Верісії отримали відео виступів священника з коломийщини, який виступаючи перед прихожанами прямо закликає до збройного повстання проти влади.

У Старому Завіті (Левит, гл. 24) розповідається, що в зведенні законів для євреїв Бог встановив і таке правило: «Хто вчинив пошкодження на тілі ближнього свого, тому повинно зробити так само, як він вчинив. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він зробив, так і йому потрібно зробити».

Така дія називається «Принцип таліона», який є спрощеним виразом справедливості.

Його продовжує, так зване «золоте правило етики», яке зводиться до наступного: «Не вчиняй з іншим так, як не хочеш, щоб чинили з тобою».

На християнську інтерпретацію принципу таліона вплинула Нагорна проповідь Ісуса Христа: «Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуб. А я вам кажу не противитись злому. Але хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й іншу».

А тепер, полишивши обабіч теологічно-історичні занурення спробуємо для себе розібратися, що з вищевказаного підходить українському суспільству в цей буремний час.

Ну, безперечно, дуже хочеться застосувати чистий принцип таліона. Так воно здається і справедливо буде, і правильно. Тим більше, що влада неодноразово порушувала «золоте правило етики», а криваво розігнавши мирний протест, порушив його брутально. Так би мовити, з особливим цинізмом.

Можна скористатися (частково) рекомендаціями з Нагорної проповіді:  «Хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й іншу, і, швидко присівши, ухилися від удару та, випрямляючись, одночасно нанеси супротивнику удар знизу в підборіддя». Дієва штука доповім я вам.

Але вищевикладене (в двох попередніх абзацах), пасує нам,  так би мовити, людям «цивільним», тобто людям мирським, а чи повинні священнослужителі сповідувати принцип таліона в його найрадикальнішій старозавітній формі?

Глава УГКЦ Патріарх Святослав (Шевчук), коментуючи криваву розправу «Беркуту» над учасниками Євромайдану зазначив: «Ми осуджуємо насилля, яке застосували працівники правоохоронних органів до мирних громадян» і закликав українців не вдаватися до насильницьких дій.

А от священик УГКЦ, Коломийсько-Чернівецької єпархії, котрий має парафію і править службу в селі Матеївці Коломийського району, мешканець села Нижній Березів Косівського району пастор Михайло Арсенич, якось не дуже слухає свого Патріарха.

Його «проповіді-заклики» просто таки вражають своїм радикалізмом. Юрій Михальчишин від заздрощів може просто вийти з ВО «Свобода» й податися в священики, бо його власні виступи – це виступи мирної поміркованої та здравомислячої людини. Ну, це звичайно, на тлі виступів Михайла Арсенича.

Після полум’яних промов отця (чи як там до нього звертатися) Михайла перед очима так і стоять дерева густо завішані москалями, комуністами, неграми, жидами та китайцями. Як бачимо, коло ворогів у священика значно ширше, ніж в Олега Тягнибока, який свого часу обмежувався лише жидами і москалями. Вузько мислив Олег Ярославович, дуже вузько.

А взагалі то не на тій ниві промишляє святий отець. Йому б в іслам податися. Там закони Шаріату просто таки ідеально підходять для його темпераменту.

qUfDtNcG0d0

Фото зі сторінки сина священника Вконтакті(http://vk.com/slava.naciy )

UM9Ap4njSXg

x50qSvB7PUQ

Я особисто, як ви вже сподіваюсь зрозуміли, не закликаю підставляти другу щоку, але я й не священнослужитель. Та й християнство моє достатньо схиляється до екуменізму. Але чи повинен служитель церкви випромінювати таку чорну ненависть, нехай навіть і до ворогів?

Як відомо, УГКЦ встановили на Майдані похідну капличку для мирян і підтримують протестувальників духовно і матеріально. Монахи УПЦ КП захистили стінами Михайлівського монастиря переслідуваних «Беркутом» людей, і зачинили ворота перед монстрами в шоломах. Це саме те, що повинна робити церква в цей непростий час – підтримувати морально, духовно і, чого ж уже там, матеріально.

А Михайлу Арсеничу, якщо він так прагне повного контакту з ворогом, варто зректися сану, піти на Майдан та вступити до загону самооборони. Так буде, принаймні, чесно.