Можливо, на старості ми купимо собі який крутий Голд Вінг і будемо їздити, як бабушка і дєдушка по європейських рівних дорогах. А зараз хочемо такого екстриму.
Петро Буяк, Юля Плисюк та Дніпро-11 проїдуть 20 000 кілометрів через Україну, Казахстан, Монголію та Росію до Байкалу. Пара молодих людей, які полюбляють не просто кататися, а отримувати від свого захоплення ще й користь, чотири місяці розповідатимуть про Україну в Азії, а додому повернуться з повним багажем сюрпризів для українців.
Як у Вас виникла ідея вирушити у мотоекспедицію “Дніпром до Байкалу”?
Ми, в 2010 році, їздили по Україні, зокрема, побували в 13 областях, відвідали палаци та замки. Нам дуже сподобалося не просто кататися, а ми полюбили вивчати міста та описувати їх у блогах. Саме після завершення цієї подорожі, почали замислюватися, над чимось більшим. Оскільки наші друзі колись їздили автостопом до Кореї, через Росію, Монголію та Китай, їх подорож тривала 7 місяців, і привезли масу вражень та чудових фотографій, то і нас це заперло.
То що плануєте отримати від такої мандрівки?
Головне – хочемо позиціонувати українську культуру, проїхати на мотоциклі українського виробництва і показати чотирьом країнам світу і Україні наші національні набутки, зібрати купу матеріалу про інші народи, розповісти про це все українцям, зробити фотовиставку, відзняти відео для документального фільму. Ми хочемо показати, що в Україні окрім політики, яка вже всіх дістала, є речі, якими можна жити.
Сьогодні всі тягнуться до Європи, а Ви вирішили поїхати в Азію. Чому обрали саме такий маршрут?
Там класна природа, добріші люди, збереглася принаймні культурна спадщина. Нас не цікавить Європа, поки що, там немає чогось особливого для нас. Можливо, на старості ми купимо собі який крутий Голд Вінг і будемо їздити, як бабушка і дєдушка по європейських рівних дорогах. А зараз хочемо такого екстриму.
Що особливого Ви підготували для іноземців? Яким чином будете знайомити їх з Україною?
Ми підготували чотири позиції по культурі України.
Перша. Ми будемо частувати людей, з якими зустрінемося в дорозі чи у яких будемо ночувати, стравами української національної кухні: варениками, борщем, зготуємо наш гуцульський банош. У свою чергу, привеземо в України рецепти їхній страв.
Друге. Ми будемо дарувати прикраси та іграшки у національному стилі, які виготовили учні дитячої школи “БАОБАБ”.
Третє. Будемо презентувати ковальство. Дуже багато байкерів тусується у ковальській справі серед яких у нас багато друзів. Так, знаний на Прикарпатті коваль Василь Гудима, викував разом з австрійськими майстрами штабу, яку ми повеземо в Улан-Уде. На ній зображено Україну та надпис “експедиція Дніпром до Байкалу”.
Четверте. Це картини Яреми Стецика за мотивами гурту “Перкалаба” і ми запустили аукціон зі збору коштів, який діятиме до 15 квітня. На аукціоні людина може придбати картину та подарувати її будь-кому по нашому маршруту: родичам, друзям.
Ми від себе пропонуємо кілька таких цікавих штук. Зокрема, у нас у планах відвідати Президента Монголії, який до того, як стати чиновником навчався у Львівській військовій академії. Тому, наші друзі з преси, допоможуть провести цю зустріч і ми зараз будемо зв’язуватися з академією та передамо, можливо, від них подарунок. Також, подаруємо картину Яреми Стецика, я думаю, що йому буде приємно, коли ця картина висітиме у Президента Монголії.
Скільки часу та коштів потрібно для втілення Вашого задуму? Що будете робити коли повернетеся?
Бюджет у нас змінюється, коли приїдемо, тоді і скажемо. Зараз ми шукаємо спонсорів, запустили цей аукціон, а на День міста наш мотоцикл буде стояти у центрі Івано-Франківська і кожен охочий за символічну допомогу зможе сфотографуватися з ним. Ми розрахували, що експедиція буде тривати 115 днів. З Івано-Франківська ми виїжджаємо 3 червня, 6 червня будемо у Києві, де плануємо також провести прес-конференцію, і до кінця вересня повернемося назад. Десь у жовні-листопаді хочемо відкриття фотовиставки з тих матеріалів, які зберемо і якщо встигнемо, то змонтуємо фільм. Також, якщо знайдемо кошти повеземо цю фотовиставку найбільшими містами України.
Лілія Горковенко, спеціально для Версій
