Координатор прикарпатської ОПОРИ: “Івано-Франківського міського голову обиратимуть у два тури”

Скільки законопроектів було зареєстровано і яка між ними різниця? Можливо були кращі за прийнятий?

Верховною Радою України розглядалися три законопроекти про місцеві вибори. Законопроект депутатів фракції ВО «Батьківщина» передбачав пропорційну систему виборів міських, районних, обласних рад, де у партійних списках перша п’ятірка не закріплювалась за жодним з виборчих округів. Інші кандидати виборчого списку закріплювались за конкретним виборчим округом. Цей законопроект передбачав, що порядок отримання кандидатами (крім тих, що входять до першої п’ятірки списку) мандатів, відповідно до кількості здобутих партією мандатів, визначається партією на зборах. Наприклад, партія здобула 10 мандатів, перша п’ятірка гарантовано отримує мандати, а інші 5 мандатів між кандидатами зі списку партія розподіляє на власний розсуд.

Законопроект, який підтримав парламент і який нині є законом – це документ авторства народного депутата України Руслана Князевича, який передбачає проведення виборів депутатів обласних, районних, міських рад за пропорційною виборчою системою у багатомандатному виборчого окрузі з закріпленням одного кандидата від партії в кожному з територіальних округів, на які поділяється відповідний багатомандатний округ.

Особисто я був прихильником іншого законопроекту, який напрацювала робоча група створена Головою Верховної Ради України, куди крім народних депутатів увійшли представники експертних організації, що працюють над реформування виборчого законодавства в Україні. Цей законопроект передбачав вибори депутатів обласних рад та міських рад у великих містах (понад 90 тис. виборців) за пропорційною виборчою системою з відкритими списками у багатомандатних округах. Він створювавмеханізм прямого реального впливу виборця на порядок розташування кандидатів у виборчому списку партії, оскільки надавав можливість голосуватине лише за партію, а й обирати конкретного кандидата від політичної партії в кожному з багатомандатних округів з декількох запропонованих осіб. Інші місцеві ради законопроект передбачав обирати за багатомандатною мажоритарною системою, коли кількість переможців відповідала б кількості мандатів в окрузі.Цей законопроект єдиний який передбачав запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками. На жаль він не отримав необхідної кількості голосів у парламенті, що засвідчило про неспроможність парламенту реально реформувати виборчу систему та збільшити вплив виборця на якість формування складу представницьких органів влади.

Розкажіть про особливості запропонованої депутатами пропорційної виборчої системи з преференціями, який механізм її дії?

Пропорційна система виборів з преференціями не стосується виборів до сільських і селищних рад. Там система виборів залишилась незмінною, тобто вибори сільських і селищних рад відбуватимуться за мажоритарною системою відносної більшості у одномандатних округах, яка також передбачає можливість участі у виборах шляхом самовисування.

Що стосується пропорційної системи з преференціями, яку маніпулятивно називають «відкритими списками», то за нею обиратимуть міські, районні та обласні ради. Якщо не вдаватися у деталі, то виглядає ця система наступним чином. Певна територіальна одиниця ділиться на певну кількість територіальних округів, яка відповідає кількості мандатів у місцевій раді. У цих виборчих округах політичні партії можуть закріпити по одному кандидату (самовисування при такій системі не передбачено), які боротимуться за симпатії виборців заради депутатського мандату у раді. Не закріплюється за жодним з територіальний округів лише лідер виборчого списку, який має гарантований мандат при умові подолання політичною партією прохідного бар’єру у вигляді 5% голосів виборців. У виборчому бюлетені навпроти місця де необхідно зробити позначку яка засвідчує волевиявлення, виборець бачитиме назву політичної партії, ім’я лідера виборчого списку партії та ім’я кандидата закріпленого за певним територіальним виборчим округом. Таким чином виборець одночасно голосуватиме за політичну партію і за кандидата якого партія закріпила за округом. Можливості віддати голос за політичну партію і не підтримати запропонованого політичною партією кандидата, якщо кандидат не сподобався виборцю, законодавці не передбачили.

Після завершення процедури голосування і підрахунку голосів в межах багатомандатного виборчого округу відбувається розподіл мандатів. Право на участь у розподілі мандатів мають політичні партії, що подолали бар’єр у 5% голосів виборців. Кількість мандатів для кожної з цих політичних партій визначається за відповідною формулою після встановлення для політичних партій виборчої квоти (мінімально необхідна кількість голосів для отримання одного мандату). Розміщення кандидатів у виборчому списку партії відбувається за рейтинговим принципом у залежності від відсотка голосів виборців отриманих кандидатами у територіальних округах. Ті кандидати, які посідають найвищі місця у партійному списку отримують мандати відповідно до кількості здобутих партією мандатів у місцевій раді. Наприклад якщо партія за результатами виборів отримала 10 мандатів, то 10 кандидатів з найвищими рейтинговими місцями у виборчому списку отримують ці мандати (в тому числі лідер партійного списку якому законом гарантоване перше місце у виборчому списку). Але, звертаю увагу, що таке рейтингування відбуватиметься на основі порівнянні відсотків, отриманих кандидатами від однієї партії в різних округах, а не абсолютної кількості голосів виборців. Тобто, можлива ситуація, коли кандидат із вищим відсотком, насправді отримав меншу кількість голосів, ніж його конкурент-однопартієць в іншому окрузі.

Спосіб голосування за цією системою дуже нагадує мажоритарну виборчу систему через застосування територіальних виборчих округах, але перемога кандидата на окрузі не забезпечує йому депутатського мандату, якщо його партія не подолала 5-ти відсотковий бар’єр. Крім того, не гарантує депутатського мандата переможцю виборів у територіальному виборчому окрузі навіть подолання його партією п’ятивідсоткового бар’єру, оскільки переможець у територіальному виборчому окрузі може отримати менший відсоток голосів ніж необхідно для отримання мандату в межах тієї кількості мандатів, які здобула його партія. Можливий і такий варіант, що деякі територіальні виборчі округи не будуть представлені депутатами у місцевій раді, оскільки жодний з кандидатів від партій, які подолали бар’єр, не отримає необхідного відсотка голосів для отримання депутатського мандату, в межах кількості здобутих його партією мандатів.

До пропорційної системи з відкритими списками ця система виборів не має жодного відношення, оскільки політичні партії при цій системі не дають можливості виборцю реального впливу на рейтингування кандидатів у партійному списку. При цій системі такий вплив виборця є достатньо умовним, адже він не може робити вибір серед декількох кандидатів від однієї партії, так само як і не може підтримати партію і не підтримати висунутого нею кандидата. Симпатизуючи певній політичній партії виборець змушений підтримати запропонованого нею кандидата, навіть якщо останній у нього викликає стійке несприйняття й антипатію, бо ця система виборів передбачає одну відмітку у бюлетені, яка означає що голос відданий за партію є одночасно голосом відданим за кандидата і навпаки.

Експерти наголошують, що така модель є досить заплутаною. На практиці може вийти так: хто зуміє скористатися поєднанням власного імені й партійного бренду – той і виграє. Чи дійсно це так?

У вас відповідь закладена у запитанні. Адже для перемоги на виборах не достатньо мати власну високу підтримку серед виборців, для цього необхідно, щоб високу підтримку виборців мала й політична сила від якої балотується кандидат.

За новим законом якщо кандидат схоче балотуватись – то він змушений вступити у ту чи іншу політичну партію?

Як поєднуватиметься новий закон «Про місцеві вибори» з процесом добровільного об’єднання територіальних громад на Прикарпатті?

На жаль не маю можливості стежити за процесом утворення об’єднаних територіальних громад, тому мені не відомо чи є вже утворені об’єднані громади у Івано-Франківській області. Там, де вже утворені об’єднанні громади, буде обрано нові місцеві ради цих громад. Якщо громади ще тільки в процесі об’єднання, будуть обиратися усі ті ради, вибори до яких відбувалися в 2010 р. і після об’єднання будуть нові вибори. У той же час, рішення про вибори старости може прийняття лише рада об’єднаної громади.

Розкажіть про процедуру виборів мера Івано-Франківська?

У містах де кількість виборців становить більше 90 тисяч вибори проводяться за мажоритарною системою абсолютної більшості. Це означає що Івано-Франківського міського голову обиратимуть у два тури.

Скільки на Прикарпатті зареєстровано політичних партій, як таких, що можуть брати участь у виборах?

Не володію такою інформацією, це питання краще адресувати управлінню юстиції.

Опишіть, як змістовно виглядатиме бюлетень?

У виборчому бюлетені на виборах депутатів міських районних рад і обласної ради зазначається назва політичної партії, прізвище, ім’я та по батькові лідера списку і прізвище, ім’я та по батькові кандидата у депутати, закріпленого за відповідним територіальним виборчим округом. Якщо політична партія не закріпила за відповідним територіальним виборчим округом кандидата у депутати або якщо реєстрацію кандидата у депутати у відповідному територіальному виборчому окрузі скасовано, то бюлетені зазначаються лише назва відповідної партії, а також прізвище, ім’я та по батькові лідера списку.

Які нововведення у кількісному складі депутатів очікувати на Прикарпатті?

Івано-Франківська обласна рада скоротиться з 114 депутатів до 84 депутатів, а Івано-Франківська міська рада з 60 депутатів скоротиться до 42 депутатів. Депутатський корпус Калуської міської ради налічуватиме 36 депутатів, Коломийської міської ради – 34 депутати, Яремчанської міської ради – 26 депутатів. Решту перераховувати не буду, оскільки їх достатньо багато. Кількісний склад місцевих рад визначає частина 3 статті 16 Закону України «Про місцеві вибори», який прямо залежить від кількості виборців.