Прикарпатська земля славиться, на жаль, не лише героями, але й зрадниками, перешиваннями, пристосуванцями… Тими, кого в нас, на Заході, називають словом «хрунь».

Це визначення походить від історичної особи Прикарпаття — Микити Хруня, який зраджував своїх виборців у 19 столітті.

Микита Хрунь був депутатом Галицького сейму від Отинійського виборчого округу у 1860—1880 рр. Хоча на словах пропагував ідеї захисту селян, після обрання обстоював інтереси польських поміщиків.

Минуло 150 років, а хруні на нашій землі не перевелися. І тепер так називають не лише політиків, котрі зрадили своїх виборців, але й тих, хто служить злочинній владі. Заради посади, заради грошей, заради особистого комфорту, заради дідька лисого.

Знайомтесь – начальник управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України генерал-майор Балан Микола Іванович, уродженець села Старий Лисець, Івано-Франківської області. Саме він керує сумнозвісним кримським спецназом, котрий протистоїть столичному Євромайдану. Це та людина, котра віддає злочинні накази. Може через силу, переступивши через щось десь там, в глибині своєї душі, а може з радістю, з заподатливістю, зі службовим завзяттям. Але віддає.

Це саме спецпризначенці під командуванням Миколи Балана прорвали блокаду у Василькові, щоб добратися до Києва і там взяти участь у штурмі «Євромайдану».

Хоча, здавалося б, дядькові вже сорок п’ять вчора виповнилося. Міг би спокійно написати рапорт і піти на заслужену пенсію, бодай таким чином ухилившись від виконання злочинних наказів. Але ж ні. Вислужується, керує, направляє. Воно й не дивно, бо в часи, коли Україна здобувала незалежність Микола Іванович здобував освіту в Саратовському вищому військовому командному Червонопрапорному училищі ім. Дзержинського. Саме в тій країні, яка зараз пише сценарії для рейдерського захоплення нашої держави.

Уявляю собі, що їм там промивали мізки на політзаняттях, як вчили не любити (м’яко кажучи) демократію і, звичайно ж, клятих незалежників-українців.

Я не знаю, як слухав виступи політрука курсант Балан. Чи зчепивши зуби, не погоджуючись з тими, хто паплюжив його Батьківщину. Чи відкривши вуха й душу для пропаганди. Не знаю. Але виходячи з останніх подій в столиці України, схиляюся до другого.

Звичайно, генерал-майор не сам віддає накази. Він виконує вказівки тих, хто стоїть над ним. Та й не важливо це, зрештою. Важливо те, що отримуючи злочинні накази він ретранслює їх на своїх підлеглих.

Насправді – він стрілочник. З тих, котрі в підсумку відповідають за все. І може правильно, що відповідають. Бо саме від них залежить, куди перевести стрілки в останню мить. Але для цього потрібно бути бодай справжнім офіцером, а не маріонеткою.