ВО «Свобода» все частіше себе компрометує, прикриваючись любов`ю до української мови. Знання рідної мови «свободівців», насправді, досить сумнівне, й межує з відсутністю такту й етики спілкування. Спосіб привити людям любов до рідного шляхом образ – це не найвдаліше вирішення проблеми.

Минулого тижня особливого мовного контексту набув конфлікт між головою Івано-Франківської облради Василем Скрипничуком та народним депутатом Верховної Ради Олексієм Донієм щодо начебто виділених коштів на відновлення музею Шухевича в городенківському селі Тишківці.

91_main

Доній звинуватив облраду в тому, що вони не виділили кошти на музей й поплатився за це новим «званням» – «фраєрок» – так Скрипничук назвав депутата на прес-конференції. А вже за кілька днів поспішив виправдати себе, роз`яснивши «неосвіченим журналістам», що мав на увазі не сленгове «фраєрок», а застаріле українське «фраїрок», закликавши пресу вивчати українську мову.

Проте, Скрипничук, як філолог за освітою, повинен був знати й те, що в українскій мові є два словники: пасивний та активний. І слово «фраїр» в його початковому значенні вже давно увійшов до пасивного словника (значення існує, але слово не вживається), а в активному мовленні цей термін набув значення сленгового, русифікованого, що не надто личить до вживання голові Івано-Франківської облради. Не всі українці – філологи, які б могли з півслова розуміти високоосвічених депутатів.

Риторика Скрипничука, як ніколи, підтверджує українську поговірку: з ким поведешся – від того наберешся. Адже співпраця пліч-о-пліч з «крилатим словником» Прикарпаття губернатором Михайлом Вишиванюком, а також партійним однодумцем й «язикознавцем» Іриною Фаріон успішно відбилась на лексиці голови облради.

farion_3

Так, нещодавно однопартієць Скрипничука Ірина Фаріон заплатила штраф у розмірі 20 тисяч гривень за те, що назвала іншого депутата «виродком». Ще раніше вона безкарно ображала дітей у дитсадках, пояснюючи їм які недолугі у них імена.

Відчутний також вплив на Скрипничука й його колеги – очільника області Михайла Вишиванюка, котрий своїми різкими висловами та «цікавими словечками» просто-таки стає автором нового словника крилатих висловів:

548

«Це стид, срам і ганьба» (так губернатор охарактеризував ремонт на вулиці Шевченка, хоча сьогодні стан вулиці ніяк не змінився);

«Якщо Мельниченко записував своїм одним диктофоном, який був захований десь під ліжком, розмови Леоніда Кучми, то в річці Бистриці водяться крокодили»;

«Ми відіб’ємо бажання «гріти руки» на чужій праці»;

«Ми повинні працевлаштувати кожного члена Партії Регіонів».

Кожен політик має бути обережний у своїх висловлюваннях, й керуючись чесністю й прозорістю говорити так, що його мову не перекрутили. Скрипничук, філолог за освітою, не міг не знати, що його вислови сприймуться саме як «сленг», а не застаріле слово.

Голова облради звернувся до журналістів з тлумаченням слів «фраїр» та «фраєр».  Не складно зрозуміти, з огляду на значення слів, яке до контексту про Донія пасує більше:

1278533957_hrinchenko_hurtom__0001-1

«фраїр» – приятель, хвалькуватий молодик, залицяльник, жених, коханий (ймовірно, з таким тлумаченням голову облради можуть неправильно зрозуміти);

«фраєр» – франтувата, пуста, нікчемна людина, висуванець, зі злодійською поведінкою.

А тепер наведемо контекст, в якому Скрипничук вжив «двозначне» слово:

«Отой фрає(ї)рок, що балотувався від Прикарпаття, Олесь Доній, постійно у Верховній Раді виступає, що Івано-Франківська обласна рада називає себе такою націоналістичною, а на вшанування пам’яті  генерала Шухевича ні копійки не дала. Ну бреше, аж з носа пар валить… І після цього цей депутатик має совість заявляти, що обласна рада нічого не робить, – підсумував Скрипничук. – Сам він нічого не робить і не знає, що тут робиться. Хоч би на сесію раз прийшов».

Ймовірно, нашим депутатам потрібно не журналістам наказувати «знати і любити надзвичайно багатозначну українську лексику», а самим вивчати культуру спілкування та мовний етикет.