Перший і основний виклик для новообраного Президента. Більшість українців, голосуючи за Петра Порошенка в першому турі, в першу чергу сподівались на завершення військових дій на Сході. Сьогодні очікування суспільства на те, що Президент вже практично з наступного дня після інавгурації припинить цю війну, колосально високі. Чи зможе Порошенко, який мимоволі став заручником своєї передвиборчої кампанії, це зробити? Проте сміливо можна прогнозувати, що ріст чи падіння підтримки Президента буде в першу чергу залежати від того, наскільки ефективно він зможе вирішити цю проблему.
Дострокові вибори Верховної Ради.
Очевидно, що діючий парламент повністю дискредитував себе в очах суспільства. І справа тут не тільки в тому, як діяв парламент під час подій на Майдані, в який спосіб приймались «диктаторські» закони і чи взагалі сьогодні є в державі законодавчий орган влади. Як на мене, основне – це те, що діюча Верховна Рада не відображає інтереси суспільства. Більше того, вважаю, що до того часу, поки в нашій державі не запрацює механізм політичної відповідальності, доти немає перспективи. Саме тому від того, чи наважиться Президент на такий крок, чи залишиться заручником кланово-олігархічної системи, залежить, чи отримає наша держава шанс на оновлення політичних еліт.
Відкриті списки.
Проте вибори до Верховної Ради без зміни правил їх проведення приречені на невдачу. Єдиним способом приведення в українську політику дійсно політиків, а не бізнесменів, –авторитетних людей, лідерів громадської думки, інтилегенції – є система відкритих списків. Проте її запровадження несе серйозні загрози для діючих еліт, оскільки не дозволить сховати грошовитих мішків в закритих списках при пропорційній системі чи банально купити виборців на мажоритарному окрузі при змішаній системі.
Децентралізація влади.
Європейський приклад успішного розвитку говорить просто: чим сильніші місцеві громади, тим сильніша держава. Більш того, очевидно, що визначати пріоритети розвитку міста чи села в Україні повинен не чиновник з Києва, а влада, обрана людьми на місцях. Проте для того, щоб це зробити, місцева влада повинна мати як ресурс на це, так і відповідні повноваження. Саме тому від того, чи дотримається своїх обіцянок центральна влада, чи захоче вона ділитись своїми повноваженнями, залежить, чи отримають українські регіони додатковий імпульс для свого розвитку.
Реформи судової та правоохоронної системи.
Переконаний, що людина готова миритись з багатьма негараздами. Проте ніколи – з несправедливістю. Як на мене, саме це було основним мотивом людей, які вийшли на Майдан. І в першу чергу джерелом цього поряд з владою в нашій країні були судова та правоохоронна системи. Саме на їх першочергове реформування сьогодні очікує український народ, і саме з цим ми пов’язуємо свої надії з повернення справедливості у суспільство.
Як на мене, це першочергові завдання та виклики, які сьогодні стоять перед новою владою. В тому, що вони будуть виконані, в мене сумнівів немає жодних. Цією владою чи наступною і як скоро – покаже час. Адже Майдан показав, що в Україні є український народ. І якщо потрібно, він готовий заставити діяти будь-яку владу так, як цього вимагає суспільство.
