З такою формою еміграції вже давно слід рахуватися як із загрозливою тенденцією для українського суспільства. Адже щорічно здобувати освіту виїжджають за кордон 18-20 тисяч українських студентів. А скільки з них повертається назад?
Зі словами «дістало», «набридло», «до побачення» сотні тисяч людей покидають свою країну в пошуках кращої долі на чужині, не знайшовши собі застосування на Батьківщині. Станом на сьогоднішній день більше 4,5 мільйона трудових мігрантів з України перебувають за кордоном, з яких 1,7 мільйона – в країнах Європейського Союзу. Кожен 10-й українець перебуває закордоном, хіба це не страхітлива проблема?
Проте, слід відмітити, що раніше основною формою еміграції була трудова, а зараз можна спостерігати появу нового її виду: еміграції молоді шляхом здобуття вищої освіти закордоном. Давайте розберемося чим вона викликана, характерна і які її наслідки для сучасної України.
Виникнення нової форми еміграції
Які б політичні та економічні змінити не відбувалися у світі, але вища освіта продовжує відігравати важливу роль у становленні особистості. Тому кожна молода людина прагне вибрати найкращий вищий навчальний заклад, який би став щасливою путівкою в доросле життя. Але зробити це не таке вже і просте завдання, адже потрібно визначитися з своєю майбутньою професією, яка була би до-душі, а далі – обрати і сам ВНЗ, який би відповідав високим вимогам.
Особливо характерна ця проблема в Україні, де сотні вищих навчальних закладів різного рівня акредитації, але вибрати з-поміж них можна з великими труднощами лише пару десятків. Так, за даними Державного комітету статистики України у 2011-2012 н.р. загальна кількість навчальних закладів становить 854 ВНЗ, серед них 345 навчальних закладів III і IV рівня акредитації. Але при такій великій кількості ВНЗ тільки 2 з них – Національний технічний університет «КПІ» і Донецький національний університет, – в міжнародному рейтингу „TopUniversities” 2012 року потрапили в 6 сотню серед 700 представлених вищих навчальних закладів.
Таким чином, більшість молодих українців змушені отримувати знання, які, по суті, не зроблять їх конкуренто спроможними на Вітчизняному ринку праці (що підтверджує небажання роботодавців брати «свіжоспечених» спеціалістів, які не мають практики), не кажучи вже про світовий ринок.
З цього приводу слушно зауважив сучасний український філософ Сергій Дацюк: «Сьогоднішні вузи продукують зокрема інтелектуалів, які в своїй більшості матимуть зламані долі – вони або змушені будуть деградувати і знайти собі якесь інше заняття, ніж те, освіту в чому вони отримали, або змушені будуть емігрувати.»
Проте, в Україні ще можна знайти пару десятків вишів, (про що згадувалося вище), які дають змогу отримати цінні знання і навички, такі необхідні для майбутніх спеціалістів. Але, напри великий жаль, молодь, яка в них вчиться, намагається самореалізуватися не в Україні, а закордоном. Таким чином, «найбільші брендові вузи країни готують велику частину майбутніх емігрантів. Мало того, вони ще й не проводять досліджень, яка частина їх випускників згодом емігрує з країни.»
Неякісна вища освіта в Україні, складність знайти роботу за спеціальністю (не рахуючи рівень її оплати), незрозуміла економічно-політична ситуація в країні – все це підштовхує молодих людей і їх батьків до здобуття вищої освіти саме закордоном, що дасть змогу отримати визнаний у світі диплом і мати змогу легально закріпитися закордоном.
Характер «студентської» еміграції
Сьогодні новий вид еміграції ще не отримав назви, тому умовно її можна назвати «студентською», адже вона виникає в середовищі саме молодих людей. Не маючи назви, даний вид еміграції носить загрозливий характер.
Виникає «студентська» серед наступних груп українців:
Першу групу становлять молоді люди, які ще не отримали вищої освіти в Україні і бажають це зробити закордоном. Сьогодні для них існує дуже багато можливостей:Десятки «освітніх» фірм, які пропонують свої послуги. Достатньо тільки вибрати ВНЗ закордоном, подати документи, заплатити гроші (і, як правило, чималі!), а все інше кантора зробить за вас. Даний варіант характерний для батьків, які мають гроші і не жаліють їх для свого улюбленого чада.
Освітні програми в Інтернеті на здобуття стипендій і грантів від міжнародних фондів та самих закордонних університетів. Таким чином, завдяки виваженій політиці вискорозвинутих країн по відношенню до емігрантів, відбувається відбір найталановитіших молодих людей і їх «перетягування» на Захід.
Можливість отримувати освіту безкоштовно в Польщі (з «картою поляка») чи в ряді східноєвропейських країн (тільки на основі оцінок з атестату, навіть без урахування ЗНО).
Другу групу становлять молоді люди, які отримали диплом бакалавра/магістра і хочуть продовжити освіту закордоном відповідно в якості магістра/аспіранта. Для них існують такі самі можливості, що і для першої групи молодих людей.
І до третьої групи можна віднести молодь, яка отримала повну вищу освіту, але не хоче працювати в Україні, виїжджаючи закордон. По суті, це перехідна група між студентами-мігрантами і заробітчанами, але оскільки вона перебуває в рамках 22-25 років, її можна віднести до постстудентської молоді.
Нами було задано декілька питань студентам, які навчаються у інших країнах для того, щоб власноруч оцінити причину відтоку студентської молоді на Захід.
Так, на запитання «Чому ви вибрали закордонний вуз, а не український?» студент 1-го курсу Варшавського університету Сергій Каськів відповів: «Я порадився з батьками і вирішив спробувати поступати до Варшави. Сам я родом з Луцька, а тому нормального вузу в нас немає. Треба їхати до Києва або Харкова, а це також не близький світ. А тут приваблювала близькість до Польщі, високий рівень освіти і головне – визнаний диплом, який дозволить мені знайти роботу в Європейському Союзі. В Україну повертатися не планую…»
Дуже цікава розмова відбулася з Ілоною Коваленко – аспіранткою університету імені Карла в Празі. «Я завжди мріяла викладати, тому і поступила до педагогічного університету, де закінчила бакалаврат і магістратуру. Оскільки вуз не мав аспірантури по моєму напрямку (місто обласного центру, не дуже велике), потрібно було їхати продовжувати навчання в Київ. Дізнавшись, скільки повинна була заплатити своєму майбутньому керівнику за те, щоб він взяв мене під свою «опіку», порахувавши вартість самих проїздів на навчання, подарунків викладачу, хабарів при захисті кандидатської, вирішила не поступати. Сума доходила до 10000 доларів, яких ані в мене, ані в моєї родини немає…Таким чином подалася з-за кордон, де навчаюся в університеті на аспірантурі БЕЗКОШТОВНО, де немає хабарів і де ти отримаєш цінний досвід. Чи повернуся в Україну? Люблю свою землю, свій край, але політична ситуація і відсутність роботи відбивають все бажання. Поки не вирішила…»
Підсумувавши, можна зробити висновок, що з такою формою еміграції вже давно слід рахуватися як із загрозливою тенденцією для українського суспільства. Адже щорічно здобувати освіту виїжджають за кордон 18-20 тисяч українських студентів. А скільки з них повертається назад?
Наслідки еміграції молоді
Нова форма еміграції з України щороку набуває страхітливих розмахів. Дана тенденція приводить до того, що сотні тисяч молодих людей, які могли б працювати і відроджувати країну (звучить пафосно, бо по суті країни як такої вже давно немає, а є Сім’я, олігархи, маргінали і плебс), виїжджають закордон. В той час на вітчизняному ринку праці спостерігаються доволі невтішні тенденції, пов’язані з відтоком за кордон кваліфікованих кадрів та молоді.
«В Україні спостерігається, на жаль, стала тенденція до відтоку кваліфікованих кадрів і молоді. Причини – демографічна криза, несприятливий внутрішній ринок праці, складна економічна ситуація, низький рівень життя», – зазначив заступник голови Ради Федерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.
В підтвердження бажання виїхати з України той факт, що 91% українських фахівців з вищою освітою мають чіткий намір емігрувати або ж розглядають перспективи працевлаштування за кордоном. Це з’ясувала компанія HeadHunter в ході анонімного опитування шукачів роботи на сайті hh.ua.
Найпривабливішими для еміграції опитані вважають країни Європи (63%), США або Канаду (42%), Австралію (20%) та Росію (14%). Згідно з даними опитування, головними причинами виїзду молоді за кордон є відсутність гарного майбутнього для себе і своєї сім’ї в Україні (71%), низький рівень оплати праці (44%), відсутність умов для професійної самореалізації (41%) та нестабільна політична ситуація (34%).
Таким чином, сьогодні слід серйозно рахувати з новою формою еміграції, через яку щороку наша країна втрачає сотні і тисячі світлих умів, «цвіту нації», який плодоносить для чужих країн. І поки ми будемо потоплені у віртуальні проблеми, будемо сидіти на місці і не брати активної участі в житті України, будемо втрачати тих, хто міг би стати ключовою ланкою нового суспільства.
