#хтовнаснині – проєкт versii.if.ua, журналіст Микола Грабовецький взяв інтерв’ю в голови ОТГ Руслана Марцінківа про, те що цікавить мешканців великої і дружньої Франківської громади, пишуть Версії.
З вами ми зустрічалися в цьому приміщенні рік тому – тоді ви були переможцем виборів. Але, як відомо, на кожен рейтинг є свій антирейтинг. Не секрет, що є величезна кількість претензій до роботи міського голови і підзвітних йому структур. Якщо проаналізувати всі ці претензії, то більшість з них стосуються недовиконаних або невиконаних обіцянок. Це питання з мостом і розв’язкою, з невчасно запущеним з’єднанням бульварів і незавершеною інфраструктурою. І більш локальніші питання, наприклад, ремонт вулиці Ленкавського, який ви обіцяли провести цього літа. Для себе ви визнаєте, що є такі прогалини?
Насамперед хочу сказати, що опоненти – це добре, критика – це добре, бо вона тебе завжди тримає в тонусі. І дуже добре, що є медіа і активісти, які бачать негативні речі в роботі міської ради. Це нормально, бо громада велика, за останній рік вона значно зросла. Зрештою є багато конкурентів, які не стали депутатами міської ради, які не стали депутатами інших рівнів, але вони мріють, бачать себе у цих владних кріслах. Нормально, що є критика, єдине, що вона має бути конструктивною.
Можна, звісно, говорити про невиконання якихось обіцянок чи якихось термінів. Але я хочу поставити питання трохи по-іншому. А хто інший, крім нашої команди, поставив ці глобальні питання і рухається до їх вирішення? Наприклад, в місті довго говорили про потребу об’єднання бульварів, але ніхто фактично не докладав зусиль, щоб ці бульвари об’єдналися.
Наша команда з горем пополам, з судовими спорами, з переговорами, зі “стрєлками” з особливими орендарями (тому що ринки в нас орендують особливі люди), але сьогодні ви бачите, що бульвари є, машини їздять.
Поступово, без якогось соціального зриву, ми окультурюємо ту територію. І ми обов’язково її окультуримо, плануємо зробити тротуари, велодоріжки, тролейбусна лінія паралельно ведеться. Тобто, ми фактично те зробили, за що роками ніхто не брався.
Те саме щодо мосту. Його ще немає, але я вважаю, що ми взялись за дуже амбітний план. От мені попередній мер сказав: “Я б ніколи не взявся за такий проект”. Віктор Андрюсович (Анушкевичус – ред.) так мені прямо і казав: “Це твоя помилка. Навіщо ти брався за такий проект? Що не було чимось іншим зайнятися?”. Але я вважаю, що ми його зробимо, все виконаємо.
От з останнього – ми отримали кошти по програмі “Велике будівництво”, що дозволить нам пришвидшити ці роботи. Дехто сміявся, коли ми півтора року тому звертались до президента: “Пане президенте, поможіть нам!”. Але сьогодні ми маємо реально і фінансування – перший транш, і можливість бути у цій програмі розвитку “Велике будівництво”.
Так і по інших роботах – є і об’єктивні, і суб’єктивні причини. Наприклад, по вулиці Ленкавського в нас є партнер “Благо”, який в рахунок пайової участі профінансує ремонт цієї дороги. Вже відбувся тендер, є переможець, тому я сподіваюсь, що цей переможець виконає ті роботи: частина робіт в плитці, частина – в асфальті. Буде ще одна сучасна вулиця в місті Івано-Франківську.
Тобто, ми працюємо. Може не завжди виходить вкластися в той термін, але нічого не забувається, рухаємось вперед!
Назвіть свій ТОП перемог цього року.
За цей рік нам вдалося здійснити те, що вже дуже довго планували. По-перше, завершили міське озеро: облагородження, майданчики…
Ця зона змінилася – і ми бачимо ту неймовірну кількість людей, які там гуляють.
Реалізували перший етап облаштування Вовчинецьких гір. По проекту ми планували створення ще одного великого парку. Іце вже є гарний великий парк.
Там справді дуже гарно. Ще б дорогу туди зробити…
От якраз дорога – це і є другий етап. А також відповідна інфраструктура: паркувальні місця, освітлення тієї території і об’їзної дороги. Можна побачити, що опори вже встановлені.
Загалом, цього року по скверах і парках попрацювали. Маємо відкритий невеликий сквер на Мазепи у мікрорайоні Бам, продовжуємо роботи в парку на Молодіжній, зараз там триває реалізація другого етапу. Наша мета – 200 парків і скверів у громаді.
Невеликі сквери з’являються і в сільській місцевості. Наприклад, в Драгомирчанах реалізували проект, який став переможцем “Бюджету участі”.
Ще один важливий напрям – розвиток громадського транспорту. Цього року вдалося купити ще 9 автобусів і 6 тролейбусів Volvo. Останні вже є в Україні і виїдуть якраз на нову тролейбусну лінію, яка з’єднає Бам, Пасічну та центральну частину міста. Це справді один із великих, навіть глобальних проєктів, які цього року реалізовуються. Кожен мешканець Франківська може бачити, як тривають роботи. Це дозволить нам вивільнити частину автобусів на інші маршрути.
Хотів би відмітити, що ми живемо в часі, коли наша громада зросла – до Івано-Франківська приєдналося 18 сіл. Ми хочемо, щоб їхній розвиток був більш-менш однаковий.
Цього року ми приділили увагу невеликим дорогам та проїздам. В центральній частині міста – вулиці Марійки Підгірянки, Марка Черемшини, Стефаника, на стадії завершення доїзд до спортивної школи, зробили вулицю Красівського, доробляється вулиця Ольги Басараб, нарешті завершили ремонт вулиць Коперника та Донцова.
В Привокзальному парку облаштували всі доріжки. Тобто, ми робили акцент на благоустрій.
А як з невдачами?
Ми не просунулися у питанні сміттєпереробного заводу. Працюють біогазова установка, сміттєсортувальна лінія, фільтратопровід, ваги. Але наша мрія – великий сміттєпереробний завод. Зараз законодавство складне, але в другому читанні є закон, який дозволить це втілити. Ми вже зустрічались з кількома компаніями, які готові його збудувати. Швидше за все це буде відкритий конкурс на будівництво сміттєпереробного заводу, зараз ми вирішуємо питання землі. Це одне з найскладніших завдань – відвести землі під завод. Зараз наш полігон знаходиться на території сусідньої Ямницької громади, і оточений лісами, які належать військовому лісгоспу. Тому є певні особливості, але ми над цим працюємо.
Не вдалося деякі плани реалізувати, бо цей рік непростий – значні кошти були спрямовані на соціальні виплати: соціальна допомога, на лікування, інші види допомоги.
Ще одна невдача – хотілось би швидших темпів переходу населення на індивідуальне опалення. Так, в нас є велика кількість будинків, які отримали дозволи, але є проблеми з газовиками, є проблеми з фінансуванням. Тому хочеться більш системної роботи в цьому напрямку. Адже ми бачимо, що відбувається з ціною на газ…
А як має пенсіонерка з Вовчинецької, 192, в якої пенсія 2500 грн, перейти на автономне опалення?
Пільговим категоріям ми надаємо допомогу – від 10 до 20 тисяч гривень. Але потрібно говорити і про те, що нехай один раз ми всі потратимось, але потім ми будемо мати регульовану послугу, і головне вчасну послугу. Тобто не будемо залежати від лімітів на газ, а кожен будинок буде сам керувати.
І куди звертатися за такої допомогою?
Щоб оформити одноразову соціальну допомогу, потрібно написати заяву в департаменті соціального захисту. До слова, ми наступного року плануємо деякі зміни – в нас буде Центр надання адміністративних та соціальних послуг. І всі послуги такого типу будуть оформлятись в ЦНАПі.
Тобто вже не потрібно буде вистоювати довжелезні черги за талончиком, написаним від руки на клаптику паперу, а потім ще з цим талончиком в департаменті соціального захисту втрачати півдня, щоб здати документи? Це нещодавній власний досвід…
Ми переселимо Реєстраційну палату і відділ реєстрації речових прав в інше приміщення. А в нашому центральному ЦНАПі зробимо Центр надання адміністративних та соціальних послуг. Ми над цим працюємо. І це, до речі, зі списку тих речей, які поки не вдалося втілити. Я думав, що це швидше буде. Але зважаючи на те, що ми довго шукали приміщення, яке було б доступне для громадян і відповідало вимогам, тому поки так…
“Віковічне” питання з мостом і розв’язкою. Скажіть чесно, вам не шкода, в плані піару, віддавати прапор політичної реклами іншій політичній силі? Отой банер, який зараз висить на місці “свободівського” на паркані, вам не муляє очі? Це, часом, не політичний провал?
Я вважаю, що ні. По-перше, замовником робіт є Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради, тобто воно є під контролем міста. А те, що воно ввійшло в програму “Велике будівництво” – це можливість пришвидшити ці роботи. От і все. І я ще раз підкреслю – з пропозицією добудовувати міст я звертався і до попереднього президента, і попереднього прем’єр-міністра. Неодноразово я був у пана Гройсмана. Він казав: “Добре, добре”. Але крім цього ніяких кроків не було. До честі цієї команди – я не всі їхні дії підтримую, відверто критично ставлюся до багатьох рішень і подій, але вони готові охочіше долучатись до реалізації цього проекту. Для мене найважливіше – щоб міст був збудований! Це основне завдання. А хто допоможе, яким чином допоможе… Найголовніше, що міст буде!
Мені, як колишньому мешканцю Пасічної, важко зрозуміти одне: коли перекриють на ремонт існуючий міст, куди дінуться тисячі автомобілів і громадського транспорту? Як вони будуть здійснювати рух – через Загвіздя? Чи це реально?
Я свого часу був у Вінниці, коли вони ремонтували аналогічний міст, який з’єднував райони. Спочатку це також був якийсь такий шок, але згодом люди звикли. І коли через декілька місяців міст відкрили і дали можливість проїзду – все було гаразд. Проблема в тому, що міст потребує ремонту. Про капітальний ремонт говорять давно – настав час це зробити. Як це буде – ми ще пропрацюємо. Але моє завдання підготувати людей, що такий варіант можливий.
Були чутки, що ви спочатку все протестуєте. Буде перекриття моста на день чи два.
Ми домовлялися, що ми так зробимо. Ми протестуємо, подивимось, які є проблеми, і подумаємо, як їх вирішити.
І об’їзд буде через Загвіздя? Там хоч є нормальний під’їзд?
Так, через Загвіздя. Ми зараз обговорюємо це з Загвіздянською громадою. Треба буде підлатати ту дорогу. Або можна через Угринів – через автобазар. Я розумію, що це буде незручність. Але компанія дає гарантію, що протягом двох місяців це реально зробити. Навіть швидше. Відремонтувати і пустити транспорт. Іншого шляху не буде. Знову ж таки, буде багато залежати від тендерних процедур, як воно все буде лягати. Насправді, роботи є дуже багато, але це стратегічний напрямок. Ми бачимо, що місто захлинається від кількості транспорту. Потрібно відремонтувати старий міст і відкрити новий. Але ідеалізувати також не потрібно – повністю проблема з “корками” не вирішиться навіть з новим мостом.
Ви в минулому інтерв’ю розповідали, що є проект на ще один міст.
Є проект. В генеральному плані він затверджений. Це прямий виїзд з вулиці Берегова на ту ж саму загвіздянську дорогу. І хоч в генеральному плані він передбачений, але ніхто не буде починати будувати новий міст, не завершивши розпочаті роботи.
Вашим пріоритетом є транспорт. З’явилось багато нових тролейбусів та автобусів. Але чи цього достатньо? Що буде з так званими жовтими “пижиками” і тими підприємцями, які є їхніми власниками?
Давайте говорити відверто. Частина водіїв, які працювали в приватних перевізників, сьогодні працюють на комунальному підприємстві. Тільки за іншими вимогами, наприклад, з тими ж самими електронними квитками.
До речі, запровадження електронного квитка дало змогу майже вдвічі збільшити доходи КП “Електроавтотранс”. Як бачите, це можливо. Завдання дуже просте – через чотири роки майже весь транспорт має бути комунальним. Це будуть тролейбуси, дуобуси, автобуси.
Що значить “майже весь”?
Станом на сьогодні близько 50% мешканців Івано-Франківська обслуговує комунальний транспорт, власником якого є територіальна громада, і 50% – жовті “бусики” так звані в народі. Завдання стоїть, щоб це співвідношення змінилося до 97% комунального транспорту і 3% приватного. Ми поступово витісняємо їх з ринку.
Це буде в живій конкуренції? Чи буде відповідне рішення міської ради?
Сьогодні приватні перевізники і так їздять на конкурсних умовах. Тобто місто оголошує конкурс на певний маршрут – частину маршрутів обслуговує комунальний транспорт, частину – приватний. І в принципі для мешканців не цікаво, хто обслуговує, а цікаво ціна, якість транспорту і т.д. Вони просто не витримають конкуренції, і вони це розуміють.
А якщо приватні підприємці також матимуть сучасні великі автобуси?
Якщо вони б мали їх мати, вони б уже з’явилися. В нас час громадський транспорт, як би ми не крутили, – це не бізнес, а спосіб уникнути тих же самих корків. Просто треба добитися, щоб він їхав зі швидкістю 20 км/год, а не 13 км/год – а це зараз середня швидкість комунального транспорту. Це свого роду екологічний вид транспорту, я маю на увазі тролейбуси і дуобуси. У всьому світі комунальний транспорт – дотаційний, але треба домагатися, щоб він хоча б виходив на собівартість. Щоб ціна проїзду і дохід підприємства покривали видатки: заробітну плату, електроенергію, пальне, ремонт, запчастини тощо. Я думаю, що тут ми конкуренцію витримаємо і виграємо.
Зараз квиток в громадському транспорті коштує 6 гривень при оплаті “Галкою”, 8 гривень – карткою і 10 гривень – готівкою. Як ви вважаєте, це багато чи мало? При тому, що якість цього транспорту вже наближена до європейського.
Я вважаю, що це нормальна ціна. Якщо ви поїдете в Європу, то там проїзд у транспорті коштує значно дорожче. Чому така ціна? Ми стимулюємо, щоб все більше людей користувались електронним квитком. Всі пільги повністю збережені: пенсіонери – безкоштовно, діти шкільного віку – безкоштовно, студенти – пів ціни. Ми вже видали 46 тисяч “Галок”.
А що далі з ремонтом доріг? Чи є на це кошти?
Коштів завжди не вистачає. Тим більше зараз.
А об’їзні? Мене, як водія, це особливо цікавить. До прикладу, мала об’їзна Микитинецька – вона полатана-перелатана. А то взагалі не пасує європейському місту. Теж саме з Надрічною – від залізничного переїзду до Івасюка. От малюють нову розмітку, і класно було б, якби її малювали по новій рівній дорозі.
Класно було б, але це великі гроші.
Єдине, про що ми зараз говоримо, що по програмі “Велике будівництво” наступного року буде робитись вулиця Коновальця вся – з тротуарами, з велодоріжками, з освітленням. Ми подали цей проект на “Велике будівництво”. Так само подавали і Бандери, і частину Незалежності, і Івасюка. Але перша частина – це однозначно буде робитись вулиця Коновальця. Так, як воно має бути. На жаль, сьогодні громада не має таких коштів, які можуть дозволяти такі великі магістральні вулиці ремонтувати. Крім того, особливість міських доріг в тому, що 50% вартості ремонту – це мережі, а інші 50% – це асфальтне покриття, освітлення та інша інфраструктура. Коли ти ремонтуєш дорогу, тобі треба поміняти газові мережі, водопостачання і водовідведення, зробити нову дощівку тощо.
Наскільки відомо, вулицю Коновальця прокладали без належної основи. Це радянська спадщина, яку по суті ніхто не реконструював.
Більшість доріг в Івано-Франківську так були зроблені. І великі магістральні дороги нам потрібно пробувати включати у великі програми. Невеликі проїзди ми вже багато проклали – частину по “Бюджету участі”, частину по інших програмах. От зараз Коломийська в роботі, вулиця Виговського. Може ці вулиці і не ключові, але вони достатньо важливі, а вони по 30-40 років не ремонтувались.
Ми пам’ятаємо скандал з чергою під ЦНАПом для реєстрації в садочок “Джерельце”. Електронна черга ніби і є, але вона напівавтоматизована. Щоб добратись до цього реєстру діток в садок, потрібно простояти живу чергу, як в Радянському Союзі.
15 грудня ми будемо відкривати ще один дитячий садочок на Хоткевича. Це буде вже дев’ятий новий дошкільний заклад, відкритий за нашої участі і нашою командою. Поставлене завдання, щоб вже була повність електронна система налагоджена. Хоча для мене важливим був приклад, що депутати міської ради, громадські активісти стояли в черзі дві доби. Тобто, все було справедливо. Хто прийшов, відстояв у черзі – той потрапив. Але це дійсно не пасує.
Добре, що цього разу вікна не побили. Бо коли реєстрували у перший садочок “Вишиванку”, то побили вікна у ЦНАПі. Я то пригадую.
А що з дитячим садочком на Каскаді?
Нам погодили два садочки на наступний рік у державну програму. У Крихівцях плануємо відкрити до Дня міста, дай Бог все буде добре. А на Каскаді садок в планах до кінця наступного року – зробити через програму регіонального розвитку. В нас залишається гостре питання в Опришівцях і добудова у Пасічній. Ми йдемо поступово, крок за кроком все здійснюємо. І зараз принципово – кожен забудівник, який будує ЖК, повинен збудувати або садок, або школу. Вони можуть бути передані і в комунальну власність, і бути приватні. Ми маємо такі успішні проекти з “Ярковицею” – з садочками. Зараз приватна школа відкриється на Княгинині і на Шухевичів, також Колегія будує приватну школу.
Приватні школи і садки – це ще й бізнес. Зараз дитину віддати в приватний садок – це від 5800 до 7000 гривень.
Погоджуюсь, але утримання теж достатньо складне. Це не такий бізнес, який дає віддачу на 100%. Як МакДональдз. Це бізнес достатньо складний і благородний. Чим більше їх буде – ми будемо сприяти. Зараз багато релігійних дитячих садочків відкривають.
Яка ситуація з фінансами? Перед виборами була інформація про великі борги. Були навіть підрядники, які ледь не готувались до протестів, бо їм нібито не заплатили гроші.
Ну перед виборами могли що хочеш наговорити. А бачите, після виборів одразу стихла та тема. Я вважаю, що це було накручене. Те, що ситуація непроста, – ми про це говоримо. Недофінансовується освітня субвенція, недоотримали податки, зважаючи на пандемію, сьогодні замість децентралізації – централізація, кошти забираються в громад. Нам не дуже від цього приємно.
Але ж місто розвивається. Бюджет росте?
Кількість податків зростає, але і кількість видатків пропорційно зростає. Якщо враховувати видатки, які передаються на місця, то грошей стало менше, якщо порівнювати, як було ще 3-4 роки тому. От у цьому є проблема. Мені не дуже приємно їхати просити гроші на міст. Краще, щоб це було податками, ми нікого не просили і збудували. Але склалась така ситуація, коли коштів стало в рази менше. Ясно, що є пріоритети. В першу чергу ти платиш заробітну плату, комунальні послуги. От бачимо ціну на газ сьогодні – то нам вже доведеться на 120 мільйонів більше заплатити. А де знайти ці кошти?
Зараз стало модно заводити інвестиції. От 12 листопада відкриваємо нове підприємство в Хриплині. Запрацював індустріальний парк “Аркан”, ВО “Карпати” розвиваються. ІТ-шники заходять в місто. З останнього – відкрилась ІТ-компанія EPAM, яка хоче тут зробити потужний ІТ-центр, де працюватиме до 600 людей. А це все робочі місця. Тобто ми бачимо, що кількість податків зростає. Але і видатки неспіврозмірно зростають.
Як відбувається робота з новоприєднаними селами? Замість старост минулого року ви призначили радників. Очевидно на це були причини. І, як боялись колишні сільські голови, – ви відібрали ресурс у сіл чи залишили їм ті гроші?
Я вважаю, що ми справедливо поступаємо, ми допомагаємо. Кожне село сьогодні може сказати, що саме з тих спільних податків було в них профінансовано. Плюс-мінус та сума в 140 мільйонів гривень, яка збиралась в селах, в них і залишилась. В основному це профінансовані під’їзні дороги, допомога школам, храмам, спортивним клубам, це громадський транспорт.
В нас крім двох сіл, Вовчинець і Угорники, всюди є бодай по одному комунальному автобусу, який сполучає село з містом. Звісно, є і незадоволені, бо автобус може їхати не до базару, чи не до центру. Але ми з усіма системно працюємо. Села є різні. Не можна, наприклад, порівнювати Камінне і Колодіївку з Вовчинцем і Крихівцями.
До слова, там триває суд. Вовчинецька сільська рада судиться з Кабміном щодо перспективного плану створення Івано-Франківської ОТГ.
Ми суд вже виграли. Зараз громадська організація судиться з нами з такого ж питання…
Це реально, щоб вони від’єдналися?
При цій владі, яка є зараз, я не бачу такого механізму. Це потрібно, щоб Верховна Рада прийняла відповідний закон. А потім оголошувати нові вибори і т.д. Дуже важкий цей шлях. Але я і їх розумію.
Ті громади мали по 30 мільйонів на бюджет розвитку, а місто утримувало дитячий садок, школу і всю найгіршу інфраструктуру. Але такі проблеми були в багатьох великих містах. Ті села, які найближче, вже фактично урбанізовані. У Вовчинці половина населення – “зайшлі”, тобто ті, які живуть у багатоквартирних будинках. У Крихівцях таких напевно вже 2/3. Тому я, в деякій мірі, їх розумію.
Але 9 жовтня ми відзначили другу річницю нашої громади. Саме 9 жовтня перші два села приєдналися добровільно. Це були Підлужжя і Черніїв. І для нас це було дуже важливо, бо це задало вектор, куди нам рухатись. Потім вже інші села почали добровільно приєднуватись до Івано-Франківська. Чим дальше було село, тим більше воно хотіло приєднатись до міста. І зараз ще приходять села, які хочуть до нас. Це Липівка, Переріслянська громада. Але вже пізно, процес вже не спинити. Тому так є – чим дальше село, тим більше воно хоче до міста, чим ближче село, де вартість землі вища, де податків більше, – там вони хочуть самі керувати.
Які найяскравіші моменти вам запам’ятались за цей рік у великій дружній Івано-Франківській громаді?
Мені дуже сподобався фестиваль на нашому Локомотиворемонтному заводі. І той локомотив, який ми встановили на площі. На День Незалежності ми зробили справді гарний захід.
Ваше побажання читачам VERSII.IF.UA від міського голови Івано-Франківської громади.
Бажаю не шукати чогось поганого, а шукати в кожному позитив, брати на себе ініціативу, бути відповідальним і рухатися вперед.
Відео-версія:
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
