Василь Чуднов дав ексклюзивний коментар Версіям щодо питання угоди про розподіл вуглеводів та видобуток сланцевого газу на Прикарпатті.
Вже в цю п’ятницю на сесії Івано-Франківської обласної ради знову буде розглядатися надважливе питання, котре має стратегічне значення для всієї країни. Мова йде про проект угоди про розподіл вуглеводнів, якою передбачається видобуток сланцевого газу на території Івано-Франківщини.

Судячи із результатів попередньої сесії, на якій спільними зусиллями депутатів від Батьківщини та Свободи воно було успішно завалене, мабуть, не варто сподіватися на те, що 20 вересня ми зможемо отримати інші результати.

Адже популістська риторика наших вічних опозиціонерів, на кшталт депутата від Батьківщини Юрія Романюка, традиційно стабільна –якщо всі за, то вони проти. І не має значення, що мова йде про вирішення питання майбутньої енергетичної незалежності нашої держави. Меркантильність та цинічність такої позиції просто вражає, особливо в контексті останніх заяв, які були зроблені з цього приводу лідером тої ж таки політичної сили Батьківщини – Юлією Тимошенко.

В своєму інтерв’ю, яке було розміщено вчора на сайті «Української правди», Юлія Тимошенко чітко зазначила, що вона вірить, що «до 2020-го року Україна може практично припинити споживання російського газу, і це за рахунок в тому числі початку видобутку сланцевого газу. Тоді виникає питання – то яка ж позиція є правдивою? Місцевих представників Батьківщини, які безперервно горланять – не треба нам сланцевого газу, чи все ж таки їхнього лідера, в якої кардинально інша позиція – вона за те, щоб його видобувати.

Саме тут і проявляється весь цинізм даної ситуації. Одні, мається на увазі місцеві опозиціонери, в пошуках власної вигоди та піару, всупереч національним інтересам, використовуючи фактор місцевого електорального домінування, влаштували на питанні сланцевого газу такі собі торги за принципом аукціону – «а скільки дадуть». Натомість Юлія Тимошенко, переслідуючи вже свої власні інтереси, серед яких пріоритетними є насамперед заробляння додаткових бонусів перед демократичним співтовариством та оправдання підписання нею кабальної газової угоди 2009 року, звісно притримується іншої точки зору.

Зі змісту того ж таки інтерв’ю Юлії Тимошенко випливає, що саме підписання нею тої «клятої газової угоди в 2009 році, через яку ми, українці, сьогодні змушені сплачувати космічні ціні за російський газ, і стало поштовхом для того, щоб сьогодні наша країна почала шукати альтернативу – тобто розпочала видобуток сланцевого газу. Парадокс, але і він має право на існування. Зрештою, немає значення чия це заслуга, що сьогодні наша держава знаходиться за крок від того, щоб реально стати незалежною державою. Головне, щоб цей останній крок ми таки зробили, а не прогавили його в лобіюванні якихось приватних інтересів.