Сепаратистські антиукраїнські бойовики на сході держави тимчасову владу (яка вже приміряє на себе костюмчик влади постійної) непокоять не надто. А ось в «Правому секторі» влада бачить безпосередню загрозу.
Я не знаю, чи бачать загрозу в правосектарівцях Віктор Анушкевичус, Василь Скрипничук та Андрій Троценко, але виконувати рішення Верховної ради доведеться.
Чи здасть зброю «Правий сектор» в Івано-Франківську – ось в чому питання. Та й по цілій Україні це питання стоїть гостро.
Західні регіони держави зараз найстабільніші та найспокійніші. На сході з подачі російського агресора чиняться постійні провокації, озброєні туристи з країни-агресора організовують сепаратистські заварушки, а влада звертає увагу на, нехай неоднорідний, але в цілому патріотично-налаштований «Правий сектор». Особливою ненавистю палає Арсен Аваков, якого завжди було важко запідозрити в українському патріотизмі. Мати владу в Україні в нього бажання є, а от патріотизму немає. Тому й бачить загрозу пан Аваков не в сепаратистах, а в патріотах.
Проблема самого «Правого сектора» (в тім числі й в Івано-Франківську) в тому, що до його лав затесалося чимало авантюристів, а також елементів з явним кримінальним ухилом, яким в кайф пробряжчати зброєю під дахом «Правого сектора». Так завжди буває під час революцій.
Але справа в іншому. Влада вирішила, що революція скінчилася, а «Правий сектор» вважає, що революція триває. І на стику цих розбіжностей й іскрить. Позволити собі пряме протистояння з владою «Правий сектор» не може, бо це буде приводом для Росії розпочати повномасштабну військову операцію по «порятунку» України від розгулу націоналістів, а здавати зброю небезпечно. Особливо після вбивства Олександра Музичка.
Де гарантія, що проти беззбройних активістів не почнеться масова зачистка?
Чи здасть в таких умовах «Правий сектор» (івано-франківський в тому числі)? Гадаю, що частина зброї таки буде здана – задля політичного іміджу Дмитра Яроша, який подався в президенти. Але частина й залишиться.
Більше того – можливий і розкол в самій організації (тепер вже партії). Більш радикальна частина може утворити бойові групи, котрі підуть у підпілля (на зразок ІРА чи ЕТА), а частина буде бавитись в політику, змагаючись зі «Свободою» за електорат. Не важко передбачити, що помірковані стануть для радикальних такими самими ворогами, як і влада.
Ви гляньте лише як оживилися регіонали й комуністи, побачивши що Турчинов і компанія борються не з ними, а з тими хто здійснив українську революцію. І вже сьогодні Чечетов знову керує голосуванням та виступає з трибуни закликаючи до федералізації та другої державної (звичайно ж російської) мови. Тобто закликає виконувати ультиматум Москви, знаючи що тепер Аваков захистить його.
Володимир МУЛИК
