– Ти є і тренером, і хореографом, і спортсменом. Розкажи як добився такого спіху?
Шлях до цього не був дуже складним. Секрет успіху полягає в тому наскільки людина віддається своїй роботі. Якщо працювати з ранку до ночі і не жаліти себе, то в результаті можна досягнути тієї мети, яку ставиш перед собою.
– Як вдається перевтілюватися з силача у вчителя та хореографа і працювати з дітьми?
Тут трішки складно, особливо зараз коли в моїй роботі основний акцент іде на спорт. Тобто є моменти, коли треба набрати додаткову масу, а це заважає не лише танцювати а й рухатись. Але від цього нікуди не дінешся. Якщо я взявся за цю справу то не відступлю. Я не можу залишити танці, бо вони мені не просто подобаються, я люблю це заняття. Тим більше колектив з якими ми працюємо разом вже 14 років багато для мене означає, і залишити все не можливо, направки, хочеться і надалі його розвивати. Теж саме можу сказати і про бодібілдинг. Якщо я пішов на цей крок і очолив Федерацію, якої в нас раніше не було то тепер мушу працювати «на два фронти», але мені це подобається.
– Твоя робота пов’язана із різноманітними змаганнями, відповідно ти часто їздиш за кордон. Як ставилися до України раніше, і як ставляться зараз, враховуючи ситуацію в державі?
Спортсмени на змаганнях наче люди з іншого світу, вони займаються своїми справами і стараються не втручатись в політику. Всі стараються зберігати дружні відносини і уникати суперечок між країнами. Наприклад, якщо на Чемпіонат світу приїжджає збірна Росії, то не можу сказати, що до них відносяться якось упереджено, або в чомусь обмежують. Був момент, коли спортсмени з Європи ще не розуміли, що у нас відбувається. Вони десь чули щось, але не знали, що все настільки трагічно. Навіть більшість людей, які живуть у Івано-Франківську не знають більше половини того, що відбувається в Донецьку.
– Ти зазвичай стараєшся бути осторонь від політики. Але ж тепер всі говорять, що до влади має прийти молоде покоління. Якщо тобі запропонують якусь посаду в міській чи обласній раді, ти погодишся?
Можливо я б спробував, але ким сказати не можу. Мій товариш Андрій Грицак, який є секретарем Федерації і багато в чому мені допомагає. Саме він мене час від часу підштовхує до якихось дій. От на днях у нас створили Громадську Раду при Івано-Франківській ОДА. Оскільки в нас є громадська організація «Театр танцю» та ГО Федерації бодібілдингу, з ініціативи Андрія ми подали заявки на вступ в Громадську Раду. Тепер в ГР є представники 81 громадської організації. Ми проводимо збори один раз в два тижні. Поки було тільки два зібрання, суттєвих питань ми ще не вирішували, оскільки формуємо склад керівництва. Перші офіційні збори будуть 5 березня.
– Які плани на майбутнє? Можливо є якісь особливі мрії?
Підготуватись успішно до олімпіади. А якщо заглянути дальше, то хочу стати батьком. А щодо мрій, то вони дуже змінилися. Якщо колись мріяв про подорож чи відпочинок, то тепер всі думки та мрії сходяться до одного – до миру та припинення вбивств. Адже для мами, яка втратила на цій війні сина, мабуть втрачається сенс життя. Я не знаю яким чином ця війна має припинитися, але не хочу, що вона набирала обертів.
