Чи зупинить влада варварське знищення Дністровського каньйону?

В селі Нижнів зафіксовані неодноразові незаконні забори гравію з русла річки Дністер. «Версії» вже зверталися до цієї теми, але жодної реакції від відповідних органів не було.

Гравій беруть і самі селяни, як окремі неорганізовані групи так й ТОВ «Галичина-проект», яку пов’язують з сином колишнього голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайлом Вишиванюком.

Насправді «Галичина-проект» отримала дозвіл від Івано-Франківської обласної ради на проведення руслоочисних та руслорегульованих робіт. Натомість активісти неодноразово фіксували вивезення гравію і навіть затримували вантажівки, які цей гравій вивозили.

За словами депутата Тлумацької районної ради Дмитра Романишина вивіз гравію відбувається тридцятитонними вантажівками, яких за день фіксується до трьох штук. На запит депутата в Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів, він отримав відповідь, що «об’єм виконаних робіт по видаленню наносів на вказаному об’єкті складає 10717 куб.м згідно актів виконаних робіт».

Втім, Дмитро Романишин запевняє, що наноси в річці Дністер, як були, так і залишилися. Натомість у селі Нижнів, на місці колишнього костьолу, утворилося величезне шутровище, де можна побачити величезні гори піщано-гравійної суміші, якої, перед нерестом, фірма намагалася видобути якомога більше.

Дмитра Романишина цікавить наступне, якщо добування гравію законне, то скільки отримала громада села від такої господарської діяльності, а якщо незаконне, то чому відповідні органи на це не реагують.

«Я вважаю, що надра села Нижнів (в тому числі і річка Тлумачик) належать громаді», – вважає депутат.

Згідно Водного кодексу України (глава 16, стаття 80) з метою охорони водності малих річок забороняється:

1) змінювати рельєф басейну річки;

3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;

8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Стаття 88 Водного кодексу зазначає, що з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

В нашому випадку добування гравійно-піщаної суміші ведеться в межах прибережної захисної смуги і, як наслідок, змінюється рельєф басейну річки. Тобто, порушення наявні.

«Версії» зафіксували склади свіжого гравію в великих розмірах в межах села Нижнів, які ніхто не охороняє, активісти регулярно (як вже зазначалося) затримують машини з гравієм поряд з Дністром, але роботи й надалі проводяться.

Наслідком цих робіт, за словами Дмитра Романишина, є те, що на берегах Дністра залишаються вирви, самі береги обірвані екскаваторами, річка міліє, деградує, риби стає менше. Негативно впливає така «господарська» діяльність і на притоки Дністра. Зокрема річка Тлумачик, яка протікає через Нижнів надзвичайно сильно обміліла. Регулярно річка пересихає повністю. Останнє таке пересихання відбулося 26 квітня 2016 року. Визначити причину не має можливості, оскільки в Івано-Франківській області немає спеціалістів, які вимірюють гідрологічний режим на річках. Потрібно замовляти спеціалістів з Києва, але ні районна, ні обласна рада поки що не готові виділити на це кошти.

На жаль, як ми вже зазначали на початку, це не єдина проблема села Нижнів зокрема і Дністровського каньйону в цілому.

В селі Нижнів існує так званий «Господарський двір-2» – місце, де колись знаходився свинокомплекс. Після ліквідації свинокомплексу, місцеві мешканці розтягнули будівлі по цеглині, так, що від нього залишилася лише згадка. Ця земля – масив в 26 гектарів, з джерелами та каскадом ставків, належав нижнівській сільській раді, але оскільки знаходився за межами населеного пункту, то цією землею розпоряджався Держгеокадастр в Івано-Франківській області. Тож 27 січня 2016 року за цивільно-правовими договорами 23,489 гектарів площі перейшло у приватну власність Пророчук Ірині Євгенівні. Поза межами приватизованої землі (яку депутат Романишин свого часу пропонував розділити між учасниками АТО) залишився лише каскад з восьми озер.

Вже другий рік поспіль на цій ділянці відбувається те саме, що свого часу робили нацисти під час окупації України в час Другої світової війни – вивозиться чорнозем. Браконьєри варварським способом знімають верхній родючий шар (товщиною приблизно в півметра), вивозять та продають. Цей дії чиняться неподалік згаданих ставків, але встановити точно, чи це відбувається в межах приватизованої громадянкою Пророчук ділянки, чи вже поза її межами на око встановити важко, оскільки приватизована ділянка жодним чином візуально не окреслена. Хто вивозить чорнозем і чи причетний до цього новий власник земельної ділянки встановити також неможливо, оскільки під час рейдів нікого на гарячому зловити не вдається, хоча, наприклад, одразу вночі, після проведеного денного рейду, чорнозем знову крадуть. При цьому видно, що працює техніка – вантажівки, екскаватор.

Дмитро Романишин вважає, що зловмисників попереджає хтось причетний до влади, тому він готує запити і в правоохоронні органи, і в сільську раду, з метою встановлення осіб причетних до розкрадання чорнозему. Має на меті депутат створити й спеціальну депутатську комісію з цього питання.

Втім, це не єдина біда згаданої території, в якої, начебто, вже є законний власник. Фактично вся територія перетворена в стихійне сміттєзвалище. А на цій території формуються джерела, які живлять каскад озер, вода з яких поступає в нижнівський водозабір, з якого вода поступає в місто Тлумач. Тобто, внаслідок засмічення території відбувається забруднення води, якою користуються мешканці районного центру. Нагадаємо, що все це відбувається в межах Дністровського каньйону. Та, схоже, новоявленого власника земельної ділянки такі «дрібниці» не обходять.

Та на цьому проблеми не вичерпується. Біля села Нижнів є хутір Смерклів, де, власне, починається Дністровський каньйон. Це природоохоронна зона. Не зважаючи на це, в цьому хуторі, як гриби після дощу повиростали котеджі, більша частина з яких (за інформацією «Версій») належить лікарям івано-франківської обласної лікарні. Власники котеджів встановили шлагбаум, який перекриває мешканцям села Нижнів та іншим громадянам доступ до річки. Наразі готується депутатський запит, щодо законності встановлення шлагбаума. Тим більше, що Верховна Рада ухвалила законопроект №1107 “щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування”.

Також, хотілося б дізнатися, чи не порушує виділення земельних ділянок в природоохоронній зоні той же Водний кодекс України, згідно якого заборонено надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Коли обласна влада нарешті зреагує на варварське знищення природоохоронної зони та покладе край незаконному видобутку піщано-гравійної суміші, викраденню чорнозему, забрудненню території та іншим порушенням? Не хотілося б, щоб це питання залишалося риторичним.