Якщо подивитися на кількість кандидатів на пост Президента України у дострокових виборах 25 травня 2014 року, зареєстрованих ЦВК, то можна просто здивуватися, скільки народу в нас знає, як керувати державою. Хоча, вірніше буде сказати – не знає, а хоче. Аж двадцять три людини.
Тобто, таких хто хоче було навіть в два рази більше, але тим іншим двадцяти трьом відмовили в реєстрації. Навіть кандидату на ім’я Дарт Вейдер, відібравши у тих, хто пішов би на вибори лише по приколу, щоб проголосувати за цього фріка, таку можливість.
Що ж до тих, хто знає, як керувати державою, то їх значно більше – практично все доросле населення України. От саме ті, котрі знають як керувати, будуть вибирати серед тих, які хочуть керувати.
Зрештою, вибирати доведеться не з двадцяти трьох, бо реальних гравців більш, ніж в половину менше. Ну, хто, скажіть, буде голосувати за всіляких саранових-гриненків. Тільки їхні родичі, та й то навряд.
Умовні демократичні сили знову не спромоглися висунути одного узгодженого кандидата, бо кожен з наших політиків, який більше десяти разів засвітився в телевізорі, вже вважає, що достойний бути президентом держави.
Щоправда на цей раз і антидемократичні (а в наших умовах це все одно, що антиукраїнські) сили не поскупилися на кількість бажаючих посісти місце голови держави.
Та, якби там не було, але двома основними гравцями на загальноукраїнському полі все одно будуть Петро Порошенко та Юлія Тимошенко. А вже на рівнях регіональних до них долучатимуться кандидати більш легких вагових категорій.
На сході держави – це будуть Добкін, Тігіпко і звичайно ж Симоненко (куди ж без цього вічного кандидата в президенти). Певну частину голосів в них відгризуть Царьов, Бойко та Кузьмін.
В центральній Україні свої мінімальні проценти отримають Гриценко, Ляшко і, можливо, той же Тігіпко. Ольга Богомолець (єдине нове відоме обличчя серед кандидатів) теж візьме в центрі певний відсоток.
Північ і південь являтимуть собою своєрідний електоральний коктейль зі сходу та центру. Хіба що на півдні у ролі оливки в мартіні виступить Цушко.
Нас же, насамперед, цікавить Прикарпаття. Як тут розділяться голоси виборців.
Основна боротьба, гадаю, й тут розгорнеться між Порошенком та Тимошенко. От хіба що Олег Тягнибок та Дмитро Ярош на нашому електоральному полі додадуть собі ваги. Втім, змагатися, вони все одно будуть більше між собою, ніж з основними гравцями, бо ті, хто голосуватиме за Порошенка чи Тимошенко не є електоратом «Свободи» і «Правого сектора».
Має шанси «хапанути» в нас голосів і Олег Ляшко, який достатньо підняв свій рейтинг за час революції. Достатньо, щоб «відгризти» трохи голосів у лідерів, але не більше.
І, без усякого сумніву, отримає свою частку голосів на Прикарпатті все та ж Ольга Богомолець.
Втім, гадаю, все ж найбільше голосів в нашій області набере Петро Порошенко.
З огляду на все вищесказане я, хоча й назвав Порошенка й Тимошенко основними гравцями в президентській гонці, зовсім не впевнений, що в другий тур виборів вийдуть саме ці два кандидати. Хтось один з них вийде обов’язково, але обоє – навряд. Вся річ в кількості кандидатів. І в наявності в їхніх рядах людей, які здатні відтягнути на себе значну кількість голосів. Якщо не поодинці, то сукупно, вони можуть достатньо відчутно попсувати відсотки основним гравцям. А там гляди – в другому турі вискочить, як Бог з машини, той же Тігіпко.
Бо відсотків голосів всього 100. На кожного кандидата припадає всього лиш – 4,35 відсотки. Достатньо збільшити цю цифру в чотири-п’ять разів – і кандидат в другому турі.
