Останнім часом у ЗМІ все частіше лунають попередження про те, що жебрацтво уже не просто соціальне явище а бізнес. Як побудований і яка система цієї прибуткової сфери в нашому місті? Хто “кришує” і хто стоїть за жебраками у Івано-Франківську?
Не секрет, що зараз це справжня професія зі стабільним окладом, обідньою перервою, вихідними, своєю ієрархією і просуванням по службовим сходинкам. Неодноразово у містах України журналісти проводили власні розслідування того, як працює ця система. Переодягнувшись у старе лахміття вони ставали у найбільш людних місцях чи біля церковних храмів. Результат майже завжди був однаковим – до журналістів в образі жебраків із погрозами або з “роз’ясненням” підходили або ж “колеги по цеху ” а то й навіть підозрілі особи спортивної зовнішності. Зазвичай говорять про те, що за місце жебрацтва треба заплатити, а то й взагалі проганяють із фразами, що “точка” зайнята і “вільних вакансій” немає.
Як виглядає картина із жебраками у Івано-Франківську? Хто стоїть за ними і хто “кришує”? Точно відомо, що на найбільш прибуткових місцях завжди хтось знаходиться. І якщо одного дня ви бачите особу зовсім іншу, ніж та яка була вчора – це не означає, що гроші не підуть в одну кишеню. Якщо поспостерігати, можна помітити, як підприємливі жебраки просто час від часу міняють свої позиції. Згодом ж вони повертаються на попередні “точки”. Найбільш прибутковими є місця у центрі Івано-Франківська. Раніше людей з протягнутими руками можна було зустріти частіше за все біля Вірменської церкви чи біля Собору Святого Воскресіння. Проте зараз жебракують і біля на Площі Ринок і на інших центральних площах та вуличках. Не покидають жебраки і інші великі храми, зокрема мова йде про Церкву Царя Христа на Майзлях.
На найприбутковіших точках жебрацький бізнес збагачується від 50 до 250 гривень в день із людини. А в “золотий” період – під час свят, – сума отриманих коштів зростає ледь не втричі.Часто можна почути про випадки, коли свідомі жителі в милостиню подають не гроші а до прикладу їжу. Та замість слів вдячності у свою сторону чують матюкливі вигуки і образи. Тому, цілком логічно під питання ставиться, відчуття голоду цих “знедолених”.
У світі жебраків є свій поділ на різні категорії. Давно відомо, що найбільше із жебраків заробляють жінки з маленькими дітьми та вагітні. Не менш популярною є категорія жебраків-“калік” та жебраків-“інтелігентів”, які доволі ввічливі й грамотно мотивують своє прохання про допомогу. Часом навіть показують “липові” офіційні листи – довідки про хворобу чи смерть родича.
Оскільки жебрацтво в Україні не заборонено законом – злочином не вважається. До відповідальності притягуються тільки ті, хто примушує інших займатися такою діяльністю. Однак про випадки викриття таких рідко коли чути. Мабуть задоволеними залишаються всі ланки цього бізнесу.
