Принаймні є інформація, що Віктор Андрюсович націлився на третій термін. Тому, в зв’язку з цим, не завадило б згадати невиконані обіцянки мера. Навіть не всі, а лише ті, які стосуються ремонту івано-франківських вулиць. Ну, хоча б найвідоміших.
Про вулицю Шевченка в контексті цього питанні вже навіть згадувати не хочеться, бо схоже цей довгобуд не скінчиться ніколи.
Але в нас є ще дві «героїчні» вулиці. Це набережна ім. Стефаника та вулиця Дудаєва, згадка про які вже напевно викликає в нашого мера певні умовні рефлекси, бо міський голова одразу починає розповідати чергові байки й роздавати обіцянки.
Справедливості ради слід зазначити, що стосовно набережної у міської ради і ІФОДА відповідальність спільна. Керівництво області обіцяє виділити на ремонт 15 мільйонів, а міська влада 10 мільйонів. Десь в таких пропорціях розподілена й їхня спільна відповідальність.
От тільки що відбувається наразі з набережною? А відбувається щось дуже й дуже схоже на те, що в далекі часи ( вже й не пригадаю в які) відбувалося з уже згаданою (ну, не обійтися без цієї згадки) вулицею Шевченка.
Тобто, знову проводяться якісь тендери, які знову ж таки відкладаються з дня на день, переносяться, узгоджуються. Сьогодні (23 липня) тендер не відбувся, його перенесли на тиждень. Але ніякої гарантії, що від відбудеться в призначений день, немає. Бо, за словами деяких чиновників з облдержадміністрації всі ці переноси пов’язані з метою розширення кола учасників. А що, якщо до 31 липня це коло все ж розширити не вдасться?
До того ж, проведення тендеру, не означає (ми ж уже маємо досвід), що ремонтні роботи почнуться наступного дня. Будуть проводитись узгодження, визначення остаточної вартості робіт та укладання угоди з їх виконання. Припускаємо, що якраз під жовтень місяць (як уже було… ну, ви знаєте з якою вулицею) роботи й почнуться.
А там перші заморозки, дощі, або, не приведи Господи сніг. До кінця року кошти освоїти не вдасть і знову вже знайома картинка. Робота стоїть, грошей нема. Зате є обіцянки. Як і від міського, так і від обласного керівництва. При цьому тут ситуація значно виграшна, ніж з вулицею Шевченка, бо можна буде перекладати провину один на одного.
Що ж до вулиці Дудаєва, то цей хворий мозоль міського голови ще довго йому дошкулятиме. Бо обіцянки роздаються, рішення приймаються, а віз (вірніше – ями) і досі там.
То збиралися ремонтуватимуть вулицю спільно із підприємцями. Така позиція була в депутатів міської ради. Із міського бюджету до кінця року загалом мають виділити 2 млн. 67 тис. гривень, а з підприємців «стягнути» ще три мільйони.
Але, на початок літа 2014 року підрядник, який виграв тендер ще влітку 2013 року, отримав лише 540 тисяч, на які й розпочав ремонт. Підприємці виділяти кошти не поспішають – чекають доки місто видасть свою частку.
Словом, у вулиці Дудаєва теж є всі шанси повторити долю вулиці Шевченка. Там теж кошти виділялися дрібними партіями, в результаті чого роботи то велися, то призупинялися.
А що Анушкевичус, спитаєте ви?
А нічого – він звично даватиме обіцянки, посилатиметься на труднощі, шукатиме крайніх і… балотуватиметься в мери.
