Для тих, кого цікавить суб’єктивна думка про перипетії та, врешті-решт, проголосовану Івано-Франківською обласною радою Угоду про видобуток сланцевого газу на Прикарпатті, – рекомендую ці блогороздуми.

Отже, “для годиться” – сухі цифри: в залі були присутні 78 зі 114 можливих, тобто третину депутатів десь “шляк трафив” і то якраз перед позачерговим сесійним засіданням, де розглядалося єдине питання – погодити американцям із “Шеврону” геологічну розвідку та розробку тієї частини Олеської газової площі, що розташована в Івано-Франківській області. Проголосували “за” 62 депутати, а ще десяток утримався. І ще один бідака виявився “проти”.

А тепер – детальніше про перебіг обговорення “газо-сланцевого” питання й особливості голосування за 50-річну угоду.

Перше, що вразило, – фракція ВО “Свобода” на знак протесту проігнорувала засідання сесії. Замість того, аби переконувати виборців власними аргументами (пряма трансляція сесії на обласному телеканалі “Галичина”), “свободівці” просто втекли. Але як виняток дали вказівку дисциплінованому “свободівцю”, голові облради Василеві Скрипничуку провести-таки сесію. Така “роздвоєність” давно вже не дивує місцевий політикум, але столичних політологів демарш “западенської партії влади” мав би зацікавити. Бо аргументи, зачитані Василем Поповичем, керівником фракції “трипальцевих” в Івано-Франківській обласній раді, перед початком обговорення нагадували лемент ображеної дитини, в якої забрали найулюбленішу іграшку.

Насамперед у заяві йшлося про “всеохопну чергову змову” журналістів проти “свободівців”. Буцімто зухвалі й безпринципні журналісти розтиражували “замовно-чорнушну” статтю (з останнього номера найтиражнішої української газети “Експрес”) про панування криміналітету в цій глибоконаціоналістичній та глибокорадикальній партії. Окрім фактажу про нардепука Кривецького-Пупса і його “пупсиків”, у статті “Гроші Тягнибока-3” йшлося про нібито рекетирство “свободівців”, які вимагали в американських інвесторів якихось нещасних 450 мільйонів доларів за підтримку “газового” питання у трьох областях, де ВО “Свобода” є партією влади. Ці грошенята, за інформацією скандальної газети, мали бути перераховані на якісь офшорні рахунки…

Вразила мене не ця інформація, бо вже звик до продажності місцевих депутатів-“свободівців”, які відрізняються від депутатів минулих скликань хіба більшою зухвалістю в корупційних питаннях та більшим розміром поборів і хабарів, що вимагають від місцевих бізнесменів. Вразила нахабність у звинуваченнях, коли свою позицію на сесії облради не пояснюєш і в голосуванні участі не береш, але зате вкотре вишукуєш “всесвітні” змови “всесвітнього уряду”. А виборці мали би це “проковтнути”! Хоч якраз ті виборці, які, врешті-решт, залишаться наодинці супроти можливих проблем від сланцевого газовидобутку, якраз обирали для цих завдань місцевих депутатів, делегуючи їм свою зацікавленість у стабільному розвитку Прикарпаття.

Із фракцією БЮТ ніби все зрозуміло: хто як хотів, той так і голосував, – вільне плавання, так би мовити… Хтось не прийшов взагалі, хтось голосував “проти”, кілька “утрималось”, але десять голосів “за” таки дали.

Фракції УДАРу та Народного руху утрималися, що теж дивує, адже їхній погляд на світову макроекономіку та проєвропейський напрямок розвитку держави мав би передбачати участь справжнього інвестора. Не російських хапуг із їхніми відшліфованими схемами відкатів, а нарешті (вперше за 20 років!) справжніх інвесторів із грошима й унікальними технологіями. І якщо вже ці інвестори плюнуть на наші “гетьманські” розборки і підуть з України, то це буде справжнім крахом Української держави.

Запам’ятався виступ нашого депутата-поета Степана Пушика, який зболено переповідав свій сон про нічні блукання сміттєзвалищами. Разом із ним, виявляється, блукав Янукович і допомагав збирати Степанові Григоровичу його рукописи. Врешті-решт, Пушик проголосував “за”, як і вся фракція “Нашої України”. Гарно виступив Юрій Шухевич, син головного командира УПА. Спокійно й аргументовано доказав потребу звільнення від російської газової удавки.

Звісно, “регіонали” і “литвинівці” голосували дисципліновано і монолітно, підтверджуючи тезу, що у європопулізмі із Януковичем сьогодні змагатися не може ніхто, тим паче наша горе-опозиція. А недолуга російсько-антиукраїнська істерія тільки додає Вікторові Фьодоровичу іміджу “справжнього державника”.

Тепер черга за Львівською облрадою – впевнений, що ображені львівські глибокопатріотичні депутати покажуть американцям велику дулю, тому буде цікаво спостерігати, яким чином офіційний Київ, який уже гарантував і пообіцяв “Шеврону” все, що американці вимагали (взамін за лояльність до українського державного бандитизму та збереження офшорних рахунків “сім’ї”), буде проголосовуватися вже Верховною Радою.

І насамкінець додам, що мій багаторічний досвід роботи в державних природо­охоронних органах підказує, що радикально ручна “Свобода” згодом “попуститься” і “Газпром” буде воювати зі “Шевроном” виключно потугами Комуністичної партії України та медведчуківського “антиУкраїнського вибору”. Що, врешті-решт, є прогнозованим і зрозумілим. Як і зрозумілим є те, що використання “екологічних” аргументів – це звичайна світова практика в політичній чи економічній боротьбі.