Україна успадкувала від СРСР всю кадрову систему влади, основний принцип якої був наступним – якщо тобі вже вдалося в цю систему потрапити, то можеш бути певним того, що до виходу на заслужену пенсію тобі забезпечені «теплі» крісла. Головне не зариватися, не переходити межу й чітко усвідомлювати, що тобі дозволено по рангу, а що ні.
Якщо хтось з необачності, чи ще з якоїсь там причини переступав цю межу дозволеного, то, з огляду на величину «переступу», робилися відповідні висновки. Не надто переступив і він такого вчинку постраждав всього лиш якийсь «простолюдин», то винуватцю в кращому випадку виголошували догану, а в гіршому переводили на іншу «теплу» посаду, але ніколи не звільняли, бо цінний кадр, який чітко розуміє завдання керівництва завжди потрібний.
Якщо ж провина була більшою й наслідки більш загрозливі для вищого керівництва, то могли й звільнити з займаної посади. Але таке траплялося не надто часто. Особливо, коли нагорі були впливові покровителі. Чиновника просто переводили в інший регіон, іноді навіть на нижчу посаду, щоб там, де він «провинився» складалося враження, що його звільнили. А там, гляди, через рік-другий цінний кадр спливав на новій керівній посаді в іншому куточку країни.
Така ротація кадрів мала ще одну мету. Чиновники вищого рангу тримали чиновників нижчого рангу на гачку «я мені – ти мені».
Тому нічого дивного в тому, що новопризначений голова івано-франківської обласної державної адміністрації Андрій Троценко не поспішає звільняти цінних кадрів зі старої команди.
Для прикладу, директор департаменту екології та природних ресурсів Михайло Бойко та охорони здоров’я Роман Мельник, отримали від нового начальства можливість пересидіти важкі часи у відпустках. При цьому не за свій рахунок, а в чергових щорічних відпустках, які складають 45 календарних днів й оплачуються згідно «Кодексу законів про працю України».
Це дає змогу чиновникам пересидіти «важкі» часи в затишку і спокої, а там дивись щось і зміниться й можна буде повернутися до насидженого місця й далі керувати за звичними напрацьованими схемами.
Є підозра, що так воно й буде, бо люстрації в нашій державі успішно забалакати. А от принцип «я тобі – ти мені» залишився.
Щоправда Арсеній Яценюк щось там заговорив про ліквідацію системи держадміністрацій. Але це не страшно, бо працює стара радянська кадрова схема і чиновники своїх не кидають напризволяще. Якесь крісло та знайдеться.
Втім, можна тішити себе одним пунктом зі згаданого Кодексу: «За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки».
Можливо всі «старі» чиновники ІФОДА вже звільнені й тепер лише реалізують своє право на невикористану відпустку.
Хоча особисто я в це не вірю.
