В квітні Ви їздили до Польщі переймати досвід в комуналці. Що нового там побачили? Які проекти будуть реалізовуватися в Івано-Франківську?
Місяць тому був великий економічний форум у Криниці-Здруй на півдні Польщі. Це був захід, де ми мали можливість представити місто Івано-Франківськ і наші позитивні моменти, зокрема, інфраструктурні проекти. У мене була доповідь. Найбільшим успіхом було те, що ми напрацювали ряд проектів з нашими містами-партнерами. Такими як: Люблін, Перемишль, Жешув. Ті проекти, ми плануємо, будуть переможцями програм Європейського Союзу наступного року. Це проекти Люблін Ратуша: повністю реконструкція Ратуші, не тільки оглядовий майданчик, а й інтерактивний музей, – те що було б цікаве для туристів. Тобто є концепція зробити музей так, як в Любліні. Тож Люблін готовий спільно з нами реалізовувати цей проект.
Другий проект, який цікавий – транспортна реформа, мова йде про наш громадський транспорт. Вони дуже зацікавилися впровадженням електронного квитка. І вони готові над цим спільно з нами працювати. У них вже є в цьому певні здобутки і Європейський Союз готовий давати на це кошти.
Третій проект, який ми обговорили з Баєм-Маре з Румунією – це поводження з твердими побутовими відходами. Тобто, це сортувальна лінія.
Також є проект по розвитку туризму, велосипедної інфраструктури, теж обговорили це з Перемишлем. Тому що у них аналогічна проблема – вони теж розвивають велосипедну інфраструктуру. А особливість цих проектів в тому, що вони не можуть без українських міст виграти у Європейського Союзу. І інші проекти ми обговорюємо. Зараз вони якраз напрацьовуються і в наступному році до першого квітня будуть прийняті остаточні рішення, які проекти будуть фінансуватися. Є програми, наприклад, 80 мільйонів – Польща, Україна, Білорусь, 60 мільйонів – Румунія, Україна, Угорщина і ще є програма: Словаччина, Угорщина, Україна там п’ятдесят мільйонів євро. Це не означає, що всі кошти підуть на Івано-Франківськ. Це означає, що ми претендуємо на ці програми.
Ви – молодий мер (хоча маєте досвід у політиці) і так як ростимете на цій посаді Ви, особисто, так само змінюватиметься Івано-Франківськ. Яким ви бачите Івано-Франківськ в майбутньому? Це, для прикладу, місто індустрії, чи інноваційне новітнє місто, чи місто культури. Чи старовинне місто для туристів, як Львів?
Івано-Франківськ – місто для життя. Це перша така стратегія, а друга – Івано-Франківськ – це брама в Карпати. Це дві такі стратегії. Одна з яких більше пов’язана з мешканцями Івано-Франківська, тому, що всі ми хочемо, щоб Франківськ був найкращим для проживання містом, місто для життя. А життя є там, де є робота, де є комфортне місце проживання, де є простір для наших дітей, для наших батьків – зелені зони, тощо. А Брама в Карпати – тому, що ми дійсно є цією брамою. Ми обласний центр, який найближчий до гір і наше завдання, щоб турист, який їде в Карпати залишався в Івано-Франківську якнайдовше. Тому ми повинні робити максимальну кількість атракцій, які б приваблювали туриста, щоб він, їдучи в Карпати, залишався в Івано-Франківську. Для цього ми працюємо: відкрили оглядовий майданчик, Фортечний провулок, почали відновлювати пам’ятки архітектури.
В економічному плані – звідки Івано-Франківськ братиме гроші?
Ми одне з найпривабливіших міст для інвестицій і останній рік показав, що ми достатньо перспективні. Навіть, те, що вчора норвежці у мене були і вони зараз до квітня місяця реалізують проект «іHUB» на вул. Гординського, 10. І однією з причин чому вони вирішили вкладати гроші в Івано-Франківськ – це те, що наше місто достатньо перспективне. І в нас цього року відкрилося багато підприємств з іноземним капіталом. Останні, скажімо, це два датський підприємства: «EKTOS I-F» на Позитроні, які випускають плати для комп’ютерів, для планшетів. А інше – це «HRT Textiles» – це теж датська фірма, яка шиє одяг. Крім того, нещодавно відкрилося італійське виробництво на форнітурному заводі по пошиттю шкіри. У нас достатньо висока динаміка розвитку тих підприємств, які мають інвестиції. Зокрема, ВО «Карпати» розширює своє виробництво, «Electrolux» збільшило виробництво на 70% порівняно з минулим роком. «Tyco Electronics Ukraine Limited» збільшило виробництво і набирає додатково нових працівників. Тому ми показуємо достатньо хорошу динаміку. На мою думку, всі ці інвестиційні проекти мають бути з екологічно чистим виробництвом.
Коли Ви будуєте наше місто, в багатьох складається враження, що ви опираєтесь виключно на свободівських партійців та партійну номенклатуру, або наближених до них. Скажімо, підприємства «Електроавтотранс», «Міськсвітло» та Парк Шевченка, – керівниками стали наближені до ВО «Свобода» люди. Це ситуативно так стається, чи це такий план дій по кадровій політиці? Вам не здається, що це міна заповільненої дії?
Я ставлю людей, яким довіряю. Я не можу сказати, що наприклад, Руслана Василюк є членом партії «Свобода». Я не бачу в цих діях нічого поганого. Це люди, які працювали на перемогу. Зважаючи на те, що ми отримали посаду міського голови, а це дуже відповідальна посада, особливо за всю «господарку». А ці люди мають бути близькі. Вони мають поєднувати патріотизм, професіоналізм і довіру.
А з тих, хто був при попередньому міському голові Віктору Анушкевичусі?
Богдан Білик залишився на посаді заступника міського голови. Він працював і при Анушкевичусі і за Шкутяка начальником управління економіки. Тобто ми залишили професіоналів. Не можна сказати, що ми всіх поміняли. На полігоні керівник залишився попередній – Мороз, а не призначений новий.
Я думаю, що будь який керівник, який приходить на це місце, він хоче бачити тих людей, які будуть відповідально працювати. Щодо «Електроавтотрансу» – заміна керівника там вже давно просилася і за віком. Леонід Іванович поважний чоловік. До речі, ми вчинили дуже грамотно, тобто він пішов першим заступником до молодого керівника. В принципі, у нас не має такого розриву. Тобто є сплав молодості і досвіду. Так само на «Міськсвітлі» той самий Волошавський зараз працює першим заступником у Синишина. Але все потребує якихось змін, потребує удосконалення і тих викликів. Зважаючи на те, що зараз в десять разів робиться більше робіт, ніж, скажімо, минулого року, чи позаминулого, – то очевидно вимоги достатньо високі до керівників.
Вам відомо, що по Синишину відкрите провадження про можливе адміністративне корупційне правопорушення під час роботи у ЄРЦ?
Є справа. Хай це вирішує суд. Знаєте, правоохоронні органи у нас завжди хочуть бути Третейськими суддями і впливати. Хоча, я вважаю, що хай би займалися своєю справою. Зокрема, чи знаєте Ви хоча б один випадок, коли вони «наливайки» закрили, чи гральні автомати, чи, скажімо, точки продажу наркотиків, – очевидно Ви цих фактів не знайдете. Якщо ви сьогодні підете на Вічевий Майдан, там точка працює вже 25 років. Ми говоримо про якусь нову поліцію чи ще щось, а точка та як і працювала всю історію України, так і працює. Так само гральні автомати, можу вам мінімум двадцять адрес назвати, які неодноразово передавалися міліції.
Чим закінчилася історія про працівників муніципальної інспекції. Відомо, що Управління захисту економіки (УЗЕ) намагається притягнути до відповідальності працівників Муніципальної інспекції з благоустрою. Причиною конфлікту став демонтований незаконний МАФ з обміну валют.
Дальше йде кримінальна справа. Це явний приклад. Ті хто мали насправді боротися з цими кримінальними явищами, вони насправді…
Ми спілкуємося більше з патрульною поліцією. Намагаємося співпрацювати. Ми зацікавлені, щоб ефективно працювала патрульна поліція, дільничі. Але до тих пір, поки не буде статус Муніципальної поліції вищий і не будуть повноваження їм передані відповідні, я думаю, що проблема буде далі з цим.
Чи є конкретний конфлікт з управлінням економічної злочинності у міської влади. У мера?
У мене нема конфліктів. Був наїзд на наших працівників, які виконали рішення виконавчого комітету. Я захищаю своїх підлеглих, які, на мою думку, нічого не вчинили протизаконного. Які виконували рішення виконавчого комітету демонтувати незаконну малу архітектурну форму. Якщо я не буду захищати своїх працівників, – то завтра ці працівники не будуть виконувати доручення. Тому у мене конфлікту нема. Я захищаю те, що, на мою думку, є правильно.
“Реформуючи” систему пасажирських перевезень в місті, піднімаючи ціни за перевезення до 4 гривень, влада обіцяла покращення умов перевезення, видачу квитків, а в перспективи (на поточну осінь) й запровадження електронного квитка. Чому жодна з цих обіцянок, окрім підвищення плати за проїзд, не виконана?
По-перше, реформа задумувалася ще за попередньої каденції. Просто так склалося, що реалізували її у січні місяці. По-друге, на моє переконання, потрібно розвивати громадський транспорт. В першу чергу, наше комунальне підприємство «Електроавтотранс». Все таки тролейбус – це набагато дешевше, і якщо їх буде достатня кількість і вони будуть сучасними, я думаю, що вони будуть витісняти по-трохи приватних перевізників. По-третє: впровадження електронного квитка. Адже зараз цей квиток друкований – це страховка в разі якихось нещасних випадків. Хоча треба вимагати у маршрутках цей страховий збір. Щодо перевезень, якщо є такі порушення – потрібно обов’язково телефонувати на номер гарячої лінії 1580, щоб їх фіксували. Хочу сказати, що не так, як би нам хотілося, але по багатьох маршрутах, зокрема, з примістських сіл – вони почали ходити краще. З Крихівців, Хриплина та інших. Якщо раніше вони їздили до восьмої години, то зараз до півдесятої. Чому ми почали так зараз купувати тролейбуси, от вісім купили. Чому ми ставимо зараз питання купити нові тролейбуси і побудувати лінію до «Сільпо» з продовженням до Набережної і Короля Данила. Тому, що це дасть нам можливість конкурувати на цьому ринку. Ще один механізм, ми не повинні забувати, що у нас велика соціальна складова – це пенсіонери, які їздять без обмежень з 10 до 16 години. Це діти шкільного віку, які зараз їздять безкоштовно з понеділка по п’ятницю до 7 години вечора, а ті, хто навчається у другу зміну – до 9 години.
Спочатку електронний квиток з’явиться у тролейбусах, а потім вже у приватних перевізників. Взагалі в Україні ще жодне місто не впровадило електронного квитка. Найближче – це у Вінниці, яка фінансується за кошти Європейського банку реконструкцій та розвитку, але ще йде розробка. Я знаю тих фахівців, які це впроваджують. Ми з ними спілкуємося, але вони в перший етап це впроваджують у комунальному транспорті. Там ще є законодавчі нюанси, тому що мери міст підписали документ разом із асоціацією міст України про те, щоб були прийняті зміни до законодавства щодо електронного квитка. Тому ця робота триває.
Про конфлікт з учасниками АТО. АТОвці забрали позов за образу честі і гідності. А от заява в прокуратуру про небажання влади виділити ділянки землі на Целевича під будівництво квартир для ветеранів залишилася. Чому виникла така ситуація?
Я думаю, що ми зараз на етапі нормалізації стосунків. Відомо, що таких скандалів є по цілій Україні багато. Останній приклад у Львові, коли АТОвці під білим будинком розгорнули ціле наметове містечко, навіть, голодували. Насправді проблеми з виділенням землі, житла існують і в інших містах України у більшій чи меншій мірі. Крім того, ми не повинні забувати, що це ж політична гра і є спроба затягнути різні спілки, асоціації у політичну боротьбу опонентами до того, чи іншого міського голови. Я завжди казав, що у нас є один інтерес – вирішити реальні проблеми учасників бойових дій. Їх не можна розв’язати одномоментно, але можна вирішити системною працею. Як приклад, – це проект біля «Епіцентру», де місто виділило землю під будівництво квартир, в тому числі і для учасників АТО. Зараз на Хіміків, Тролейбусній і Хриплині маємо земельну ділянку, яку нам подарували. Ми маємо зараз бачення біля того ж самого Целевича. Я думаю, що ми в цьому напрямку рухаємося. І стосунки нормалізуються.
Кажуть, що це все невдоволення почалося із виділення землі на Макогона.
Я думаю, що Макогона – це просто привід був. Я нічого не бачу поганого, що промислова зона, де був асфальтний завод, де було вапно, де люди свого часу самі просили закрити асфальтний завод, перепрофілювати цю земельну ділянку на щось інше, що в межах міста не може бути таке виробництво, – перетвориться на житлову зону. Тож нема нічого злого, що там буде житло чи дитячий садочок чи інші споруди. Ця земля куплена з аукціону, при чому ще за минулої каденції. І за неї заплатили 6 мільйонів 200 тисяч за 0,78 га. Назвіть мені ще підприємців, які купили за таку ціну сотку землі. Тобто це не земля, яка була безкоштовно взята, вона була викуплена на аукціоні, а друга земельна ділянка, про яку говорять – це власність харчо-смакової фабрики, яка вже там знаходиться, здається, понад 40 років. Там є споруда, де триває виробництво вже більше 40-ка років. Там є частина земельної ділянки, частина якої міська і спірна і на цій земельній ділянці планується будівництво дитячого садка, який дуже потрібен, в тому числі в цьому мікрорайоні. Самі люди, які приходили казали, що там може бути забудова, основна дискусія була над поверховістю. Я думаю, що негативний приклад в тому районі є будівництво, яке вів Заріцький. Який теж незадоволений тим, що ми йому не дали забудувати сквер «Первоцвіт». А він там побудувався буквально за метрів 50-60. Частково і люди бачать, що це негативний привід, коли він зруйнував дорогу, коли обіцяв людям зробити благоустрій, а він не досі не облаштований для них. Тому це теж негативний приклад.
Є така думка, що створенням Муніципальної варти влада хоче відгородитися від громадян.
Міська рада є відкритою. Не знаю, коли вона ще була відкритішою, ніж зараз. До нас приходять різні люди, неодноразово приходили представники ринків. Я маю з чим порівняти: я їздив по Чернігівщині, по східній Україні, такої демократії, як у нас, немає. До нас є вільний доступ і на сесію міської ради. Будь ласка. Хто хоче приходить, хто хоче – бере слово. І ніколи не було такого, щоб ми не давали слова. Хіба, що, якщо це переходило на якісь особисті образи.
Якщо буде прийнятий у другому читанні Закон «Про муніципальну поліцію», – фактично муніципальна поліція отримає функції дільничих, ті що не мають, скажімо, виконувати працівники патрульної поліції і те, що не має робити, скажімо, управління по боротьбі з організованою злочинністю. Зараз ми поставили завдання – це субота-неділя патрулювання центральної частини міста. Тому, що ви знаєте, що інспекція з благоустрою працює тільки з понеділка по п’ятницю, а дуже багато зауважень буває на вихідних. Вони звертатимуть увагу на благоустрій, на п’яниць, на людей безхатьків. Тобто зараз вже створені центри обігріву. Тож вони будуть патрулювати. Крім того, у нас є ряд об’єктів, які візьмуться під охорону. Скажімо, Ратуша, у нас оглядовий майданчик працює до восьмої години вечора, тож працівники муніципальної варти вже виконують функцію охорони громадського порядку. Бо різне може бути: зайшов який неадекватний – це ж все таки об’єкт в який ми вкладали кошти і хочеться, щоб до нього якось належно ставилися.
Крім того, за охорону міської ради ми платимо приватній фірмі кошти.(«Арте», – ред.) Ту ж саму функцію може виконувати муніципальна варта. Зважаючи на те, що з 25-ти чоловік – 21 – це учасники бойових дій. Частина з них мають державні нагороди. Ми ще їм соціальну функцію додаємо, тобто десь в школу піти, розповісти.
Зрештою муніципальна варта є скрізь: ми одне з останніх міст. У Львові давно вона вже є, у Вінниці працює 250 чоловік у муніципальній варті. У Тернополі, Луцьку вона давно є, в Калуші вже років п’ять.
Конфлікт із мистецьким середовищем. Похорон ЦСМ. Кажуть про те, що міська рада поховала Центр сучасного мистецтва. Нарікають, що поставили свого керівника наближеного до Свободи – жінку, яка не має відношення до мистецтва.
Про цю дівчину я вперше почув, коли вона намалювала мурал на вул. Мазепи. Свого часу я був причетний до ЦСМ, коли я був секретарем міської ради, тоді створювали Центр сучасного мистецтва. Я переконував депутатів, щоб його створити, щоб щось робилося в місті.
Хотілося би більше акцій відкритих для міста Івано-Франківська. У мене зараз ідея є віддати одну кімнату під Центр сучасного мистецтва в Ратуші. Щоб там проводилися постійно виставки. Я думаю, що тут теж втрутився якийсь певний момент і політики, і певні особистості, які неприхильно ставляться до міської влади: вони підігріли цей конфлікт.
Навіть, не стільки в Анатолієві Звіжинському була справа, а у тому середовищі. Мені, наприклад, не сподобалося те, що сталося з приміщенням. Якщо був конфлікт – навіщо було розмальовувати приміщення нецензурними висловами?
У нас вільна країна, у нас можна виставлятися. Ми пропонували створити мистецьку раду, яка б узгоджувала появу муралів в місті, проте, художники сказали, що це цензура, втручання у мистецтво. Однак, має бути згода мешканців. Не можна намалювати на твоєму будинку щось без твоєї згоди. Тож має бути якесь погодження жителів. По-друге, має бути якась мистецька рада – нехай ухвалюють більшістю голосів.
По міському озеру. Колись була система міських озер, яка по-суті зруйнована. Міське озеро функціонує ще з радянських часів. Зараз останній відстійник біля «Парк-готелю» може зникнути. Що влада робить для вирішення цієї проблеми?
Ми вчора говорили з водоканалом, щоб вживати відповідних заходів. У нас є певне бачення щодо вирішення цієї проблеми. Біля «Парк-готелю» було трохи почищено. Але цього не достатньо, потрібно буде кидати трубу до Небережної. Ми це хочемо зробити наступного року.
На міському озері ми плануємо повністю зробити зону велосипедно-пішохідну. По-друге, ми плануємо, щоб на озері постійно проводилися змагання з водних видів спорту. Парк і озеро – це в принципі одне ціле. Вони мають взаємодоповнювати один одного.
Адже люди, йдучи в парк, йдуть і на озеро. От ми якраз вчора говорили про бачення, як почати проводити в парку певні роботи. Також говорили про те, що потрібно зробити реконструкцію сцени, осучаснити її, зробити освітлення. Там зараз тривають упорядкування доріжок, але цього не достатньо. Ми вже цього року почали такий процес, я поставив завдання, щоб кожних вихідних у парку проводилися якісь заходи чи фестивалі. Щоб люди мали можливість не тільки піти в парк погуляти, а щоб були якісь цікаві заняття. Цю зону ми будемо розвивати.
Ви правильно підняли питання щодо наповнення водою озер. У нас вже розроблений проект по вирішенню цієї проблеми.
Що з тими історичними будівлями, які зараз в жалюгідному стані. Влада покладає відповідальність за ремонт будинків на власників квартир? Чи правильно це, з огляду на те, що мова йде про пам’ятки архітектури?
За попереднього мера було так, що власники квартир самі вкладали в свій будинок. Так, навіть якщо будинок історичний, навіть у фасад. Ми пробували десь брали участь, десь я просив підприємства, щоб вони брали участь в ремонті. Наприклад на вулиці Шевченка Народний дім. Готель, який ремонтується. То ми змусили Бойка зробити проект під ту пам’ятку архітектури. Він апелював до нас зі зверненням, щоб приміщення ЦСМ віддати йому в оренду. А для Центру сучасного мистецтва ми віддамо приміщення у Ратуші. Думаю, що це не є погано. А оренду він просить, бо він хоче відкрити чотиризірковий готель. Я думаю, що це не погано для міста. Адже, він відновлює повністю цю пам’ятку архітектури. Якщо він це зробить сучасно, показово, зважаючи на те, що ми ремонтуємо вулицю Шевченка. Я думаю, що це тільки додасть привабливості місту.
Крім того, ми зробили оглядовий майданчик, фортечний провулок відновили. На Мазепи, якщо Ви бачили будинок 7, 9 відновили і освітлили, зараз робимо Мазепи, 5 такий кутовий будинок – планується його освітлення. В планах наступного року, як мінімум п’ятнадцять пам’яток зробити.
Щодо Вашої розмови з нардепом Шевченком, відео, якої оприлюднили в мережі. Чи зараз Ви співпрацюєте? Адже, політично «УКРОП» – це найбільша опозиція у міській раді.
Я поважаю тих людей, які голосували за «УКРОП» і за Шевченка. І частина людей, які в першому турі голосували за Шевченка – у другому турі голосували за Марцінківа. Я поважаю їхній вибір.
Я можу мати різні стосунки до Шевченка, можу мати якусь особисту неприязнь. Я вважаю, що «УКРОП» – це олігархічна партія, власником якої є олігарх. Але я зобов’язаний співпрацювати для міста Івано-Франківська.
Я вважаю, по великому, потрібно використовувати народних депутатів України для міста Івано-Франківська. Як колись Шевченко потягнув кошти на Кармелюка, Ленкавського на Набережну, я вважаю, що це позитивно для міста – ми зекономили гроші. А людям нецікаво хто робить роботи: чи робить це ПБС чи «Івано-Франківськаавтодор» – головне, щоб дорога була зроблена. Тому я пішов на цей крок. Ми виділили кошти з міського бюджету на каналізацію.
Я це не роблю для Шевченка і для «УКРОПу», я це роблю для громади. І якщо завдання стоїть побудувати за два роки міст на Бистрицю – мені не принципово хто цей міст буде споруджувати. Для мене основне, щоб міст був збудований. Бо міст був збудований за міського голови Марцінківа, а хто його будував – це вже неважливо.
Тому я готовий говорити з будь-яким народним депутатом України і будь-ким, тільки щоб відстоювати інтереси громади. Це прагматична зустріч. Це не зустріч дружби чи чого іншого.
Які зараз відносини із БПП у міській раді?
Нормальні у нас прагматичні відносини. Ми один одного всі знаємо. Багато були депутатами минулої каденції. Я думаю, що у нас прагматична співпраця.
Як Ви вважаєте, в чому політична помилка Ігоря Насалика? Чому він програв вибори міського голови у другому турі?
По-перше, він був занадто самовпевнений. В тому числі його політтехнологи – вони думали, що вони київські і все знають, «всі розуми поїли». По-друге, у мене не було політтехнологів. Тобто, я десь консультувався зі своїми друзями, але політтехнологом сам був, грубо кажучи. А ще зіграло те, що він чужий. Думаю, що зіграло роль те, що я свій. Ну і робота самої команди, штабу. Мені здається, що він розслабився дуже. Хоча на останній зустрічі він мені подякував. Він сказав, що добре, що так склалося, що він став тепер міністром. Може, це і на краще. Незважаючи на те, що ми з Насаликом були опонентами я не маю до нього неприязні, і в нас нормальні стосунки.
