негайно б заявили про складання повноважень. Але “нашим” ще далеко до такої політичної порядності», – пояснює експерт.

Франківський політолог Василь Кедик відзначає, що напередодні оголошення результатів екзит-полів, прогнозував результат Зеленського на рівні 24 %, Порошенка – десь 18%, а Тимошенко – 16 – 16,5%. Тож розстановка лідерів перегонів не стала для нього несподіванкою. Натомість, вразив великий розрив між учасниками другого туру.

«Наша область стала єдиною областю в країні, де сукупну перемогу здобула Тимошенко. Ще однією особливістю Прикарпаття стало те, що в нас найбільшу кількість в розрізі України здобув Руслан Кошулинський. Однак з цього користі мало. Як я й прогнозував, президентські вибори засвідчили проблеми в таборі правих. Кандидат від «об’єднаних» правих сил здобув 1,6% голосів або 307 тис голосів по всій країні. Без підтримки «Національного корпусу» (ресурс великої кількості агітаторів, спостерігачів і просто кадрів з числа патріотичної молоді) та з обмеженими фінансами, Кошулинський результату не дав. Здивував результат Юрія Дерев’янка, який отримав 19,5 тис голосів (0,10%) та  зайняв 18 місце в президентському рейтингу з-поміж 39 кандидатів. Найактивніше за нього очікувано проголосувало Прикарпаття, зокрема, рідний для Дерев’янка надвірнянський виборчий округ.  Проте, в самому Франківську за Юрія Дерев’янка проголосувало значно менше – 299 людей.

Не менш цікава ситуація склалась у іванофранківському виборчому окрузі. Калуський та Рогатинський райони віддали майже вдвічі більшу кількість голосів у відсотковому співвідношенні за нардепа від Івано-Франківська Олександра Шевченка, ніж його рідний округ (6,1 % проти 3,4 %). І хоч президентські і парламентські виборчі кампанії – це різні вибори, ґрунт для роздумів в Олександра Леонідовича буде», – пояснює політолог.

Ветеран АТО, громадський діяч Андрій Фармуга переконує, що результати першого туру показали велику потребу суспільства в більшому діалозі з владою і в незадоволенні результатами боротьби з корупцією і проведенні реформ.

Андрій Фармуга, ветеран АТО, громадський діяч (АУДІО)

«При всіх перевагах діючого Президента, а це і європейська інтеграція, і зміцнення армії, тим не менш певні галузі, важливі для суспільства, відстають. І це видно по результатах голосування», – припускає Андрій Фармуга.

Політичний актО́р чи А́ктор: що кажуть програми кандидатів?

Чи реальне впровадження в життя того, що нам обіцяють кандидати?

Якщо Програма Порошенка і сам кандидат є передбачуваний та послідовний у своїх діях і українець чітко розуміє його напрямок руху, то з Зеленським все навпаки і, навіть, більше.

«Програма Порошенка містить декілька аспектів: це продовження початого – ЄС, НАТО і послідовні кроки у напрямку відновлення територіальної цілісності і повернення окупованих територій політико-дипломатичним шляхом. Взагалі вся виборча кампанія Порошенка будується у більшості на звітності за виконані речі.

Якщо розглядати програму Зеленського під призмою “деталі/команда”, то побачимо дещо інші факти, які у результаті ведення ним виборчої кампанії повністю розбігаються з написаним», – відзначив журналіст Роман Реведжук.

У команді Зеленського при тому, що в законодавстві закріплений курс до НАТО і ЄС, все-таки наполягають на проведенні референдуму. Крім того, у його програмі жодного слова про дерусифікацію. У Порошенка – права, майже націоналістична програма. Проте, найбільшим його мінусом експерти відзначають шлейф невиконаних обіцянок.

«Про які програми йдеться? Про ті, які на вимогу закону про вибори подані до ЦВК? Ну в Зеленського це ж просто набір букв, який, як видається, сформований у речення генератором випадкових чисел. У Порошенка – майже нічого нового: продовження проєвропейської і, головне, проукраїнської зовнішньої і внутрішньої політики, захист від російської агресії тощо. Плюс нова тема щодо подолання бідності. Якщо ж вийти за межі офіційних програм, зданих кандидатами до ЦВК, то тут взагалі немає що порівнювати, бо Зеленський не просто мовчить, він взагалі десь переховується від виборців. Я не розумію його позицію в жодній із сфер відповідальності Президента», – дивується юрист Мирон Дмитрик.

Як переконує політолог Василь Кедик єдиним механізмом контролю за виконанням виборчих програм є громадський інтерес. Виборча програма не є нормативно-правовим актом, тому жодної вимоги до її форми немає.

«Виборча програма Петра Порошенка – фактично продовження його роботи на посаді Президента. Тут можна побачити й обіцянки продовжити децентралізацію, зміцнення армії та  вступ у НАТО, навіть вказано орієнтовний час подання Україною заявки на вступ у ЄС при Президенті Порошенку.

Виборча програма Володимира Зеленського більш інноваційна: зокрема, там йдеться про запровадження практики референдумів, пропорційну виборчу систему з відкритими списками та зведення функцій держави до смартфона. Проте, скажімо, вступ у НАТО обумовлюється через референдум. Зеленський прагне дипломатично обіграти безпекове питання, бо серед його виборців є чимало тих, хто досі не визначився з ставленням до НАТО. Проте, виборець Зеленського на Заході України хоче бачити слово «НАТО» у виборчій програмі. Тому політтехнологи знайшли такий компроміс», – пояснює Василь Кедик.

Тож щодо впровадження програми Президента в життя потрібно набратися терпіння. Бо, обравши Президента, варто навчитися поважати його, слухатись і бути опорою, а не обливати брудом лиш би показати іншим, що можеш голосніше крикнути «ганьба».

Виборець Зеленського vs виборець Порошенка: хто кого?

Протестне голосування чи схильність до поступових змін – експерти по-різному визначають політичний “портрет виборця” Петра Порошенка й Володимира Зеленського.

«Виборець Порошенка доволі виважений, з націоналістичними поглядами, прагматик, освічений, має чітко сформовану власну думку, самодостатній з критичним мисленням. Виборець Зеленського, зазвичай, обмануте населення ефектом телевізора. Частина неосвічених. У більшості, якщо це молодь, вони на рівні фанатизму закохані в свого кумира і сліпо вірять у його слова з екрану. У них відсутній фактор критичного мислення», – заявляє Роман Реведжук.

Василь Кедик припускає, що здебільшого виборці підтримають фактично не особистість.

«Визначальними факторами стане антисистемне голосування чи голосування проти військової загрози РФ, а не підтримка Порошенка чи Зеленського. Зважаючи на це, легітимність будь-якого обраного президента буде вкрай низькою. А це безпосередньо детермінує як розвиток політичного процесу в країні в загальному, так й більш конкретно – особливості осінньої парламентської кампанії», – додає політолог.

Оригінально визначив «портрет виборця» Президента Мирон Дмитрик.

«Іван Малкович, Мирон Маркевич, Іван Дзюба, Ахтем Сеітаблаєв, Ада Роговцева, Оксана Забужко, Юрій Щербак, Володимир Жемчугов – ось “портрет виборця” Порошенка. Не хотілось би нікого образити, але виборець Зеленського – це переважно ті, хто не знає перелічені вище прізвища», – відзначив юрист, експерт з антикорупційного законодавства, шеф-редактор сайту «Стик» Мирон Дмитрик.

Що зробити для перемоги?

Кілька днів залишилося у кандидатів до дня виборів. Мобілізувати виборця, заручитися підтримкою інших кандидатів чи, навіть, Заходу. Що робити? Кожному з кандидатів радять зробити висновки. Комусь за шлейф невиконаних обіцянок, а іншому – за іронічні і певним чином образливі висловлювання щодо України й українців.

«Зеленському потрібно для початку вибачитись перед українцями за зневагу України та персонально кожного. Вивчити історію України, починаючи із Київської-Русі. Сходити на вибори депутатів, перемогти, отримати законотворчий досвід, а потім вже пропонувати себе у якості кандидата. А використовувати емоції людей та користуватися їх довірою – це гидко і не по-українськи. Порошенку необхідно зафіксувати урок. Зробити висновки. Хоча, я бачу останніми днями, він почав змінювати риторику. Видно, як він переживає, що є дуже важливо. Після виборів, йму треба прийняти вольове рішення, просіяти оточення, допустити нових людей, як кажуть молоду кров, і зайнятись нарешті кадровим резервом. А суспільство разом з ним має виховати нового лідера, який очолить Україну після Порошенка у 2024 році», – переконує Роман Реведжук.

Спрямувати свою роботу у практичну площину пропонує кандидатам політолог Василь Кедик.

«Думаю штабу Зеленського потрібно провести реальні ґрунтовні навчання спостерігачів та членів ДВК. Наразі, ті що є, до “заруби” у другому турі не готові. Штабу Порошенка включити на повну адмінресурс (його можна використати навіть в межах законодавчого поля), проводити зустрічі з молоддю, наприклад, в найбільших університетах країни і транслювати все активно онлайн», – радить Василь Кедик.

Громадський активіст, ветеран АТО Андрій Фармуга запевняє, що Зеленському варто якнайдовше бути в тіні, щоб не втратити свій рейтинг. Адже, громадяни мало знають про обіцянки політиків у сфері економіки. Мовляв, замість аналізу програм кандидатів громадяни швидше за все керуються емоціями.

«Щоб перемогти в другому турі, Зеленському треба максимально довго залишатись «темною конячкою». Тому що з відсутністю управлінського досвіду,  з  його незнанням зовнішньої політики і інших важливих речей, його штабу краще не випускати його десь в публічний простір наодинці з журналістами. Бо тоді це все буде вже дуже очевидним.

З боку Петра Порошенка – дуже важко між першим і другим щось кардинально змінити. Мабуть, помилка була допущена ще до першого туру. На мою думку, великі сподівання президентської команди були покладені на використання адмінресурсу. Як в принципі і робили всі попередні президенти. Але цього разу, враховуючи, що відбувся Майдан і 5 років йде війна – громадське суспільство розвивається. І цей адмінресурс не працює в такому обсязі, як він працював раніше, і на який так покладався штаб діючого Президента. Власне це і пояснює такий низький рівень голосів за нього. І тільки зараз, під час другого туру, ми бачимо збільшення інтенсивності кампанії. Але часу занадто мало. Тому щодо ефективності цих дій – тут все сумнівно», – припускає Андрій Фармуга.

Кого підтримають виборці програвших в першому турі кандидатів?

Це ж понад 50% громадян. Адже, Зеленський отримав 30,24% голосів, Порошенко — 15,95%.

Як розподіляться електоральні вподобання тих, хто в першому турі проголосував за Юлію Тимошенко, Юрія Бойка, Анатолія Гриценка, Ігоря Смешка й Олега Ляшка?

«Уже зараз можу констатувати, що вподобання виборців дуже різко помінялися. Треба відзначити, що навіть виборець Зеленського, у контексті дій та фарсу з аналізами й дебатами, почав різко міняти свою думку. Багато з них не підуть на вибори, через розчарування і категоричне небажання голосувати за Порошенка. Але відомо, що відвертий проросійський виборець не голосуватиме за Порошенка, він надасть перевагу Зеленському, лиш би на зло Україні. Гриценка виборець доволі інтелектуальний, тому частина утримається за жодного, а частина голосуватиме за Порошенка. Смєшка виборець також 50 на 50, а от виборець Юлії Тимошенко очікує сигналу від своєї фаворитки. Тому було б доречно, якби вона показала свою задекларовану проукраїнську позицію на практиці, відкинувши всі політиканські чвари, і підтримала Порошенка. Та навіть якщо цього не станеться, її виборець буде частково голосувати за Порошенка. Ляшко також має визначитись. Але його виборець передбачуваний. Окремо візьму категорію коньюктурщиків, я їх не вказував у «портрет виборця»,  котрі завжди шукають для себе тепле місце, тому вони ходять за вітром результатів виборів. Якщо після результатів другого туру, побачите тих, що оббивали пороги у офіс Зеленського, як вони оббивають пороги штабів Порошенка, не дивуйтесь. Такі завжди були, є, і будуть. Головне, щоб у команді Порошенка не втрачали пильність. Ну і відверті опоненти, котрі бояться втратити точку сидіння, як до прикладу Аваков, котрий задіює всі свої ресурси, щоб зробити результат Зеленському, адже його амбіції – це крісло Прем’єр-міністра України при ПрезЕденті ЗЕ», – запевняє Роман Реведжук.

Попри моделювання розподілу голосів, яке зараз роблять соціологи, Василь Кедик заявляє, що велике значення має ще індивідуальне бачення кожного виборця.

«Навіть якщо людина проголосувала у першому турі за кандидата А, а кандидат А перед другим туром публічно підтримав кандидата Б, далеко не факт, що останній отримає цей голос. Якщо все було б так просто, то зараз кампанія була б спрямована тільки на виборців, які не проголосували у першому турі, та на мобілізацію «свого» електорату», – переконує франківський політолог.

Франківський громадський діяч Андрій Фармуга відзначає, що виборців зараз намагаються переконати в єдиноможливості вибору саме меншого зла, вбачаючи в ньому щоразу більше й більше позитивів.

«Частина голосів виборців, які голосували в першому турі за інших кандидатів, розподіляться тепер між цими двома кандидатами. І ті, хто вважає себе націонал-патріотичними силами, десь змушені підтримувати Президента діючого, навіть, можливо, не по своїй волі. Українцям знову дали можливість обирати з двох зол менше», – заявив Андрій Фармуга.

Вибори пройдуть, а життя триває

Політолог Василь Кедик запевняє, що незалежно від результатів, Франківщину чекають кадрові зміни.

«Гадаю, в будь-якому разі будуть кадрові перестановки по лінії місцевих адміністрацій. Якщо виграє Порошенко посад можуть позбутись керівники районних адміністрацій, де за нього виборці віддали мало голосів. Позбудуться слабкої ланки. Якщо переможе Зеленський – спочатку буде зміна голови Івано-Франківської ОДА та голів РДА. Проте, не думаю, що в нашій області буде багато нових облич на посадах. Наприклад – це будуть лояльні до груги «Приват» особи, які зараз є депутатами місцевих рад області від «УКРОПУ» або ж вихідці з бізнес-кіл», – пояснює Василь Кедик.

Журналіст й політичний оглядач Роман Реведжук стверджує, що зміни чекають на кожного з нас.

«Не можна вирізати одну область. Бо у разі програшу України, результат виборів повпливає на кожного громадянина. І тоді ми можемо отримати колоніальний режим, з контекстним народовладдям, яке декламоване в програмі ЗЕ, та федеративною протекцією РФ», – уточнює Роман Реведжук.

А громадський діяч й ветеран АТО Андрій Фармуга припускає, що результати виборів суттєво не повпливають на життя Прикарпаття. До влади на місцях прийдуть місцеві люди, які все одно повинні будуть пристосовуватися до потреб прикарпатців.

«На Франківщину результат виборів суттєво не вплине. Ми розуміємо, що навіть якщо поміняється губернатор чи голови РДА, в основному це все одно будуть місцеві люди – хто б не був Президентом. Вони будуть орієнтуватись в першу чергу на думку місцевої громади, на політичне життя Прикарпаття і десь коректувати, якщо б президентське бачення не співпадало з баченням людей в нашому регіоні. Відповідно, губернатору доведеться десь бути коригувальником цього», – пояснює Андрій Фармуга.

Як би там не було 21 квітня кожен громадянин повинен висловити свою громадянську позицію – шляхом голосування. Та не варто бездумно піддаватися емоціям протесту. Кожен з нас повинен усвідомлювати відповідальність за поставлену в бюлетені галочку і подальший розвиток країни.