5_n

Перше питання. Вчому полягає твій бізнес?

В мене є поки що дві компанії. Одна компанія займається обслуговувавнням принтерів та іншої друкуючої техніки. Інша компанія (та що вже займає більше мого часу й зусиль) – це «Forward Technologies». Ми займаємося винаходами в галузі опалення, але плануємо також розвивати розробки в галузі альтернативної енергетики і генерування. Поки що виробляємо теплоакумуляційні ємності та сонячні колектори (не панелі, а ті, що гріють воду).

Наскільки мені відомо, ти є координатором одного з напрямків роботи платформи «Тепле місто»? Що це за напрямок?

Мені «болить» питання енергоефективності. Особливо після того, як я взнав, що в цій царині робиться. Зараз є дуже велика хвиля грантів, які надаються через муніципалітет з метою модернізації котелен. Були такі ситуації, коли Євросоюз виділив значні кошти (будемо поки що говорити про сотні тисяч гривень) на модернізацію конкретної котельні. Там поставили за ці гроші твердопаливні котли, почали на них працювати і щось їм не підійшла така технологія. Через пару місяців вони це діло просто відрізали й працюють на тому, що було до того. А гроші пішли.

І мене виникло бажання –давайте, бодай малими сумами, але, можливо, ми зможемо вирішити якісь питання й без міста, але для міста. Власними силами. Я прийшов в «Тепле Місто» й сказав, що хочу займатися енергоефективністю. Так з’явилися зарядки для електромобілів…

Як взагалі ідея з електрозарядками прийшла до голови і як вона втілювалася?

До голови ідея прийшла давно, бо рух в Україні є й він розпочався з першими ввезеними електромобілями. Стикнулися з тим, що автомобіль має свою штатну зарядку, але кожний автомобіль, який йде з заводу він має зарядку 220 вольт. І основний мінус – з хатньої розетки заряджається автомобіль цілу ніч.

Читачів певно що зацікавить скільки електроенергії тягне така зарядка?

Це залежить від автомобіля.

Тоді так поставлю питання – воно дешевше виходить, ніж на бензині?

6_n

Значно дешевше. Якщо навіть заряджати з домашньої розетки, то вартість поїздки в електромобілі співставима з поїздкою в маршрутці.

В такому разі закономірне питання – на чому їздить сам Ігор Сусяк?

Поки що не на електромобілі, бо він ще задорогий. Але в план собі поставив.

Чи багато є електромобілів в Івано-Франківську?

Декілька десятків. Поки що єдине, що спиняє від навали таких електроавтомобілів – це ціна.

Чим, в такому разі, відрізняється зарядка, яку ви встановили від зарядки з домашньої розетки?

Громадська зарядка для електромобілів – це, звичайно, не панацея, але класна ідея в тому, що вона є публічна і безкоштовна для власників електромобілів.

В такому разі, за чий рахунок бенкет?

Фішка в тому, що за електрику платить заклад, біля якого стоїть зарядка.

5_o

А закладу який зиск?

Справа в тому, що ми встановлюємо зарядки біля закладів харчування і тут вже все віддається на добру волю власника електромобіля. Автівка все одно заряджається годину-дві, отже за цей час її власник може перекусити щось в цьому закладі, призначити ділову зустріч й, знову ж таки, щось замовити.

Електромобілі для переважної більшості наших співгромадян – це щось з жанру фантастичних фільмів про майбутнє. Багатьох людей, в першу чергу, цікавить енергоефективність в будинках. Які напрацювання є в цьому напрямку? Бо якщо на багатоквартивні будинки держава виділяє якісь кошти, то середмістя Івано-Франківська (стара забудова) залишається поза програмою енергозбереження.

Що до старої забудови, то на жаль тут мешканці можуть покладатися лише на себе.

Наскільки вдалося розібратися в даному питанні, то є два напрямки.

Перший – енергоефективність. Потрібно зробити використання енергії в будинку і, відповідно, в місті максимально ефективним. Сюди входить – утеплення будинку (не лише зовнішніх стін, але й підлоги та стелі), заміна джерел теплової енергії (встановлення більш ефективних котлів). На це все виділяються кредити, але, зрештою за все платить споживач. Є, щоправда, можливість отримати міжнародні гранти на ОСББ.

Другий напрямок – це енергонезалежність. Зараз в світі спостерігається тенденція до енергонезалежності. Мова йде про так звані нульові будинки. Але мало того, що є нульові, є ще й мінусові – ті, що генерують різні види енергії та ще й можуть нею ділитися. І в Україні такі будинки вже теж є.

Я цікавився в скільки обходиться створення такого будинку. Для України – це надто дорого…

На жаль так. Але світовий тренд є й чим далі – тим дешевше.

А що це за проект з промисловими зонами, до якого ти певним чином причетний?

Це, знову ж таки, світова тенденція. В пострадянських країнах ця проблема особливо гостро стоїть. Є місця, де були великі заводи, іноді навіть в центрі міста, як івано-франківський «Промприлад», на основі якого і розробляється згаданий проект.

Є велика площа, а ці заводи зараз вже не такі ефективні з точки зору бізнесу. Як правило там нічого немає, вони, фактично, загнивають. А світова практика показує, що якщо з цими зонами провести так звану ревіталізацію (повернення життя – ред.), то вони стають в результаті рушієм для міста, своєрідними моторами. Тому що там збираються або якісь мистецькі речі, або креативні, або створюється коворкінг, або бізнесові речі. В даному випадку ми все зібрали до купи, як приклад, як план. З різних усюд зібрали спеціалістів і показали на прикладі «Промприладу» як це можна зробити.

4_o

Наскільки мені відомо, завод ще працює…

Це як приклад. Зрештою, цю територію можна викупити за якісь логічні гроші й завод переїде десь на околицю, на меншу площу. А звільнену територію використати для запропонованої нами інфраструктури.

Ти віриш, що це можливо?

Чому б ні?

Ти невиправний оптиміст. Ти віриш, що можна добитися енергоефективності, ти віриш в масове поширення електромобілів, ти віриш в ревіталізацію промислових зон. Ти віриш, що в цій державі ще щось можна зробити?

Якраз фішка в тому, що на державу не сподіваємося.

Але від неї нікуди не подінешся. Адже не секрет, що багато людей не вірять, що в цій державі ще можливий якийсь позитивний розвиток і не пов’язують майбутнє (якщо не своє, то своїх дітей) з цією країною…

Саме тому я в «Теплому місті». Ми віримо в те, що тут можна щось зробити. Ми вирішили, що залишаємось тут жити. В цьому місті, в цій країні. І вже від цього відштовхуючись формуємо принципи роботи. Ми робимо проекти, котрі зроблять місто приємнішим для життя людей.

Тоді звернемося до ще однієї складової діяльності «Теплого міста» – мистецької. Що зроблено і що планується зробити в цьому напрямку?

Що зроблено. Минулого року ми вирішили зробити щось, що виділило б Івано-Франківськ в мистецькому плані. Вирішили знайти відомого, світового рівня митця, який згодиться приїхати й щось створити в нашому місті, з тим, щоб створене в цьому місті й залишилося. Ми знайшли польського художника Павела Альтгамера  роботи якого можуть коштувати кілька мільйонів. І він погодився приїхати до нас на некомерційні основі, щоб провести «Конгрес рисувальників». До речі його команді перебування в Івано-Франківську дуже сподобалось. Вони під час спілкування говорили, що були в різних містах з цим проектом, але саме в Івано-Франківську все відбувалося особливо душевно.

Павел Альтгамер знову приїде  до Івано-Франківська. І ще хтось буде, і ще хтось буде… «Мистецька платформа» Теплого Міста почалася і продовжується.

А міська влада робить якісь кроки назустріч мистецьким проектам?

Головне, що не заважає і сподіваємося, що, принаймні, так буде і надалі. Або навіть краще – буде допомагати, як з велопарковками. «Тепле місто» розвиває ще й велонапрямок. Ми з владою узгоджуємо, влада дає дозвіл на місця, бізнес проплачує матеріали, а ми організовуємо весь процес.

Сподіваюся твій оптимізм передасться і тим, хто прочитає це інтерв’ю. Дякую за розмову.