“…ну як вірити коментарям, то всі боксери та борці мають відношення до кримінального світу(так вже склалось, що всі думають, що сильний в рингу чи сильний на килимі гроші заробляти вміє тільки силою і застосовує її на вулиці. Але ж тренери нас з самого початку вчать, що свою силу можна застосовувати тільки у крайніх випадках, з метою самооборони).”
Віталій Мерінов: хто він? Молодий спортсмен, який до 2010-го року був відомий здебільшого прихильникам івано-франківського спорту, після “Виборів студентського мера” став по-справжньому публічною особою. Із завидною регулярністю він привертає увагу ЗМІ, проводячи благодійні заходи та змагання, беручи участь у політичних акціях та розважальних проектах.
Для чого перспективному українському боксеру та кікбоксеру громадська діяльність, звідки кошти на проведені заходи та чи прагне він пройти шлях Віталія Кличка у спорті, або, можливо і у політиці?
Два роки тому ти заснував громадську організацію “Спільними Зусиллями”. З того часу – регулярно організовуєш молодіжні заходи, змагання тощо. Що підштовхнуло тебе до цього? Яка твоя мотивація? Невже статус “Студентського мера Івано-Франківська” здобутий у 2010-му році так спонукає до дії?
Ну взагалі то громадська організація «Спільними Зусиллями» була створена 29 вересня 2011року, а розпочав свою громадську діяльність з квітня 2010 року, здобувши перемогу у виборах студентського мера м. Івано-Франківська.
Як кожен кандидат у студентські мери і я мав свою передвиборчу програму, яку необхідно було виконувати, щоб потім люди не обливали брудом. Обіцянки у мене були не складними, тими, до яких я мав безпосереднє відношення. Оскільки розумів, що подальшого фінансування серйозних проектів не буде(так і склалось). Отож я почав пропагувати здоровий спосіб життя, розвивати дворову інфраструктуру (зводити спортивні майданчики, облагороджувати зони відпочинку), організовувати благодійні заходи та проводити змагання з різних видів спорту.
Як пересічна молодь сприймає твої ініціативи?
Склалось так, що основна частина молоді у нас «важка на підйом», їй краще посидіти вдома, більшу частину свого часу проводити «vkontakte», ніж вийти і пограти у футбол, поприбирати хоча б у себе в дворі чи долучитись до якоїсь акції.
Та радує те, що спортивні змагання серед аматорських команд подекуди збирають більшу кількість людей,чим офіційні змагання. До прикладу, щорічний турнір з міні-футболу у 2012 році зібрав понад 50 команд, а в марафоні віджимань до Дня Перемоги, коли було зроблено 24 473 віджимання, взяло участь близько 300 людей.
Хто фінасує твої заходи? Для прикладу спорудження спортмайданчиків на Майзлях та на березі річки Бистриця? Проведення турнірів з ігрових видів спорту? Це все – немалі кошти!?
З фінансуванням завжди важко, і якби я не виріс у спортивному середовищі, де треба завжди досягати своєї мети, які б не були труднощі,скільки б це не забирало сил, то місто б не побачило спортивного залу «СПЗ», молодіжного глянцевого журналу «MOVE»… раніше — секції з боксу в спортивному комплексі «Електрон», спортивних майданчиків по місту, льодових ковзанок, яких до цього року заливали дуже мало…
Пригадую, свій перший захід-проведення змагань з хокею у мене в дворі…
Здавалось б багато грошей не треба на медалі, кубки, грамоти, солодкі призи, перевезення воріт… А – витратив усю свою стипендію і ще позичив гроші у брата, які віддав з другої стипендії. І так бувало частенько, поки не почали робити спортивні майданчики — а грошей на них вже треба не мало, тому звернулись до меценатів, які і почали дещо помагати.
Було неприємно мені те, що коли майже всі гроші на створення спортивного майданчика у себе в дворі витратив свої, а закінчити вже не могли, і звернулись до мецената, який виділив частину суми, а потім люди ходили і розказували «то все той меценат зробив», «дали б мені гроші – я б також такий майданчик зробив».
Дратує те, що дехто каже позаочі, що в мене батьки багаті і вони дають мені на все гроші, натомість як від них ні копійки я не отримую вже багато років ні на розваги, ні на одяг.
Все ж хочу висловити велику вдячність тим людям, які не забувають про молодь, які допомагали чи допомагають мені у реалізації різних проектів: Шевченку Олександру, Кушніру Володимиру, Балагурі Володимиру, Хомику Тадеушу, Чумичкіну Анатолію, Гугало Сергію, Солов’ю Юрію, Мерінову Сергію, Попадинцю Володимиру, Пристаю Віталію, Рипньовському Ярославу, Вовку Юрію, Ілюку Ігору,Стасюку Арсену, Мулику Роману, Турчаку Костянтину, Солоненко Миколі, Римарчуку Роману, Качур Миколі, Маланюку Ігору, Жуковському Назару, Комару Артуру.
Ти працював у штабі кандидата Олександра Шевченка на виборах до ВРУ-2012р., брав участь у благодійних проектах кандидата, які враження від роботи і загалом від цієї виборчої кампанії?
Такої активної, насиченої різними подіями виборчої компанії я не бачив, не те,що брав участь. Загалом дуже задоволений роботою з Олександром Леонідовичем. Це була та людина, яка найбільше заслуговувала представляти Івано-Франківськ у Верховній Раді України. І я впевнений, що певні зміни ми б відчували вже сьогодні.
Розкажи про поранення, яке ти отримав 2 квітня 2012 року на вул. Мельника. В чому там конфлікт виник? І як ця ситуація розв’язалась?
2 квітня 2012 року запам’ятаю вже на все життя, оскільки шрам на півживота про себе не дасть забути. Внаслідок непорозуміння, чи то неадекватної поведінки зі сторони двох 30-35 літніх чоловіків розпочалась бійка, в ході якої мене підрізали ножем. До слова, особи людей, які це зробили, встановили і виявилось, що подібні випадки з ними вже не вперше бували. Наразі працівники міліції справу закрили, не давши мені ніякої конкретної відповіді.
В інтернеті можна натрапити на коментарі, у яких є йдеться те, що начебто ти маєш “відношення” до кримінального світу Івано-Франківська. Рік тому на івано-франківському сайті “Правда” вийшов матеріал під назвою “Братва дорвалась до студєнтской власті” з твоїм фото. Що можеш відповісти на це? (http://pravda.if.ua/news-25755.html, – ред.)
Смішно…ну як вірити коментарям, то всі боксери та борці мають відношення до кримінального світу (так вже склалось, що всі думають, що сильний в рингу чи сильний на килиму гроші заробляти вміє тільки силою і застосовує її на вулиці. Але ж тренери нас з самого початку вчать, що свою силу можна застосовувати тільки у крайніх випадках, з метою самооборони).
Так, як сам є тренером в спортивному залі «СПЗ», що на Майзлях, і маю подавати хороший приклад своїм підопічним (до речі, три вихованці вже стали призерами регіонального чемпіонату України з боксу), то мати якісь відношення до кримінального світу мені не можна, як воно і є насправді.
А щодо сайту pravda.if.ua і замовних статей на ньому – то це окрема розмова. Треба повертатись до «найчеснішого» інтернет-опитування «Персона Прикарпаття 2011» та його переможця народного депутата України Юрія Дерев’янка…
Часто громадська діяльність у молоді переростає в політичну, чи бачиш свої перспективи у політиці?
Ну для мене політика – це тільки інструмент для творення якихось змін, покращення життя у певних сферах, можливість впливати на ті суспільно-економічні явища, які зараз потребують покращення. Тому участь у політичних процесах є невід’ємною складовою моєї майбутньої діяльності.
Чого не вистачає українській молоді, маю на увазі для особистого розвитку, і що може подолати загальну байдужість в молодіжному середовищі?
Однією з основних проблем молоді є відсутність бажання до творення чогось кращого. Оскільки, зазвичай, вони чекають «поки манна з неба впаде». Краще ж посидіти у «vkontakte», чим почитати книгу, зайнятись фізичною культурою, спортом, чи робити якісь корисні справи.
Тому причиною усіх негараздів є ми самі. Ми ж самі можемо міняти світ, від нас залежить якою буде наша вулиця, місто, країна. Тому нема чого чекати, а потрібно починати зміни з самого себе.
Звичайно ж, без підтримки держави важко повноцінно розвиватись молоді. Саме нею повинно бути створенні умови для гармонійного розумового, фізичного та духовного розвитку особистості.
Бо я впевнений, якщо б у кожному дворі були сучасні спортивні майданчики, то кількість здорового населення в нас значно б зросла.
А якби в нашому місті у кожному мікрорайоні було б штучне футбольне поле (як перед виборами ще давніше «хтось» обіцяв), то дітей звідти важко було б забрати. Молодь треба зацікавлювати, мотивувати чимось.
Ким у 2013-му році є Віталій Мерінов: політиком, громадським діячем, спортсменом чи можливо кимось іншим?(як ти сам себе відчуваєш, внутрішньо)?
2013 рік – передусім рік мого повернення у спорт після річної реабілітації (2 місце на чемпіонаті Західної України з рукопашного бою, 3 місце на Всеукраїнській універсіаді боксу), рік тренерської та громадської роботи, навчальної діяльності – закінчую 4 курс ПНУ імені Василя Стефаника, готуюсь на Всеукраїнську наукову олімпіаду в Переяслав-Хмельницький.
Тому назвати себе тільки спортсменом, політиком чи громадським діячем я не можу. Прагну розвиватись у всіх напрямках. І буду робити все для того, щоб досягти вершин у всіх цих видах діяльності.
Микола Грабовецький, спеціально для Версій
