Маючи достатньо творчої уяви можна змоделювати для себе сценарій, за яким дикі племена Месопотамії (а ви ж пам’ятаєте, що Івано-Франківськ знаходиться в межиріччі?) рід проводом Целюлозного Вождя пішли походом на фортецю Станіславів й без жодного спротиву зі сторони мешканців та місцевого гарнізону захопили якщо не все місто, то, принаймні, одну з його площ.
Втім, навіть моєї гіпертрофованої творчої уяви недостатньо, щоб уявити собі тих людей, котрі купують всю цю целюлозну імітацію квітів. Купують всупереч здоровому глузду, всупереч закликам священиків, всупереч, зрештою, елементарній естетиці. Невже вони вважають, що їхні померлі родичі, які (пробачте вже за цинізм) піддаються біологічному розкладу там, під землею, будуть раді, якщо на їхніх могилах лежатимуть штучні квіти, яким біологічний розклад на загрожує в найближчі кількасот років.
І найжахливіше те, що такі люди (вже вибачте мене мої притямні читачі, що я їх називаю людьми) таки існують. Я їх, чесно кажучи, не бачив, але, оскільки всі ці намети кочових целюлозних племен все ще стоять в моєму місті, я підозрюю, що вони існують. Вони купують всі ці віночки та квіточки й везуть їх на цвинтарі. Можливо в цьому є якийсь прихований від не втаємничених особливий ритуал, магія, чаклунство?
Напевно я неуважно читав Євангеліє й десь пропустив розділ про те, що померлі, на чиїх могилах лежатимуть пластмасові квіти, будуть першими в черзі на Воскресіння.
