Дзюдо – третій за популярністю вид спорту в світі і чи не найпопулярніший вид східних єдиноборств на Прикарпатті. А ще це унікальна життєва філософія, яка ґрунтується на гармонійному розвитку особистості, повазі до істин “гнучкого шляху” та єдності розуму і тіла.
В Івано-Франківську дзюдо в першу чергу асоціюється зі спортивним клубом “КАНО”. Його засновник та наставник Валерій Корсун вже понад 30 років тренує юних франківців. За свою довгу історію клуб виховав призерів, переможців та відомих майстрів дзюдо, пишуть Версії.
Сьогодні вихованці відомого сенсея самі стали тренерами. Традицію батька продовжує і син Валерія Миколайовича, дзюдоїст, тренер-викладач клубу “КАНО”, а за сумісництвом і депутат Івано-Франківської міської ради Ігор Корсун.
Про традиції, особливості та філософію дзюдо, а також пріоритети та досягнення клубу “КАНО” Ігор Корсун та Валерій Корсун розповіли у відвертому відеоінтерв’ю Версіям.
Історія становлення дзюдо на Прикарпатті
Засновник клубу пригадує, як в Івано-Франківську вперше з’явилось дзюдо.
Валерій Корсун“Все почалося в 1978 році – тоді в “Олімпі” на Сахарова була перша група дзюдо. Я туди прийшов, тренувався до армії. Після того, як відслужив, повернувся до дзюдо. З часом почав мріяти про власний клуб і так в 1990 році з’явився “КАНО”. Син виріс – полюбив дзюдо, мої вихованці теж стали майстрами, а згодом тренерами. Так разом ми розвиваємо японські єдиноборства в Івано-Франківську”, – розповідає Валерій Корсун.
Ігорю Корсуну було вже легше – він мав досвідченого наставника.
“В цей вид спорту привів мене батько. Як тільки в 7 років я пішов до школи – одразу ж пішов і в спорт. Я цьому дуже радий. Зараз я вже в ролі тренера. Сам же спортивний клуб “КАНО” існує близько 30 років. Спочатку батько тренував мене та моїх друзів. Тепер я допомагаю батькові в цій галузі”, – пригадує старт спортивної кар’єри Ігор Корсун.
Дзюдо та джиу-джитцу: особливості та відмінності
Дзюдо – японське бойове мистецтво, філософія і спортивне єдиноборство без зброї, створене в кінці XIX століття на основі дзюдзюцу (джиу-джитцу) японським майстром бойових мистецтв Дзігоро Кано.
“Засновник дзюдо Дзігоро Кано спеціально “повідбивав” від джиу-джитцу, яке вважалось військовим мистецтвом, техніки та прийоми, які могли б носити травматичний характер. Бо безпека – це одне з перших питань, яке турбує батьків”, – відмічає Ігор Корсун.
Дзюдо пов’язане із самураями та їхньою культурою.
“Дзюдо виникло на основі дзюдзюцу. А дзюдзюцу була основою підготовки самураїв. Вони були одягнені в лати, які важко було пробити ударною технікою – рукою чи ногою, але коли їх хапали – вони могли боротися. Багато технік дзюдзюцу Дзігоро Кано переніс у дзюдо. В той час була дуже щільна конкуренція, і він повинен був доводити перед іншими школами переваги свого дітища. В часи Другої світової війни, коли в Японії заборонили носити зброю, дзюдзюцу знову опинилося на хвилі популярності”, – розповідає Валерій Корсун.
Однак після Другої світової війни і капітуляції Японії окупаційна влада заборонила викладання військових мистецтв, що тимчасово зупинило розвиток і дзюдо. Але після зняття у 1948 році заборони на вивчення в Японії бойових мистецтв, заняття дзюдо знову були включені в програму загальноосвітніх шкіл.
Популярність дзюдо
Зараз дзюдо активно культивують у всьому світі.
Тренування в КАНО“В Японії є інститут дзюдо Кодокан. Більше того, в декількох країнах дзюдо включене до шкільної програми розвитку фізичної культури. Наприклад у Франції в школі дзюдо є в обов’язковій шкільній програмі, тобто в школу діти беруть кімоно. Я вже не кажу про Японію – вони засновники, це їхній національний вид, воно в школі культивується. І відповідно на олімпіадах і чемпіонатах світу це видно. Зазвичай в числі переможців – Японія та азійські країни”, – відмічає Ігор Корсун.
Для загальноосвітніх шкіл України теж розроблена нова навчальна програма з фізичної культури, модуль «Дзюдо», яка розрахована на учнів 1-11 класів та шкільних гуртків дзюдо.
“Маємо надію, що вже незабаром цей модуль запрацює повноцінно, бо методичка готова, тренери кваліфіковані є”, – додає засновник “КАНО”.
Дзюдо є олімпійським видом спорту. І це одна з його переваг та відмінностей від інших східних єдиноборств. До програми літніх Олімпійських ігор змагання з дзюдо серед чоловіків були вперше включені в Токіо в 1964 рік, а через два десятиліття його включили й до програми Паралімпійських ігор.
Мета сутички в дзюдо — кинути суперника на татамі на спину; притиснути його до татамі спиною вниз; або змусити його визнати свою поразку внаслідок задушення або больового прийому.
“Дзюдо є у переліку видів боротьби. Це є боротьба в кімоно, і правила спортивного дзюдо передбачають, на відміну від інших видів боротьби, і задушливі прийоми, і больові прийомі, і ряд технік, кидкових в першу чергу, які є найрізноманітніші у порівнянні з іншими видами боротьби. Але дитяче дзюдо відрізняється своїми правилами та обмеженнями деяких технік та прийомів”, – уточнює Ігор Корсун.
Водночас в східних єдиноборствах існують суворі заборони щодо застосування прийомів на вулиці – у повсякденному житті.
“І в нашого клубі, і в дзюдо загалом, повага і моральні якості – на першому місці. В нашому спортивному клубі ніхто не дозволяє собі застосовувати власні фізичні переваги над кимось на вулиці. А навпаки наші вихованці знають – застосовувати і демонструвати свою силу є де – на змаганнях, здобувати перемоги, нагороди і піднімати прапор України на міжнародних стартах. А на вулиці старатися не переходити до фізичних прийомів”, – зауважує тренер.
Щодо “попсового” питання про те, хто сильніший дзюдоїст чи кікбоксер, Ігор Корсун відмітив, що все залежить від рівня підготовки майстра.
“Це різні види спорту, різні види єдиноборств. Не можливо сказати однозначно, хто і який вид спорту сильніший. Але серед всіх змішаних єдиноборств що дзюдоїсти, що борці інших видів та стилів – чи то самбо, чи вільна боротьба – завжди виступають на високому рівні. Борцівські навички є основою багатьох єдиноборств і далі вже ударна техніка. Хоча, якщо говорити принципово, то все залежить від рівня майстра”, – зауважив тренер дзюдо.
Навчання в КАНО
В клубі “КАНО” дзюдо займають, як хлопці, так і дівчата, хоча існує стереотип, що це “більше чоловічий вид спорту”
“Звичайно, що дівчата можуть займатися дзюдо. В Україні є славетна дзюдоїстка Дарія Білодід, вона стала чемпіонкою світу. Щодо нашого клубу – в нас дівчат менше, більше хлопців. Але ми ніколи нікому не відмовляємо, завжди готові прийняти, якщо є таке бажання”, – відмічає Ігор Корсун.
Щоб займатися в спортивному клубі “КАНО” в першу чергу потрібне бажання – і дітей, і батьків.
“Це непросто, а часом і досить тяжко. Для тих, хто тільки починає, спочатку це ніби гра, забавка. Коли вже починається спорт – йде відсіювання, залишаються тільки наполегливі”, – відмічає тренер.
Філософія єдиноборства
Дзюдо потрібне і для здоров’я, і для самозахисту, але не менш важлива філософська лінія.
“Цей вид спорту об’єднує всі ці три фактори. По-перше, це філософія життя і філософія поведінки. Ми в спортивному клубі виховуємо не тільки тіло – а виховуємо душу, формуємо характер. Виховуємо особистість з добрими і правильними рисами. А для здоров’я добрий будь-який вид спорту.
Є певна категорія людей, які приходять в спортивний клуб, не марячи високими досягненнями, але з часом настільки втягуються, що стають спортсменами і займаються для досягнення певних спортивних результатів. Ну і прикладна роль – будь-який вид єдиноборств передбачає певні техніки і прийоми, які людина може застосувати у певних складних ситуаціях.
Хоча ми дітей від цього відмовляємо і виховуємо так, щоб діти знали, що це не можна застосовувати просто для втіхи чи демонстрації своєї сили чи переваги над кимось, а виключно в спортивних умовах”, – нагадує Ігор Корсун.
Дзюдо – не просто японське єдиноборство без зброї, це ще й ціла філософія.
“Справді, японською воно виглядає, як два ієрогліфи 柔 道 – “дзю” та “до”. Де “до” – це шлях, а “дзю” – гнучкий. І в цих двох поняттях і криється частина філософії дзюдо – це певна філософія поведінки та моралі.
Є така історія, до слова правдива. Одного морозного ранку засновник джиу-джицу Сіробей Акаяма гуляв японським садом. Напередодні випав рясний сніг, і у багатьох дерев були зламані гілки. Водночас він побачив сакуру, обліплену снігом. Її пружне гілля зігнулось і важкий сніг просто зісковзнув з нього. Сакура піднялась, не постраждавши. Саме так і було сформульоване основне правило “піддатись – щоб перемогти”. Пізніше Дзігоро Кано цей всеосяжний принцип подолання сили м’якістю і піддатливість положив в основу дзюдо: піддатись, щоб перемогти, використати енергію і агресію нападника проти нього ж, щоб в результаті здобути перемогу”, – відмічає тренер.
Засновник боротьби, Дзігоро Кано, розглядав своє мистецтво як засіб формування гармонійно розвиненої особистості. Він вважав, що дзюдо – не стільки захист без зброї, скільки філософія у повсякденному житті.
Кодекс честі дзюдоїста включає в себе такі якості, як:
- ввічливість,
- сміливість,
- щирість,
- чесність,
- скромність,
- самоконтроль,
- вірність в дружбі,
- повага до оточуючих.
У дзюдо завжди важливим був духовний розвиток, як майстрів, так і учнів.
“За основу взятий буддизм – найрозповсюдженіша в той час в Японії релігія, хоча знайшли свій відбиток і християнські цінності – добрий будь, чесний будь, правдивий будь”, – відмічає сенсей Валерій Корсун.
Окрім неофіційного кодексу дзюдо, Дзігоро Кано ввів систему рангів Кю-Дан, яка з часом поширилась і на інші єдиноборства. Кольори поясів дозволяють візуально визначити рівень майстерності дзюдока.
“Щоб завойовувати пояси, потрібно брати участь у змаганнях та здавати іспити на які містять тести на знання базової техніки, ката, знання теорії і філософії. У спортивній кар’єрі я здобув коричневий пояс, а як тренер був удостоєний чорного пояса. В свою чергу в змагальному дзюдо є класичні спортивні ранги: від першого розряду, потім кандидат в майстри спорту, майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу і т.д.”, – уточнює Ігор Корсун.
Досягнення клубу
“КАНО” за свою довгу історію виховав чимало медалістів, чемпіонів України, переможців і призерів Кубка Європи.
“Хотів би похвалитися одним із останніх досягнень. Нещодавно наші наймолодші спортсмени виступали на змаганнях “Відкрита клубна ліга” у місті Львові. Це змагання для початківців з білими поясами. Це перший змагальний крок для дітей, хвилюючий момент для батьків, хвилюючий момент для самих спортсменів. Наші вихованці повернулися з нагородами, в нас є переможці, призери і чемпіони. Звичайно є й ті, хто не здобув медалі, але це для них буде стимулом для занять в подальшому.
Також потішив виступ нашої середньої групи на змаганнях у столиці. З восьми учасників четверо повернулися з нагородами, двоє стали чемпіонами. Це дуже достойний результат, бо на змаганнях було понад 800 учасників. В тяжкій виснажливій боротьбі наші спортсмени зуміли вибороти нагороди і чемпіонство.
А нещодавно вихованець спортивного клубу “КАНО” Максим Григораш виборов золоту нагороду на молодіжному чемпіонаті України з боротьби самбо, який проходив у Харкові”, – розповідає про досягнення клубу Ігор Корсун.
В наш час дзюдо активно розвивається в Івано-Франківську.
“Зараз з’явилось кілька “свіжих” клубів та шкіл, нещодавно створили Івано-Франківську міську федерацію дзюдо. Загалом цей вид спорту в Україні набуває популярності. Про це свідчать, зокрема, і останні турніри – коли змагання тривали 12 годин поспіль – з 10 ранку до 10 вечора. Маємо здобутки і медалі наших вихованців – ми тішимось, що ми йдемо правильним шляхом”, – резюмує сенсей Валерій Корсун.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
