Гучні банкети, які проводять в ресторані, не дають спокійно відпочивати навіть мешканцям прилеглих будинків, то що вже говорити про мешканців квартир під рестораном, особливо, якщо звук для них єдиний спосіб комунікувати з навколишнім світом.
Марія Гогільчин, яка мешкає у квартирі під рестораном є керівником громадської організації «Біла тростина», яка об’єднує жінок-інвалідів. Сама пані Марія може розрізняти світло й темряву й бачити навколишніх у вигляді невиразних плям. Що не завадило їй освоїти комп’ютер й працювати над різноманітними проектами, які покликані полегшити життя людей з вадами зору. Працює з комп’ютером вона за допомогою спеціальної звукової програми. Та коли лунає музика з ресторану, то годі й почути голос з комп’ютера.
«Я все сприймаю, в основному, на звук. А всі шуми, які линуть згори не дають мені можливості сконцентруватися на роботі. Я вже мовчу про беззсонні ночі», – скаржиться Марія Гогільчин. Вона чує, як іде підготовка до банкету, як відбивають м’ясо на кухні, як скрегочуть ножки столів по кахлям підлоги. Це все одно, якби зрячу людину постійно сліпили яскравим світлом.
Вся ця епопея тягнеться не перший рік і вже обросла цілою купою документів, скарг, офіційних відповідей, відписок, тощо. З усієї цієї купи документів, які є на руках Марії Гогільчин важко зробити висновок, чи ресторан працює законно. Чому? В 2004 році міська рада надала дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю “Івано-Франківськреставрація Р.І.” на надбудову офісних приміщень над прибудованою частиною будинку № 19 на орендованій земельній ділянці на вул.Симона Петлюри (дозвіл на проектно-пошукові роботи – рішення виконавчого комітету міської ради від 23.09.2003 р. № 411, пункт 12.1, протокол міжвідомчої комісії від 09.09.2003 р. № 198). Зверніть увагу – офісних приміщень. Та й добудувати дозволили лише один поверх, а реально надбудували два. Ні про який ресторан мова не йде. Хоча, є висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на кафе «Титанік» виданий Івано-Франківською міською санітарно-епідеміологічною станцією 07.10.2009 року № 216. І дійсно, до надбудови на першому поверсі (за стіною квартири) працювало кафе «Титанік». «Тихе кафе», як каже пані Марія. Можливо, у власника ресторану «Титанік» Романа Дичека є дозвіл на відкриття саме ресторану. Але, як випливає з листа начальника Управління економічного та інтеграційного розвитку Тетяни Штогрин-Коржан, «рішення виконавчого комітету про встановлення режиму роботи в нічний час закладу ресторанного господарства «Титанік», який розташований на вул. Симона Петлюри, 19, не приймалось», а в Департаменті містобудування, архітектури та культурної спадщини відсутня інформація щодо дозвільних документів, на підставі яких відбувається діяльність кафе «Титанік» в житловому будинку по вул. Петлюри, 19 в м. Івано-Франківську. Тим же Департаментом не видавались містобудівні умови та обмеження на реконструкцію чи на виконання будівельних робіт на вул. Петлюри, 19. Окрім Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.10.2007р. №494, яким надано дозвіл Марії Гогільчин на добудову балкону до власної квартири.
Гадаєте пані Марія змогла збудувати балкон? Якби не так. За інформацією управління земельних відносин на підставі рішення сесії міської ради від 14.11.2007 року земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Петлюри, 19, площею 0,0779 га, було продано ТзОВ “Івано-Франківськ-реставрація Р.І.”. А це, на хвилоночку, була спільна прибудинкова територія. Тепер власниця квартири, навіть якщо щось в неї впаде з вікна, навіть не має права вийти підібрати свою річ, бо це «приватна власність». Марія Гогільчин скаржиться, що власник «Титаніка» Роман Дичек погрожував перестріляти її та її сина, якщо вони посміють ступити на його приватну територію. Коли ж автор цих рядків ступив на «заповідну землю», щоб зробити кілька фото, то адміністрація закладу викликала поліцію. А йшлося лише про те, щоб сфотографувати газову трубу, адже саме того дня власник «Титаніка» перекрив подачу газу до квартири Марії Гогільчин. Зрештою, відділ Держземагенства у місті Івано- Франківську повідомляє, що інформація про земельну ділянку на вул. С.Петлюри, 19 в Національній кадастровій системі відсутня.
Згідно законодавства для облаштування закладу громадського харчування у житловому будинку потрібно не менше, як 75% згоди мешканців будинку, а такої згоди ніхто не надавав, тим більше Марія Гогільчин, як суміжна сусідка. До того ж, згідно державних будівельних норм України не допускається розміщення у житлових будинках підприємств громадського харчування з кількістю місць більше 50. А банкетний зал кафе «Титанік» розрахований на 220 місць.
19 серпня цього року Марія Гогільчин була на сесії івано-франківської міської ради, міський голова Руслан Марцінків надав їй слово й вона розповіла депутатам про ситуацію. Депутат міської ради Володимир Кушнір виступив після пані Марії й підтвердив її слова, додавши, що у власника ресторану немає жодних проектних документів. Міський голова обіцяв втрутитись в ситуацію, але постає питання, чи виконає він свою обіцянку. Адже подібну обіцянку пан Марцінків вже давав Марії Гогільчин в лютому цього року, коли вона була в нього на особистому прийомі.
Втім, окрім юридичних тонкощів та грубощів в цьому питанні є ще й моральна сторона. Бо виглядає так, що користуючись безпомічністю людей з інвалідністю власник ресторану «Титанік» прибрав до своїх рук дах, прибудинкову територію, підвальне приміщення, що є спільною сумісною власністю всіх мешканців будинку, без їхньої на це згоди та ще й порушує право громадян на відпочинок. Так, можна трясти паперами, доводити своє право на власність, погрожувати всіх постріляти, викликати поліцію, коли хтось посмів ступити на «твою» землю. Але чи є серед усього цього місце для совісті?
