Про це та інше в інтерв’ю Версіям розповів голова Наглядової ради БО «Благодійний фонд «Платформа 23» та член громадської ради при обласній державній адміністрації Петро Хмельовський.
На даний момент Асоціація піклувальних рад чи Наглядова рада мають вплив на розвиток освіти в місті?
Зараз для нас закрито всі можливості реально впливати на процеси управління школами. Я думаю що це пов’язано з двома причинами. По-перше, невміння працювати з громадою. По-друге, боязнь прозорості в роботі департаменту. Такого не було при попередній владі. Я фактично працював при трьох каденціях і маю з чим порівняти. І впевнено можу сказати – в департаменті зайняли неправильну позицію співпраці з батьківською громадою. Зараз почали Асоціацію і піклувальну раду нівелювати.
На сьогоднішній день при цій владі громадськість від управління школами в місті усунена. Фактично припинила діяльність Рада батьківського самоврядування міста, бо за рік не було жодних зборів, не провели вибори і відповідно звіту також не було. Те ж саме з Асоціацією піклувальних рад. Де-юре, вона існує, але по факту – ні. Нас бояться. Бояться, що ми будемо займати свою позицію в багатьох питаннях розвитку освіти міста. Але така річ як громадський компонент в розвитку освіти передбачений в “Законі про освіту” та всіх нормативних документах, ми не можемо діяти окремо від Департаменту освіти. Бо створити батьківське самоврядування і бути ізольованим від процесу – це утопія.
Департамент повинен бути зацікавлений в тому, щоб батьківське самоврядування існувало. На сьогоднішній день цієї зацікавленості немає. Це або нерозуміння ролі батьківської громади, або свідоме ігнорування, щоб батьківське самоврядування не впливало на розвиток освіти в місті.
Але ж раніше все було по-іншому. Чого вдалося досягти в той «золотий час»?
Ми дуже багато реалізували проектів по програмі ПРООН, яка діяла протягом 5 років. Суть цієї програми була в тому, щоб максимально залучити батьківську громаду до процесів, які відбуваються в освіті, і запровадити самоврядування для вирішення проблем школи. Згідно угоди між ПРООН та міською владою було співфінансування спільних проектів – 50/50. При цьому однією з умов співпраці місто мало також залучати кошти громадськості – до 15%.
Наприклад, наша 23 школа приймала участь в проекті реконструкції санвузлів, адже кошти програми виділялись на енергозбереження і забезпечення комфортних умов перебування в школі. Після того, як була зроблена реконструкція двох блоків санвузлів, ми наочно побачили, що ми можемо!
Відтоді ми почали працювати як самостійна Піклувальна Рада – благодійна організація в школі. Суть роботи була наступна. Кожного року навчання розпочиналося загальними зборами батьків в класах, де обиралися делегати на загальношкільні збори. На зборах обиралася президія БО ПР , я був головою БО «Піклувальна рада». В нас також була наглядова або ревізійна комісія.
Також відзначаю, що всі актуальні питання, в тому числі і фінансові, ми обговорювали і приймали на цих зборах, також на зборах ми вирішували, який проект ми робитимемо наступного року, і які кошти на це ми повинні акумулювати. Тобто, батьки 100% самі вирішували проблеми школи.
Ми не збирали кошти на якісь проблеми, що стосуються суто господарської роботи, діяльності забезпечення школи. Віники, побутова хімія – це не наш клопіт, ми не заступники з господарських питань у директора.
Ми радилися з батьками. Пропонували 3-4 проекти, і потім вибирали.
Наприклад, після реконструкції санвузлів ми взялися за фонтанчики питної води. В школі 1400 дітей, а воду п’ють з крана, або на перервах бігають по газовані напої. Тому ми з компанією Coca-Cola, на цей раз комерційною структурою, спільно реалізували цей проект. До слова, це не було просто встановлення фонтанчиків питної очищеної води. Це була повністю реконструкція всіх мереж, а потім підведення до облаштованого фонтанчика на кожному поверсі. На цей проект було витрачено 110 тисяч гривень. 10 % – від громади, все інше – кошти бренду Coca-Cola.
Потім ми вирішили, що можна співпрацювати не тільки з комерційними структурами чи вишукувати міжнародні гранти, а можна налагодити тісну співпрацю і з містом. Так школи долучились до Програми розвитку місцевого самоврядування і громадянського суспільства. Суть її полягала в тому, що на всі Благодійні організації Піклувальні Ради навчальних закладів міста виділяється 20-30 грантових програм з певною сумою, де фінансова участь громади передбачена в розмірі не менше 15%. Школи подають свої проекти і розробки, а потім комісія визначається і називає переможців.
23 школа перемагала двічі. Перший раз це був комп’ютерний клас, де співфінансування було 50/50. Другий раз переміг наш проект дитячого майданчика, який ми якраз починаємо реалізовувати. Там також буде співфінансування: нам виділили 30 тисяч , але для завершення проекту в хорошому стані ми будемо фінансувати біля 20 тисяч. Зауважу, що всі проекти передбачають не тільки фінансову складову, там передбачено і можливість виконання робіт силами школи і батьків.
З якими проблемами стикалися при реалізації таких спільних проектів?
Ми не стикалися, ми їх просто не допустили. Знаю, що в інших шкіл були певні проблеми. Їм нав’язували своїх підрядників, а ті в свою чергу щось вимагали. В нас такого не було.
Особливість 23 школи в тому, що ми все робимо колегіально і нам дуже важко щось нав’язати. Ми збираємось президією (нас там 13 чоловік), запрошуємо представника від дирекції, представника від підрядника, якого ми самі обираємо на конкурсній основі, і тоді спільно вирішуємо всі питання. Наприклад, по комп’ютерному класу ми так домовились: ми обираємо компанію, яка здійснить поставку комп’ютерів, і чітко розділяємо – ця частина обладнання купляється і оплачується коштами міського бюджету, а ці – за кошти батьків. Щоб не було такого, що потім неможливо знайти крайнього.
Чи важко працювати з владою і опозицією одночасно?
Є такий момент. Всі хочуть використати громадськість в своїх політичних цілях. І я вже переконався, що б ти не робив, сьогоднішня політична конкуренція все зводить нанівець. Чому? Тому що дії влади і опозиції нічим не відрізняються. Сьогоднішня опозиція завтра, прийшовши до влади, діє такими ж методами, як колишня влада. Вона старається розставляти на керівні посади своїх не завжди професійно підготовлених людей, вона хоче непрозоро використовувати кошти, які виділяються на освіту, вона хоче маніпулювати кадровими питаннями в свої інтересах, вона працює на електорат , а не на дітей і освіту. Тут не стоїть питання про те, як воно буде для громади, як воно буде для дітей, а як воно вигідно для політичної партії.
Вони хочуть, щоб ти відверто став на чиюсь сторону. А ми займаємо іншу позицію: ми готові співпрацювати з будь-якою політичною силою тільки при одній умові – від цього виграють школи, виграють діти, виграють батьки. Школа зараз в такий глибокій стагнації, що ми готові співпрацювати з будь-якою політичною силою, яка є в місті, яка прогресивно налаштована, яка не є антиукраїнська і антидержавна. З усіма, хто може допомогти школі.
«Благодійний фонд «Платформа 23» вже більше 10 років опікується школою та її учнями. Поділіться секретом успіху.
Не так просто було організувати 1400 дітей і їхніх батьків. Як нам вдалося? Я на самому початку зрозумів одну річ: кожна мама і кожен батько готові допомагати фінансово школі , при тій умові, що вони побачать, що кожна копійка йде на покращення умов навчання та виховання їхньої дитини.
В нас всі кошти йдуть безпосередньо через рахунок благодійного фонду. Кошти можна перерахувати як індивідуально так і класом. Я не виключаю що можливо і десь в класах залишилась практика збирання готівкових коштів, але це не стосується грошей на школу. В нас є розрахунковий рахунок, його можна побачити на офіційному сайті школи в окремій рубриці «Благодійний фонд «Платформа 23». В цій же рубриці можна відслідкувати і рух коштів: коли прийшли, від кого, куди витрачені, всі наші кошториси і звіти по проектах, які ми зробили. І звичайно всі фото «до» і «після». Щоб батьки до прикладу знали, чому актовий зал ремонтували.
Батьки хочуть прозорості. Вони хочуть бачити куди йдуть кошти, які вони дають. І хочуть переконатися, що за ці гроші ніхто не збирається робити «покращення» для директора, чи заступника, чи якісь подарунки купляти.
Другий, не менш важливий момент, ми це зробили публічно. Кожного року ми збираємось, і голова фонду звітує перед громадою про використання коштів, які поступили на рахунок. Виступає і ревізійна комісія, яка здійснює контроль використанням «батьківських» коштів.
А третій момент – всі ці програми і проекти, які ми втілили, затверджували самі батьки. Вони й допомагали складати попередній кошторис. В нас же є батьки і будівельники, і архітектори, і фінансисти. І тоді голосували.
Чи дорого батькам «обходиться» «Платформа 23»?
В нас за всі роки внеску, більш ніж 150 гривень на рік з батька, не було. Якщо в школі навчаються одна або більше дітей, то батько платить одну суму. Це була або одна фіксована сума, або щомісячний внесок на рахунок Піклувальної Ради – близько 10-12 гривень.
Хоча й були такі, що дорікали – мовляв дуже мало збираєте, адже що можна зараз на 10 гривень зробити чи купити? Я думаю, що в цьому питанні рішення мають приймати самі батьки. Якщо вони можуть перерахувати більше – це їхня особиста справа, і ми це повинні заохочувати.
Але в нас школа велика, тому потрібна сума назбирувалась. І це при тому, що ж не всі батьки здавали. Адже якщо порахувати, то 1400 учнів по 150 гривень – виходить більше 200 тисяч гривень. Сума чимала. Але ми рідко назбирували більше 50% від неї. Загалом гроші здавали 40-45% батьків. Хоча були й такі, які по декілька разів перераховували кошти.
А були такі, які не допомагали фінансово, проте приймали безпосередню участь у втіленні того чи іншого проекту. Адже є роботи, які потрібні робити тільки спеціалісти, але є й такі, які можна зробити своїми руками. Наприклад, прибрати, розібрати, винести, почистити і т.д. І це в загальному кошторисі складає десь 30%. Тобто, реальна економія коштів на демонтажі.
Так, наприклад, в останньому реалізованому проекті «Ремонт шкільного гардеробу», який свого часу демонстрували в ефірі телеканалу 1+1, приймали участь самі діти. Вони малювали, ці наклеєчки правил дорожнього руху робили, вони придумували і малювали цитати та вислови і т.д.. Вони були активними учасниками процесу змін в школі, вони робили це для себе, і після стало менше випадків нищення шкільного майна. Таким чином треба відмітити і виховну роль, яку відіграють участь в таких проектах дітей.
Дуже багато роботи в школі зроблено, щоб змінити свідомість батьків. Ми стали такими «агентами шкіл». Вони зрозуміли, що в школі є не тільки директор і вчителі, а й батьки. Бо в «Законі про освіту» чітко прописано, що учасниками навчального процесу є вчителі, батьки та учні.
За роки вашої громадської діяльності не обійшлося без ексцесів. Недавно ви розповіли, що вам і колеса в машині проколювали. Що стало причиною такою агресії?
Це не жарт. Так і було. Це тільки зі сторони здається, що освіта – така галузь, де немає корупції, немає підводних течій і каменів, і немає того, що б могло викликати таку реакцію на громадську діяльність.
Саме цей факт стосувався тендерів на організацію дитячого харчування. Ми часто з журналістами робили рейди-перевірки, під час яких виявляли недоліки. Їх було чимало. Але є недоліки, які виправляються, а є такі, які виявляються зловживаннями. Зловживання полягало в тому, що дітей харчували неякісними продуктами. Ми зафіксували навіть вторинну переробку продуктів, тобто, дітям давали вчорашню їжу.
Такі неподобства були виявлені в кількох школах. Тоді журналістам вдалося за фільмувати все та викласти в мережі, і це викликало неоднозначну реакцію. Нам і судом погрожували. Тому ми ставили питання таким чином: є порушення – розривайте угоди. Це і викликало таку бурхливу неоднозначну реакцію, тому що хтось все це покривав.
Як з харчуванням у вашій школі при таких батьках-ревізорах?
В нашій школі діти харчуються так, як вони хочуть. Вони повинні мати вибір. В 23 школі дуже великий асортимент: 4-5 гарнірів, 5-8 салатів, різні види м’ясних і рибних страв, дієтичні страви, зокрема і на пару, різноманітні десерти. І підприємець, який надає послуги гарячого харчування, підтримує прагнення батьків до такої різноманітності.
Що найскладніше у вашій роботі?
Найскладніший момент – це навіть не зібрати кошти чи знайти спонсорів. Найважче – працювати з батьками. Вони ще не готові перейти на нерадянську модель школи. Вони хочуть, щоб їх не чіпали, і в той же час щось змінювалось. Вони часто кажуть: «От в школі нічого не змінюється! Але ми нічого не будемо робити».
Тому я завжди їм кажу – не висловлюйте своє незадоволення в соцмережах, а прийдіть і зробіть так, як, на вашу думку, має бути. ХОЧ ЩО-НЕБУДЬ.
Ви кажете, що з батьками працювати непросто. А з дирекцією школи легко?
Громадськість не має права підміняти адміністрацію, адміністрації не має права тиснути на громадськість. І ми знайшли такий компромісний варіант з дирекцією. Всі наші засідання проводяться за участі когось з дирекції, всі рішення ми приймаємо колегіально. Ми навіть включаємо когось з керівництва в піклувальну раду (зараз це заступник директора з виховної роботи), щоб не було моменту непорозуміння, і щоб не було елементу протистояння.
Спочатку був момент непорозуміння з деякими вчителями. Все через те, що вони звикли керувати фінансами батьків. Вони самі збирали ті гроші (це образно, насправді цим займалися відповідальні люди), а потім витрачали ці кошти суто на потреби класу. Тому вони могли декілька разів крісло міняти, купляти речі в клас, які на той час були непотрібні. Тобто, вони мали інтерес покращувати умови в класі, і не зацікавлені у вирішенні проблем школи.
І тому на початках я стикнувся з цим нерозумінням того, що окрім класних проблем, ще є й проблеми школи. Я й досі пам’ятаю фразу, сказану на тих зборах: «Якщо ви завтра будете заводити дітей до класу через вікно, то будь ласка, всі кошти залишайте в класах. А якщо хочете користуватися всім, що є в школі, то давайте приймати участь у вирішенні загальношкільних проблем разом».
Якусь частину коштів ми таки залишали в класах, але ми створили комісію, яка вивчала проблеми класу і потім вирішувала, чи потрібно на це витрачати батьківські кошти. Хоча практика збирання грошей на потреби класу збереглася. Однак і ми, і дирекція проти цього. Директор старається проблематику, яка є по класах, вирішувати за рахунок бюджетних коштів.
Що хотіли б змінити? Окрім налагодження діалогу з Департаментом освіти та міською владою…
Я б хотів, щоб ми нарешті зрозуміли, що стара радянська система управління освітою вже віджила своє. Ми зараз маємо найбільшу проблему в тому, що ми хочемо оту стару радянську систему залишити в європейській моделі розвитку освіти.
Треба змінити форму управління, і це варто навіть в законі прописати. Тобто ці департаменти, управління, райвно – пережитки минулого. Я хочу, щоб в освіті було усунуто назавжди партійний принцип управління освітою. Всі менеджери і керівники освіти і освітніх закладів повинні призначатися за критерієм професійності та порядності, а не партійними квотами і рознарядками.
Школа має управлятися максимально автономно, хоча б на 90%. Починаючи від того, що опікуватися закладом мала б піклувальна рада і директор-менеджер, який займається цими питаннями. Повинен бути самостійний бухгалтерський облік в школах (який в нас вже є). І хочу відзначити, що це доволі зручно.
А управління і департаменти мають стати такими сервісними центрами по наданню консультативної та методичної допомоги школам.
