Роздуми після відвідування “судилища” у окружному адмінсуді по справі “Василь Друк проти громади Івано-Франківська”.

 

Тема трохи приїлася, але вкотре почнемо з нашумілої справи незаконного будівництва по вул. Мазепи 35А. Насамперед вдячний колегам-тележурналістам, які відгукнулися на моє прохання і прийшли висвітлювати цей типовий, але разом з тим – кричущий взірець корупції укрсучвлади (скорочено “української сучасної влади”, примітка ВЕРСІЙ). Адже у разі програшу, тобто коли інтереси міста та мешканців будуть вкотре проігноровані в угоду свавіллю “безбашенного” забудівельника Василя Друка, який, кажуть, навіть полінувався дозволи на будівництво виготовити, то в мене аж “руки чухаються” встановити посередині Вічевого Майдану чи перед “білим будинком” величний, з помальованих у синьо-жовтий колір бетоноблоків, – громадський (безкоштовний) туалет чи 5-типоверховий паркінг для автівок “слуг народу”(платний).

І при цьому, за аналогією справи “Василь Друк проти територіальної громади Франківська”, подати гонорово до суду і до міськвиконкому фальшиву проектну документацію на будівництво таких важливих для міста громадських об’єктів… А допоки суди будуть розбиратися, витребовувати якісь експертизи, безліч разів переносити судові засідання через чиюсь неявку, то і будівництво я би встиг завершити, і штраф невеличкий, для годиться, у міську казну сплатити.

І обов’язково запросив би “кришталево-чесне” керівництво міськвиконкому, депутан з недолугої і крикливої нашої міськради та навіть приколіста-мера, який самоусунувся від міських проблем, – на урочисте відкриття цих двох величних і актуальних будівель, туалета і паркінгу! Уявили собі масштаб і помпезність “мєропріятія”?

Ось мій приблизний сценарій цього вікопомного дійства. Спочатку дівчатка у вишиванках будуть співати тужливих пісень про безталанну долю України, потім старшовікові “союзянки” з навішеними герданами і коралями танцюватимуть запальні українські танці. Після союзянок вийдуть статечні, у повстанських одностроях з ювілейними нагородами, “упівці 1955-го року народження” – разом із своїм очільником, керівником Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Карловичем-Боровичем, 1949-го р.н. Той за звичкою останніх років буде у розкішному військовому френчі, із бойовими нагородами УПА, які, за легендою СБУ, отримав особисто з рук Бандери за активну участь у бойових діях проти псевдобоївки НКВД. “Ветерани Боровіча” патетично декламуватимуть вірші про те, як корисно загинути за Україну.

Згодом звичні виступи клєрків від міськради і облдержадміністрації, депутатів всіх рангів (почергові, до двох-трьох годин), потім невеличкий церковний (обов’язково екуменічний!) обряд освячення актуальних для центру міста споруд, а наприкінці дійства мені якийсь сивочолий професійний українець типу Волковецького вручив би якусь медаль чи грамоту… Звісно, різнокольорові партійні стяги та стрункі ряди держслужбовців і зігнаних на площу заради ТАКОЇ оказії студенти та старшокласники створять барвисту картинку для телевізійників. Ой, мало не забув за Людину-Мегафон (або Ходячу Кувалду) – вважаю, що без укрсучнаціоналістичного (скорочено “українського сучасного націоналістичного”, примітка ВЕРСІЙ) вереску нардепука Марцінківа феєричне дійство буде недовершеним!

Ну і, звісно, право першого відвідування цього нашвидкоруч побудованого (думаю за якихось 10 годин управитися!) громадського туалету я би надав суддям, бо саме завдяки їхнім зусиллям чи завдяки їхній бездіяльності ТАКЕ будівництво могло би відбутися.

Ось про цих нікчемних суддів і продовжимо: з цитування поширеного вислову “А судді хто?” Цьому вислову вже майже два століття, а його актуальність в укрсучдержаві (скорочено “українській сучасній державі”, примітка ВЕРСІЙ) тільки посилилася. Що підтверджує голосування про суддів-хабарників на головній сторінці сайту – такої активності давненько не спостерігалося… І хоч зараз лідирує знаменитий на всю Україну керівник Івано-Франківського окружного адміністративного суду Петро Черепій, я би зосередив увагу читачів на інших прізвищах, які йдуть вслід за ним.

Бо з Черепієм все зрозуміло і припускаю, що на посаді керівника адмінсуду той буде рівно до того часу, допоки Партія донецького Регіону при владі. Далі, ймовірно, йому пригадають чудово зафіксовані факти його трудної і трудової біографії, коли він активно співпрацював із львівським суддею-колядником Ігорем Зваричем, і, як закономірний наслідок, за наступного режиму – готовісінький новітній “в’язень сумління”. І ми можемо тільки здогадуватися, хто в цій грьобаній, так званій судовій гілці влади може дати наказ голові окружного суду, команду, яку він зобов’язаний виконати точно і вчасно…

Тому ще раз привертаю увагу колег-журналістів та правозахисників – суд перенесено на п’ятницю, 1-шого листопада, розпочнемо о 10 годині 30 хвилин. Якраз святкуватимемо того дня чергову річницю Листопадового Чину, – це коли українські січові стрільці (УСС) багато не говорили, а просто взяли зброю і взяли владу в свої руки. Войнушка намічається цікава, запрошуємо… :) З відео видно, що вільного місця у залі судового засідання достатньо: зал хоч і менший втричі за кабінет голови адмінсуду П.Черепія, але, якщо суддя Остап’юк не буде жмотом і віддасть два зайві столи, які він займає хіба для солідності, то і журналістам буде комфортно!

До речі, для всечесного пана судді допишу таку коротеньку екологічно-філософську інформацію: общипаний самець павича (павлін, рос.) має ширину тільки 25-27 см, в той час як понтовий, тобто із розпущеним барвистим хвостом – до двох метрів! Отже, увага – якщо складені в ряд столи для ОДНОГО (див. відео), нехай і шанованого, судді – то є зайві понти, пропоную йому пригадати цю біологічну особливість про одинакову ширину вареного і живого павича… Бо пір’я – то понти! І негоже на трьох столах тулитися іншим дев’яти учасникам процесу, а самому займати стільки ж місця, стільки займає за столом жирний Коцаба. Скромність – чеснота не тільки суддівська…

Отож, якщо першого листопада територіальна громада міста Івано-Франківська програє в окружному адміністративному суді (суддя Остап’юк) забудівельнику В.Друку, і таким чином буде доведено мою тезу про майже суцільну корумпованість укрсучсуддів (скорочено “українських сучасних судів”, примітка ВЕРСІЙ), то я, журналіст Руслан Коцаба, терміново розшукуватиму однодумців, які би допомогли мені збудувати (перед Адмінсудом, на Вічевому Майдані чи на площі перед “білим будинком) громадський туалет або багатоповерховий паркінг за такими ж фальшивими документами, за якими Вася Друк на незаконній ділянці, згідно незаконних документів і за фактичного сприяння мерів-перів-серів-прокуратури добудовує свій дев’ятиповерховий будиночок.

 

Наостанок звертаюся до забудовника Василя Друка: Вася! Не будь васьою! Бо не доробишся ти до чогось путнього, плюючи на владу і громаду, будуючи черговий хмарочос. І якщо ти один плюнеш – громада обітреться, але якщо громада на тебе плюне – наслідки будуть веселіші. Плюнь ти краще на ті хабарі, які заплатив чинушам, мєнтам, суддям і прокурорам та візьмись за чесне будівництво…