Тижнева газета для міста і області на першу шпальту винесла статтю під назвою «Працедавцю, відкрий личко!», в якій розкривається тема «кадрових» пірамід, будівники яких, після втрати ринку на сході країни, кинулися освоювати Західну Україну.

Але б ми зауважили, що насправді основною темою номера є «Звіт міського голови про діяльність виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за 2014 рік», який займає аж чотири сторінки газети і увінчаний фотографією Віктора Анушкевичуса десь так 10-ти річної давнини.

Звіт, звичайно ж, переповнений вихваляннями й демонструванням досягнень виконавчого комітету, але всю картину псує одне фото на останній сторінці Звіту «Відремонтована вулиця Шевченка». Всі, хто має змогу побачити вулицю Шевченка наочно, одразу розуміють, що це неправда. То ж яка довіра може після цього бути до всіх тих схем, цифр і графіків.

«Галичина»

Громадсько-політична газета Івано-Франківської області вирішила виміряти патріотизм Івано-Франківщини, винайщовши для цього власний індикатор (стаття «Індикатор патріотизму»). Показники індикатора виявилися не вельми втішні.

Не обійшла газета увагою й свого колишнього колегу, депутата обласної ради Ярослава Ткачівського, котрому аж свербить – так хочеться знищити газету, завдяки якій він «піднявся» в місті. (стаття «Ткачівський хоче інформаційної тиші»).

Окрім цього в газеті опубліковано інтерв’ю з головою обласної ради В. Скрипничуком «Потрібно робити все, щоб армія не відступала». Судями з усього, голова облради має дієвий рецепт.

Далі нас запрошують до подорожей в Таїланд, Грузію, Непал, Кавказ, Мальдіви, Шрі-Ланку та Норвегію. Кому це не до вподоби (або не по кишені) то ласкаво просимо переселятися на Марс.

А ще можна довідатися, що своїй господарській жилці, прикарпатці повинні завдячувати німецькому гену (стаття «Давні Ґерманці на Прикарпатті»).

І, головне! «УкрСиббанк в Івано-Франківську зустрів весну та відвідувачів кавою».

«Галицький кореспондент»

 Це видання залишається вірним собі, тому немало матеріалів присвячено культурі. Це інтерв’ю з музикантами франківської формації «Оркестр Бобовата», інтерв’ю з художнім керівником етно-групи «ДахаБраха» та з французом Кирилом Горішнім.

Кілька статей присвячено комунальним проблемам. «Навколо «Екватора» градус не спадає» – про ошуканих любителів індивідуального опалення та стаття «Зіпсований двигун торгівлі», яка присвячена проблемі рекламних вивісок.

Тішить стаття про суддю Юрія Грицу, який в стані алкогольного сп’яніння переїхав двох комунальників, один з яких помер, а другий залишився інвалідом. Що не заважає судді й надалі чинити правосуддя. І (додамо від себе) по-рагульськи паркувати свій автомобіль на тротуарі вулиці Шевченка.

Стаття «Невільник системи» розповідає про нелегку хабарницьку долю Володимира Колковського. Назва статті безперечно стьобна.

Мало не забули. «УкрСиббанк в Івано-Франківську зустрів весну та відвідувачів кавою».

«Репортер»

 Івано-Франківський обласний тижневик на першу шпальту виніс тему, яка, без усякого сумніву, хвилює зараз всіх, хто заробляє в Україні трудову копійку. Мова про курс гривні – стаття «Гривня плаче». Основний лейтмотив статті: «У 1998 році, в часи кризи, уряд Південної Кореї попросив здати сімейне золото для поповнення казни. Мільйони цілодобово в чергах стояли! А ми? Кожен за себе…». Патетика автора цілком зрозуміла, але де ж його взяти те сімейне золото? А якщо воно в когось і є, то куди його здавати, якщо заклику від держави немає. В ломбард?

В традиційній рубриці видання «Людина тижня» виникає вже відомий нам з «ГК» Володимир Колковський, якого суд засудив за хабарництво. Взагалі то, на нашу думку, таке почесне звання варто надавати людям, котрі зробили щось достойне. Наприклад, тому ж працівнику «Репортера» Миколі Волкову, який повернувся з війни. А отримати 5 років за хабарництво – заслуга сумнівна.

Ну, крім ще кількох комунальних тем та історичних екскурсів: «УкрСиббанк в Івано-Франківську зустрів весну та відвідувачів кавою».