Вчора о 12.00 товкся під нашим УМВС в очікуванні фіри гною. Не дочекався. Власне, не дочекався не лише я. Даішники з обох кінців вулиці Сахарова теж перебували в стані очікування. Їм не пощастило так само як і мені. Гній не привезли.
Зате я пересвідчився, що серед наших міліціонерів є люди з совістю. Один з працівників ДАІ відповів на моє прохання його сфотографувати відмовою. Втім, його мотивація була залізобетонна. «Ми зараз не в тій ситуації, щоб пишатися своєю службою», – сказав він. І в цей момент я, скептик та цинік несподівано повірив, що в нас може бути міліція з совістю.
Перевдягнуті в цивільне міліціанти ховалися по закутках. Зустрічаючись зі мною поглядом, вони приймали вигляд Матері Терези, всім своїм виглядом демонструючи, що їм оце стояння по закутках зовсім не подобається.
А гній все не везли.
Пройшло всього лиш п’ять годин і нарешті перформанс відбувся.
Мені особисто дуже шкода, що ті, хто проводив акцію, не усвідомили того, що це мистецький акт. Я, зрештою, не буду їх звинувачувати в цьому неусвідомленні, бо вони, як люди далекі від мистецтва, не завжди можуть побачити в своїх діях мистецьку складову.
Але те, як вони натхненно висипали гній під двері УМВС, варте якоїсь мистецької премії. На Оскар воно, звичайно, не тягне. Але премію в категорії арт-гаусу хлопаки можливо й заслужили.
