Чому? Та все дуже просто – з 2007-го року на кордоні України (в Івано-Франківській області, звісно) та Румунії не створено прикордонного переходу в районі присілку Шибене, хоча всі ці вісім років мова про це йде.
Неодноразово зустрічалися румунсько-українські делегації, котрі декларували готовність створити цей прикордонний перехід, але все закінчувалося на рівні декларацій. Принаймні, з українського боку, бо румуни проявляли більшу готовність до співпраці.
Що цікаво – в Івано-Франківській області 49 км кордону з Румунією. За стандартами ЄС, пункти пропуску мають розміщуватись через кожні 25-30 км кордону. Пункт пропуску заплановано розмістити за 10 км від присілку Шибене села Явірника Зеленської сільради Верховинського району, поблизу гори Копилаш (Мармароський масив, Чивчинські гори).
В 2014 році сенатор парламету Румунії Лівію Мар’ян Поп зазначав: «Румунська сторона зацікавлена в співробітництві з Україною. І не лише в пункті пропуску. Найближчим часом Румунія готова приступити до роботи, але й чекає готовності від української сторони».
Втім, виглядає так, що попри підписані угоди з Румунією, українська бюрократія не надто прагне розвивати цю тему. Тобто, очікуваної румунською стороною, готовності немає.
Тим більше, що домовленість 2014 року не перша. В 2013 році під час офіційного перебування в Румунії делегація Івано-Франківщини вела мову про перспективи будівництва автомобільної дороги від Верховини до кордону з Румунією, що пролягатиме високогірною частиною Карпат, на висоті 1600 м, та про відкриття міжнародного пункту пропуску через українсько-румунський кордон Шибене — Поеніле-де-Суб-Мунте.
Воно й зрозуміло – відкриття пункту пропуску через українсько-румунський кордон у районі села Шибене має вагоме значення для соціального та економічного розвитку Івано-франківської області та й, зрештою, повіту Марамуреш у Румунії.
Реалізація цього проекту, дозволить відкрити транзитний потенціал обох регіонів: гірські курортні місця стануть доступнішими для внутрішніх та іноземних туристів. Жителі Верховинського району та повіту Марамуреш зможуть перетинати кордон за спрощеною процедурою, як це передбачено угодою між Україною та Румунією від 29 березня 1996 року. Також це відкриє цілу гірську зону для розвитку туризму, а, заодно, дозволить працевлаштувати чимало місцевих жителів. Бо скорочення дороги на Балкани, зробить відкритими цілий ряд привабливих гірськолижних курортів, які дадуть можливості для працевлаштування людей двох країн.
Від української сторони потрібно не так вже й багато – побудувати якісне шосе довжиною кілометрів в 40, та створити інфраструктуру на переході. Але виглядає так, що хтось навмисне гальмує вирішення цього питання. Хоча проектно-кошторисна документація для будівництва дороги до кордону з Румунією перебуває на розгляді в Кабінеті міністрів України з літа 2014 року. І тиша… Вочевидь в Яценюка є більш важливі справи – підвищення тарифів, наприклад.
Втім, питання з порядку денного не знято. Недарма депутат Верховної ради саме від 89 округу Юрій Соловей підняв це питання на засіданні ради.
Та й голова ІФОДА Олег Гончарук в лютому цього року під час зустрічі з першим заступником голови Союзу українців Румунії Мирославом Петрецьким та головою Верховинської РДА Ярославом Скуматчуком порушував тему про прикордонний перехід у Верховинському районі. Вперше за історію україни під час двосторонніх переговорів між Президентом України та Президентом Румунії було озвучено інформацію про необхідність такого проекту.
Питання нагальне, важливе і, за нормальною логікою, має бути невідкладним. Але чи вдасться пробити стіну байдужості, котру збудував кабінет міністрів на чолі зі своїм керівником між владою і проблемами в державі – невідомо.
