Підняття вартості електроенергії, відключення влітку, оцінка стану енергосистеми України після потужних ворожих обстрілів, прогноз – чого чекати від енергетики взимку? Про це та інше в проєкті «Хто в нас нині» Версії поспілкувались з Станіславом Ігнатьєвим – доктором технічних наук, професором, почесним професором Європейського інституту другої освіти (Республіка Словаччина), CEO Solar Generation, головою Ради Української Асоціації відновлюваної енергетики, консультантом ОП з питань енергоефективності.
Зустрічаємось з Станіславом Ігнатьєвим в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Тут гендиректор Solar Generation та ректор ІФНТУНГ підписали меморандум про співпрацю, який сфокусований на навчанні, обміні досвідом, сприянні професійному розвиткові студентів і реалізації політики, програми та проєктів, спрямованих на забезпечення енергетичної незалежності України, зокрема на розбудові відновлюваної енергетики як на національному, так і регіональних рівнях.
Пане Станіславе, вітаємо вас в Івано-Франківську. Як на даний час в загальному ви оцінюєте стан енергосистеми України? І відверто: чи є у нас шанс бути зі світлом цієї зими 2024-2025 року?
За останні два місяці обстрілів ми втратили майже 42% від встановленої потужності всієї енергосистеми. Це враховуючи 6 гігават (ГВт) максимуму потужності Запорізької атомної станції, яка є тимчасово окупованою. Все інше – це зруйновані об’єкти. Є ще до 230 мегават вітру на тимчасово окупованих територіях. Вони зараз працюють, забезпечуючи окуповані території електричною енергією.
Але все інше, на жаль, зруйновано. І на підконтрольній території України це зруйновані в першу чергу потужності теплогенерації. Наприклад, на Прикарпатті це Бурштинська теплова електростанція – одна з найбільших, яка забезпечувала балансування якраз західного регіону енергосистеми. Є зруйнована теплостанція у Львівській області – Добротвірська, у Вінницькій області – Ладижинська, в Київській області – Трипільська, на моїй рідній Харківщині – Зміївська теплова електростанція, найбільша державна електростанція на території України.
На прикрий жаль, ворог бив і по об’єктах гідроенергетики. Ми з вами говоримо якраз в річницю Каховської трагедії, коли ворог вранці підірвав греблю Каховського водосховища, зруйнувавши Каховську гідроелектростанцію і нанісши велику шкоду як місцевому населенню, зробивши це великим людським горем, так і енергосистемі України і стану екологічних систем, які знаходяться нижче за течією у заплаві річки Дніпро.
Зараз маємо працюючі лише дві гідроелектростанції. Бачили всі ці жахливі кадри з річки Дністер, де Дністровська станція спрацювала більшість запасів Дністровського водосховища. Хоча зараз через дощі піднімається рівень.
Але проблема залишається в тому, що нічим балансувати нашу енергосистему фактично.
І тому ми маємо відключення в першу чергу побутових споживачів в ранішні і вечірні години.
По-перше, це пов’язано з технічною причиною, оскільки це піки споживання електричної енергії, де маємо в середньому до 2,7 ГВт*годин електричної енергії дефіциту. Це рівно стільки, скільки генерує, наприклад, Рівненська атомна станція або 1,5 Хмельницькі атомні станції. Тобто це величезний об’єм. На жаль, наші європейські партнери можуть нам дати в різні години від 0,7 до 1,2 ГВт. Нам цього не вистачає, маємо величезний дефіцит і тому маємо обмеження. Тому зараз будемо працювати без стабільного електропостачання.
По-друге, маємо економічну проблему. Європа не може нам надати великий об’єм енергії через власні дефіцити енергопостачання.
А по-третє, є надвисокий європейський тариф на електричну енергію, який в середньому становить 10,5 гривень за КВт*год спожитої енергії, це без врахування податку на додану вартість. А нагадаємо, що тариф для населення встановлений 2,64 грн/КВт. Тобто є величезна різниця, яку треба якось покривати. І один з інструментів покриття – це якраз обмеження побутових споживачів.
Також є відключення в нічний час. На жаль, це пов’язано з чисто економічною складовою: в нічний час ринок європейської електричної енергії пропонує нам електроенергію набагато дорожче, ніж ми можемо продати на українському ринку. Уряд три тижні тому встановив так звані нижні прайс-кепи, тобто граничні ціни на оптовому ринку електричної енергії. Зокрема, зараз нижня ціна на оптовому ринку для європейської електричної енергії в нічний час є нижчою, ніж вартість в Європі. Тому маємо такі довготривалі нічні обмеження.
І цього літа маємо обмеження, особливо великих промислових регіонів. Ці обмеження можуть бути до 18 годин сумарно, як, наприклад, в Києві або в моєму рідному Харкові, і менше – в західних регіонах. Це пов’язано в першу чергу з тим, що, з моєї експертної точки зору, є неправильна формула розрахунку обмежень побутових споживачів. Оскільки ліміти на кожну область, тобто на кожне обленерго, споживання енергії рахується на кількість домоволодінь, тобто квартир в багатоквартирній забудові і приватних домогосподарств – грубо кажучи, кількість лічильників, які зареєстровані на фізичних осіб. Але є регіони з різною диференціацією об’єктів критичної інфраструктури, які також споживають з цих лімітів. Наприклад, Київ, Харків, Дніпро мають найбільшу кількість таких об’єктів, тому там більш довготривалі відключення побутових споживачів.
На мою точку зору, треба зробити іншу диференціацію. Тобто зробити співвідношення кількості побутових споживачів до кількості об’єктів критичної інфраструктури. І від цього вже доводити ліміти. Щоб всі мешканці України, всі українці і гості нашої країни (звичайно запрошені гості, а не ті, яких ми не чекали ні в 2014 році, ні з 24 лютого 2022 року) мали рівні права в доступі до енергоспоживання.
А якщо простою мовою: по 5-бальній системі як Ви оцінюєте стан енергосистеми України зараз?
На двійку з великою натяжкою. Оскільки у нас залишився дуже короткий період часу до початку, як ми в побуті говоримо, опалювального сезону, енергетики говорять – осінньо-зимового періоду, де зростає об’єм споживання енергії через використання енергії для опалення, в першу чергу приватних домоволодінь. Наприклад, на Закарпатті майже на 100% житловий фонд переведений на електроопалення. Лише місто Хуст має в багатоповерховій забудові централізоване опалення, яке використовує природний газ. Все інше – це електроопалення, тобто тут зросте електроспоживання. Також в інших регіонах є значна доля. В середньому по Україні це 23% в порівнянні з централізованим опаленням і децентралізованим, або індивідуальним, опаленням на природному газі. Тому це великий об’єм електричної енергії.
Генерація, на превеликий жаль, зменшиться до 18-22 %. Це пов’язано з тим, що знижується рівень сонячної радіації (тобто пряме і розсіяне сонячне проміння, і це ніяк не пов’язано з розпадом часток і з якоюсь радіацією від атомних реакторів – це курс шкільної географії 7 клас). Оскільки пам’ятаємо, що змінюється кут нахилу осі Землі по відношенню до Сонця. Тому маємо зимовий період більш холодний, Сонце буде нижче над обрієм, і кількість сонячної радіації буде менше. Тобто коефіцієнт корисної дії сонячних станцій зменшиться і будемо мати дефіцит. Ну і не забуваємо, що зима в нас – це переважно похмура погода, циклональна – в нас більшість циклонів приходять якраз у зимовий період. Тобто це вологі повітряні маси, які несуть опади, потужну хмарність, які з’являються над Атлантичним океаном і проходить через територію Європи до України, особливо західних областей. Тому тут будемо мати дефіцит.
І не забуваймо, що є військовий ризик, оскільки окупант буде продовжувати бити по нашій енергосистемі – і газотранспортній, і газорозподільчій, і, звичайно, по тих станціях Укренерго, якій він ще не добив.
Тому поки що Україна не готова до входження в опалювальний або осінньо-зимовий період. Технологічно не готова, оскільки маємо завезених лише 118 газопоршневих установок, і то потужністю по 1 мегавату. А ми робили опитування по всіх регіонах України, на рівні обленерго, на рівні військових адміністрацій, то розрахункова оцінка в потребі газопоршневої генерації – це 608 газопоршневих установок потужністю 3,2 мегават кожна.
Тобто ми бачимо, що і на 5% ще не покрита ця потреба.
Зараз оголошуються тендери від різних програм міжнародно-технічної допомоги, щоб покрити дефіцит цих установок. Але в кращому випадку ми вийдемо до 20% на покриття потреби. Тому, на превеликий жаль, будемо мати проблеми з електропостачанням, тобто більш тривалі відключення, і будемо мати проблеми з опаленням і певних об’єктів критичної інфраструктури, і багатоповерхової забудови.
Ми розуміємо, що насосна група в багатоповерхових будинках також електрозалежна, і необхідна електрична енергія, щоб забезпечити подачу теплоносія в багатоповерховій забудові. Тому я завжди жартую, але цей жарт має право на життя: потрібно налагодити добрі відносини зі своїми родичами, друзями в селі. Оскільки є велика вірогідність, якщо ви живете в багатоповерховій забудові, то можливо на зиму вам прийдеться приїхати до них, де є пічне опалення і де буде хоча б стабільне забезпечення теплопостачанням цього житла – за рахунок дров або вугілля.
Але ж у нас є три атомні електростанції, які працюють на підконтрольній території. І сьогодні в медіа з’явилася інформація про те, що нібито там якісь реактори, зокрема два реактори, перебувають на ремонті. І коли вони включаться, це, можливо, станеться в серпні, а можливо, в вересні, то ситуація в енергосистемі нібито покращиться.
Так, у нас є 9 ГВт основної потужності на підконтрольній території – Південноукраїнська АЕС в Миколаївській області, Хмельницька АЕС і Рівненська АЕС. Вони нерівномірно розподілені на території України і тяжіють до півдня і заходу України. І це також проблема – потім передати цю електричну енергію в центральні регіони і на схід. Оскільки схід України раніше був енергетично профіцитним, а зараз, після цих обстрілів, він став енергетично дефіцитним регіоном, і там тривалі зараз відключення.
Наразі два енергоблоки Хмельницької атомної станції перебували на плановому ремонті. Поясню, що атомний реактор – це живий організм. Кожне літо за планами поточних ремонтних робіт відбувається їх вихід в ремонт – для їх обслуговування, часткового ремонту і, за необхідності, раз на 3 роки перезавантаження ядерного палива. Минулого року, до речі, Україна вже відмовилась від російського атомного палива, яке видобувалось на території України, але потім збагачувався на території країни-агресора. А зараз завантажується американське паливо компанії Westinghouse. І вже Хмельницька і частково Рівненська атомні станції працюють на цьому паливі. Зараз запустять в роботу ці два енергоблоки Хмельницької атомної станції. Тому і ця область є дотаційною до Франківської і Тернопільської області в енергопостачанні. Наразі один енергоблок вийшов на Рівненській АЕС, один – на Південноукраїнській АЕС, і за планом ще два мають вийти. Тобто вони сформують дефіцит електричної енергії.
Але воно збалансує. Маємо 6,2 ГВт, встановлених потужністю Сонця, до 9 ГВт атомної генерації. Вони більш-менш між собою балансували. І, наприклад, минулого літа, коли вісім з дев’яти енергоблоків знаходились на плановому ремонті і перезавантаженні палива, теплова генерація також пішла в ремонт, сонячна генерація влітку забезпечувала денний пік, а ранковий і вечірній пік – гідрогенерація.
На сьогодні такої можливості немає, оскільки гідрогенерація є майже зруйнованою або пошкодженою. Тому цю різницю покрити не можемо.
Коли взимку буде менш ефективно працювати сонячна генерація, її доповнить атомна генерація. Тобто рівень генерації залишиться більш менш на тому рівні. Графік буде рівний. Залишиться від атомної генерації ранковий і вечірній пік, який треба буде покривати, а його нічим покривати. Тобто залишиться лише імпорт. Плюс збільшиться в зимовий період об’єм споживання енергії за рахунок опалення електрикою і об’єктів соціальної сфери, і житла.
Тобто ситуація кардинально не покращиться, а навпаки погіршиться – через збільшення споживання.
На державному рівні є план, програма для перебудови енергосистеми, щоб ми могли розраховувати на світло взимку 2024-2025? Чи є на це кошти, ресурси? Чи нас найімовірніше чекає повний блекаут?
На жаль, мені невідомо, чи є такий чіткий план. Коштів нема, ресурсу немає.
Щодо відновлення теплової генерації. У нас є дві основні компанії.
Одна – державна компанія Центренерго, яка була ще минулого року на стадії банкрутства. Наразі, вибачте за сленг, це – труп, оскільки всі три електростанції є зруйнованими, і експерти говорять, що безповоротно зруйнованими (до складу Центренерго входять три теплові електростанції: Трипільська ТЕС у Київській області, м. Українка, Зміївська ТЕС у Харківській області, смт. Слобожанське, Вуглегірська ТЕС у Донецькій області, м. Світлодарськ – ред). У цієї компанії немає грошей на власних рахунках, щоб їх ремонтувати, оскільки ще минулого опалювального періоду у них була проблема з закупівлею кам’яного вугілля – на рівні 3,5 мільйона тонн вугілля був дефіцит. І тільки тепла зима допомогла цій компанії не стати банкрутом і не зірвати опальний період.
Друга – приватна компанія, яка мала теплогенерацію, це ДТЕК. Наразі ДТЕК диференціював свої кошти від теплової генерації і газовидобутку в проєкти зеленої генерації. Наприклад, ДТЕК побудував перший в світі вітропарк, наразі це ще невелика потужність 120 мегават, на межі Миколаївської та Одеської області. І це перший в світі вітропарк, збудований під час війни і бойових дій.
Але цього недостатньо, звичайно. І власних ресурсів вони не мають, тому або хочуть залучити іноземне фінансування, або отримати субвенцію з бюджету. В бюджеті коштів, ми розуміємо, немає, оскільки бачимо, що піднімається тариф для того, щоб наповнити місцеві бюджети і покривати різницю між дорогим європейським тарифом і неринковим українським для населення. І залучити кошти від європейських або іноземних партнерів під теплову генерацію фактично неможливо, під класичну теплову генерацію. Оскільки у всьому цивілізованому світі прийнятий так званий курс G-Deal – озеленення економіки, збільшення безвуглецевості економіки, тобто зменшення використання викопного палива, в першу чергу, кам’яного вугілля і торфу, для виробництва електричної енергії для потреб і бізнесу, і населення. Український парламент ратифікував цей курс, тому на таку допомогу ми також не можемо розраховувати.
І енергосистема має перебудовуватись. Будувати точково розподілену генерацію. За європейським принципом генерувати енергію там, де є великий споживач, тобто або місто, або велике підприємство. Або навпаки, де є ресурс генерації, наприклад ГЕС, там поруч створювати або технопарк, або якийсь інший промисловий об’єкт для того, щоб і тут споживати цю електричну енергію.
Крім того, є велика вірогідність, що ми підемо по американському сценарію розвитку енергетики – розподіленої генерації. В США кожен штат генерує електричну енергію для своїх потреб, а потім по низьковольтних мережах передає до сусідніх штатів і продає. Наприклад, штат Техас наразі генерує більше електричної енергії, ніж Україна до початку повномасштабного вторгнення. Тобто є чому повчитися.
Тобто, Івано-Франківськ, дасть Бог, зробить свій такий локальний кластер – центр розподіленої генерації на рівні області. І навіть, можливо, буде продавати частину. І таким чином він буде енергонезалежним. І цю генерацію знищити військовим шляхом набагато важче…
Так, якщо ми говоримо про точкові об’єкти. Якщо говорити про газотурбінні установки – це як морські контейнери. Якщо говорити про сонячні станції, то ніхто зараз не буде вкладатися у великі об’єкти, де більше 10 мегават. Це зрозуміло, це військові ризики. А третє, якщо це вітрогенерація, то це також невеликі вітропарки від трьох до п’яти вітромашин.
В контексті перебудови української енергосистеми, як справи з відновлювальною енергетикою в Україні і як вона може нам допомогти в цьому? Взагалі, як відновлювана енергетика може допомогти нам мати світло цієї зими?
У нас є достатньо високий потенціал для будівництва і сонячної генерації, і вітрогенерації. Майже всі регіони мають промислові вітри, особливо західний регіон.
Ми бачимо, зараз компанія «Еко Оптіма» будує активно вітропарки – біля Старого Самбора, на хребті біля Стрия. «Вітропарки України», це релоковане підприємство з Краматорська Донецької області, перенесло свій завод на Закарпаття і зараз один вітропарк компанія побудувала в Долинській громаді – на чотири вітрогенератори. Також три вітрогенератори вже інсталювала в Закарпатській області.
Але є інша проблема – недовіра бізнесу як українського, так і іноземного, до держави України в галузі зеленої енергетики. Оскільки на ринку накопичився великий об’єм боргів з боку державного підприємства «Гарантований покупець». Зараз це підприємство на стадії банкрутства. Якщо уряд не вирішить це питання, то інвестори навряд чи будуть вкладати кошти в зелену енергетику для створення нових потужностей.
З відновлювальної енергетики ми знаємо, що є вітрогенерація, є сонячна генерація, є термальна генерація, є біо установки тощо. Яка, на вашу думку, є найбільш перспективною, наприклад, в західному регіоні?
В першу чергу це вітрогенерація. Достатньо високий потенціал є в низькогір’ї – там, де немає об’єктів природно заповідного фонду. Оскільки ми знаємо, що екологи постійно борються за ці карпатські проєкти через заповідний фонд. Там є інше лобі енергетичне, яке не дозволяє проєкти. Є проєкти, які не запущені через те, що в певних громадах розвивається парапланеризм.
Деякі громади забороняють робити гідро на гірських річках, тому що кажуть про зміну екосистеми…
Оскільки не пройшла оцінка впливу на довкілля, а цьому має передувати громадське слухання – до початку будівництва і про затвердження звіту про оцінку впливу на довкілля.
Відповідно, ми бачимо, що є потреба в будівництві об’єктів відновлювальної енергетики, але в багатьох місцях громади проти. Як вирішити це питання?
Тут має бути велика робота і університетів, і наукової громадськості, і активних професійних громадських організацій, і професійних екологів. Роз’яснити громаді, яка може бути користь. Якщо є загроза, то пояснити, що дійсно може бути загроза.
Але в більшості ці проєкти закриваються через якусь суспільну думку, що зона генерації – це погано…
Допоможіть мені, як кінцевому споживачу. Що потрібно мати в квартирі або в будинку для того, щоб пережити цю осінь-зиму, яка напевно, з високою ймовірністю, буде достатньо таки складною. Що можна собі придбати за, умовно кажучи, суму від 5 до 100 тисяч гривень?
Є дві проблеми: електропостачання стабільне і теплопостачання.
Щодо теплопостачання, тут треба подумати, як утеплити вашу квартиру. Тут дуже багато рішень є в інтернеті – від використання якихось підручних матеріалів, типу фольги побутової, щоб екран зробити за приладами нагріву, до інших варіантів, які більш дорогі, наприклад утеплення фасаду і таке інше. Треба ще подивитись так звані містки холоду, тобто там, де є втрати тепла. Це можуть бути і неякісно зроблені відкоси, де склопакет стоїть, або під підвіконням.
По друге, подумати, як ви будете теплоізольовуватись від ваших сусідів, які, наприклад, палять і люблять провітрити приміщення, де немає опалення.
Треба згадати за старі бабині коври – це ресурс для утеплення підлоги. Тому не забувайте за цей принцип, це достатньо важливо, оскільки дуже багато, до 20%, тепла тікає вниз. Вгорі тепло важче зловити, але якщо є натяжна стеля, то вона слугує певним екраном.
Також для квартири необхідно подбати про прилад накопичення електричної енергії. Їх на ринку достатньо багато різних цінових категорій. Є ролики, які вчать вручну зробити з автомобільних акумуляторів, якщо не маєте певного бюджету. Можна купити кращі варіанти, які мають вбудовані інвертори, куди можна підключити до двох фотомодулів, які повісити, наприклад, на балкон, якщо він не засклений.
Варто подумати, як змінити систему електроспоживання в вашій квартирі. Тобто, наприклад, якщо буде тривале відключення світла, ви зможете підключити цей прилад накопичення до окремої критичної будинкової інфраструктури, тобто, грубо кажучи, холодильника, можливо якогось точкового освітлення. Відключити теплу підлогу, бойлер, нагрівач для сушіння рушників.
Таким чином, з квартирою розібралися.
А головний принцип – шукайте і миріться з вашими родичами, сусідами, щоб потім була можливість евакуюватися туди.
Якщо це приватна забудова, тут набагато простіше. Ті ж самі приклади утеплення. Але тут ще можуть бути тепловтрати через горище, тому не забувайте, що воно також має бути утеплене, хоча б елементами скловати або іншим утеплювачем. Оскільки до 30% тепловтрати йде через горище.
Встановіть твердопаливний котел. Запасіться твердим паливом – це можуть бути або дрова, або вугілля, або навіть торф. Головне, щоб воно горіло, було екологічно безпечне відносно, але забезпечувало тепло вашій оселі.
Можливо генератор, але нагадую, що ми в очікуванні підняття акцизу на паливо. Бо на початку повномасштабного вторгнення в нас було зниження акцизу на паливо до 100 євро за тонну дизельного, і 100 євро за тонну бензину. Потім було підняття до 150 доларів за тонну дизельного палива і 180 доларів за бензин. І зараз очікуємо, що буде більше 200 доларів за тонну і дизеля, і бензину. Розуміємо, що паливо також зросте і це буде відчутно. І не забуваємо, що будь-яка паніка в нафтогазовому бізнесі починається з однієї речі – черги на бензинових або газозаправних станціях. Чим більше виникає попит – цінники зростають, це породжує черги автомобілістів або людей з каністрами. Тобто не треба піддаватися паніці, але якщо є можливість, треба мати запас палива. Але зберігати його в безпечному місці.
Чи правда можна сказати, що війна, крім очевидних мінусів і страждань, приносить нам також певне вікно можливостей? Зокрема в енергетичній сфері, стосовно локалізації виробництва, генерації електроенергії, відновлювальної енергетики…
У нас є шанс зараз не лише будувати нову країну, а в першу чергу будувати нову енергетику, нові типи генерації. І хоча цей шанс з’явився на фоні трагічних подій майже для кожної родини українця, ми маємо розуміти, що це вікно можливостей перебудувати нашу енергосистему, зробити її розподіленою, з великим профіцитом електричної енергії. Оскільки я бачу, що в Україні є дуже чіткий виклик стати і газовим хабом хоча б для Східної Європи, так і електричним хабом.
Тільки за минулий рік, а це військовий рік під постійними обстрілами, бізнес побудував потужності розподіленої генерації на 200 мегават, тобто 1/5 атомного енергоблока. І це генерація для покриття власних потреб. Тобто це покриття потреб великого ритейлу. Наприклад компанія Епіцентр на дахах свого ритейлу побудувала 12 мегават і продовжує цей процес. Я був на одній зі станцій в Києві, де на даху торгового центру побудована сонячна станція на 2,5 мегават, і вона повністю забезпечує в денний час потреби цього торгівельного центру. Вони навіть зараз думають, як продавати в мережу або заганяти в накопичувач. І дуже багато торгових мереж, це і Сільпо, і Новус, будують на великих плоских дахах свого ритейлу сонячну станцію для покриття власних потреб.
Це, звичайно, розвантажує систему і залишає більше електричної енергії, яка є в Україні, в нашій енергосистемі для побутових споживачів.
У відсотковому відношенні за ці два роки настільки виросла частка генерації відновлювальної енергетики?
Менше, ніж на 1%. Ми мали шалені темпи розвитку зеленої генерації, наприклад, в 2019 році. Тоді Україна за темпами будівництва сонячних станцій увійшла в топ-10 країн Європи. А в 2020 році за темпами розвитку, по кількості станцій в топ-10 країн світу.
Прогнози – це річ не вдячна, але хотілось би почути ваш прогноз: яка наша перспектива в сфері енергетики на найближчий рік?
Ми українці – така нація, яка виживає в будь-яких умовах. Моє дитинство пройшло в 90-их. Я також пам’ятаю ці відключення. Я робив уроки з мисочкою з олією і там була така лампадочка з картоплинки. І нічого страшного – став доктором технічних наук.
Ми, українці, завжди переживемо будь-яку біду, бо ми така нація, яка завжди виживає. Це в нас в генетичному коді. На жаль, буде складна зима і найближчі два роки, поки ми не зростимо об’єми нашої власної генерації. Але спільними зусиллями ми все це подолаємо, проживемо.
Дай Боже, пане Станіславе, щоб ми ставали сильнішими. Слава Україні! Героям Слава!
