Він вже вдруге є гостем «Версій». Втім, якщо першого разу ми говорили виключно про бізнес, то цього разу розмова піде про політику, оскільки Тарас Виноградник є керівником обласногї організації партії «Самопоміч» і на останніх місцевих виборах був обраний до Івано-Франківської обласної ради.
Ви стали депутатом Івано-Франківської обласної ради. Це перший ваш похід в депутати?
Перший успішний. В 2010 році я балатувався в міську раду Івано-Франківська від УРП «Собор», в 2012 році у Верховну раду від партії «Зелених». Ну, а цього року ішов в обласну раду і був обраний від «Самопомочі».
Тобто, – це не перший ваш досвід?
Не перший, але всі кампанії були дуже різні – їх не можна порівняти.
А чим кампанії різних років відрізнялися?
В 2010 році в людей були зовсім інші очікування, було певне піднесення, люди переживали за стан речей, зараз вони стали більш байдужими, вони зневірилися. Тоді вони ще вірили, а зараз просто сподіваються без надії, що щось може змінитися. І ця різниця дуже чітко відчувається.
Відчувається під час спілкування з людьми?
Так. Люди говорять – ви всі однакові, ви лише за себе дбаєте, не хочете нічого змінити і так далі. Тобто наявна оця зневіра і, як результат – байдужість.
Ви пройшли в обласну раду. Може щось обласна рада змінити – і в ситуації, і в свідомості людей?
Я колись гадав, що одна людина нічого змінити не може. Що навіть дві-три людини не спроможні цього зробити. Але зараз я щиро скажу – можна сидіти на дивані, дивитися новини, щось постити у Фейсбуці… А давайте, грубо кажучи, відірвемо дупу від дивану і спробуємо щось зробити. Ми перемогли? Перемогли. Перемога в чому? Ми зайшли в облраду. Тепер давайте спробуємо щось змінити. Якщо ж ми побачимо, що не можемо, то, принаймні, тоді ми людям сможемо сказати – ми пробували, але не виходить і максимально донести, чому не виходить, хто (чи що) стоїть на перешкоді.
Можливо причина зневіри якраз в тому, що влада не доносить до людей – чому не виходить?
Тут я погоджуюсь. Тому ми завжди стоїмо на тому, що перше – це публічність і прозорість влади. Це стосується всіх питань та рішень, які приймають обранці. Я взагалі говорю про публічне управління. Що це таке? Це коли є державна форма управління – державні органи влади і громадські органи влади й вони працюють разом. Щоб не робила державна форма влади – громадська дивиться, обговорює. Обидві гілки знаходять консенсус і рішення приймається. А так – всі рішення приймаються закрито, кулуарно. Тому й зневіра.
Побутує така думка (я її неодноразово чув навіть від людей, які були у владі і пішли геть, бо теж зневірилися й тепер займаються громадською діяльністю), що у нас громадські організації, волонтери роблять все швидше, краще, якісніше, ефективніше і дешевше, ніж держава…
Правильно, так і є. Чому? Та тому, що держава (в першу чергу) є орган насилля, примусу, стримувань, який не дає дуже швидко розвиватися, бо обмежений різними бюрократичними процедурами у вигляді інструкцій і законів, які, власне, стримують розвиток громадянського суспільства. Громадянське суспільство, в свою чергу, цими інструкціями не обмежене, а, отже, й рухається швидше. Тому я й пропоную громадським організаціям долучатися до влади, щоб у нас було публічне управління.
Можливо, в громадськості і є таке бажання, але щось не видно відгуку зі сторони влади.
Наразі, я не можу робити ніяких висновків з цього питання, бо я ще не був з того боку – у владі. Я був тут і бачив, що дійсно, влада не дослухається. Або послухали, поговорили, люди вийшли з кабінету і про них забули. Тепер я хочу побути на тому боці й побачити наскільки це так, чи ні. Або, хоча б, спонукати до того, щоб влада чула людей. Це те, про що ми вже говорили – публічне обговорення процесів.
Таким чином, згадавши публічне обговорення процесів, ми підійшли до питання обласної ради. Ви вже знаєте, що лежить в компетенції обласної ради?
Так. Це і господарські питання, і вирішення конфліктів, і стратегічний розвиток, і фінансування… Дуже багато питань. Втім, є й такі, котрі не властиві обласній раді. Їх треба позбуватися. Натомість реагувати на нові виклики, що стоять перед суспільством. Наприклад, комісії, котрі були створені в 2010 році. А зараз 2015-й. Час змінився, проблеми виникли інші. Тому ці комісії треба доповнювати новими функціями, а неактуальних функцій позбавляти. Наприклад, жодна комісія обласної ради не займається питання допомоги учасникам АТО. Тому цю функцію треба доручити якійсь з існуючих комісій, або створити нову, яка б займалася цим питанням на постійній основі. І таких питань є дуже багато.
Щодо публічності. Зараз ідуть ці перемовини про майбутній формат облради. Про процеси, котрі там відбуваються, громадськість дізнається по крихтам. Я чув, що була створена робоча група. Вона вже запрацювала?
Було перше засідання робочої групи, були представники всіх політичних сил, які пройшли до обласної ради, були представники апарату обласної ради і був представник Обласної виборчої комісії. Було обговорено кілька питаь – як проводити першу сесію, що виносити на порядок денний першої сесії, обговорювалося, коли це має бути – в датах, в термінах.
Питання обговорювалися, а рішення по ним були прийняті?
Є певні визначені терміни, за дотриманням яких має слідкувати ОВК. Я задав питання, чи ми вкладаємся в ці терміни. Мені сказали – так. До 30-го листопада всі депутати повинні зареєструватися (подати заяви в ОВК). Після цього ОВК надається п’ять днів, щоб розглянути ці заяви, оформлення документів. Потім дається десять днів на виготовлення мандатів і визначення дати проведення першої сесії обласної ради. Тобто, після 30-го числа дається два тижня на всі ці процедури.
Отже, 4 грудня (як поспішили повідомити деякі місцеві ЗМІ) ніякого засідання обласної ради не буде?
Ніяк не виходить, якби цього всім не хотілося.
А що там по форматуванню обласної ради?
Питання висить в повітрі та десь воно обговорюється в кулуарах. Ніхто вголос це питання не підіймає.
Та чи потрібне це форматування взагалі?
Моя пропозиція була наступна – в обласну раду пройшли проукраїнські партії –так, проєвропейські – так, тому змісту в створенні коаліції проти когось немає. Ми всі об’єднані однією метою – щось змінити на краще, виконати зобов’язання перед виборцями, тому давайте звернемося до європейської практики. Є в нас найбільша фракція? Є. І не має значення, що це за партія. Вона пропонує формат обрання керівних органів облради.
На жаль, багато хто мене не розуміє, бо вони вже думають про розподіл портфелів, а я ж кажу про керівництво. Мені кажуть, що то одне й те саме, а я кажу, що нічого подібного. Якщо в нас є стратегія і ми бачимо, як має розвиватися область і ми з вами приймаємо рішення й несемо за це відповідальність однаково, то ми вибираємо керівництво – орган, який буде нас скеровувати в цьому напрямку. А якщо ви говорити про портфелі, то я не бачу, куди ми йдемо. Я бачу лише один крок – роздати потртфелі. І тому я проти роздачі портфелів вже зараз. Я чітко сказав – «Самопомочі» ви можете взагалі нічого не давати. Ми за стратегію розвитку і ми її будемо чітко підтримувати. А якщо ви щось будете робити не так, то ми будемо в жорсткій опозиції з цього приводу, ми будемо вказувати, що не так.
Тому я кажу – є найбільша фракція, нехай вона пропонує керівні органи. Нікому не підходить? Є наступна за чисельністю фракція – нехай вона пропонує. І так далі. Так ми дійдемо до якогось компромісу. Як у Ватикані – доки білий дим не піде.
І що – глухий кут?
Глухого кута не буде так, чи інакше. Бо вимушені будуть… Стоїть питання обласного бюджету, хоча, з іншого боку – в мене таке відчуття, що до кінця року не буде прийнятий і державний бюджет.
Що ж до обласної ради – життя продовжується, а орган, який має вирішувати ті, чи інші, нагальні питання, не працює. Тому я за те, щоб він якомога швидше почав працювати. Гадаю, не лише я, а отже перемовини так, чи інакше, будуть завершені.
На жаль, деякі політичні сили, на таких «маленьких» (за кількістю мандатів), як «Самопоміч», просто не звертають уваги. У них таке відношення – а ви десь там ззаду.
А ми тут говоримо про те, що влада не чує громаду. Тут одні політичні партії не хочуть чути інші. Влада сама себе не чує?
Такий підхід. Хоча, яка різниця, що нас в раді 9-ть, а їх 20-ть. Ми теж маємо свою думку, своє бачення і це потрібно враховувати. Хоча, після всіх цих днів перемовин, вони вже себе трішки інакше ведуть. Вони вислуховують, але все одно роблять по своєму.
І що ж тоді далі?
Я ще раз кажу, що воно вирішеться, бо день зміняє ніч, ніч зміняє день… Питання в тому, чи всі свідомі того, що вони хочуть щось робити для області. Бо тут є дилема, наскільки я бачу – чи вони хочуть щось реально робити, чи в них одна мета – розподілити портфелі, прикриваючись тим, що вони щось хочуть зробити для області.
З цього випливає інше питання. Якщо новообрані депутати не можуть домовитися на попередній (досесійній) стадії, то чи зможе така обласна рада ефективно працювати?
Зможе, якщо суспільство буде підтискати. А ми, це я обіцяю, будемо виводити все в публічну площину. Ми за прагматизм, конструктивізм і компроміси. Все. Кожен має право не лише сказати, але й почути іншого. Не вислухати, а почути. Тоді буде результат.
А якщо одна зі сторін не буде готова до компромісу?
Тоді потрібно шукати точки дотику. Я намагаюся донести до опонентів наступну думку. «Самопоміч» не говорить про «Самопоміч». Ми говоримо про те, що треба вирішувати питання тієї території, того суспільства, де ми знаходимося, де нам дали повноваження. А вони перекладають це на особистості. Це проблема.
І що може допомогти вирішити проблему?
Тільки відкритість влади.
А якщо ваші опоненти не хочуть такої відкритості?
А ми створимо такі умови, що їм нікуди буде подітися.
Тобто, все попереду?
Так. Попереду нас чекають дуже цікаві події.
