Зараз хлопець проходить високодозову хіміотерапію, далі потрібна пересадка кісткового мозку за кордоном. Аби хоч трохи відволіктися від хвороби, Станіслав цілими днями в палаті розв’язує приклади з вищої математики, каже, це його заспокоює, пишуть Версії з посиланням на Галицький кореспондент.
Ось-ось франківець Станіслав Білейчук мав би пройти конкурс на роботу в поліцію, хотів випробувати себе. А ще планував відкрити шаховий клуб для дорослих та дітей. І скільки ще треба було перечитати в улюбленій фізиці! Але одного дня у нього сильно підскочила температура тіла. Гарячка нічим не збивалася. Ледве доїхав додому в село. Бабуся злякалася – хлопець був жовтий, як лимон.
Карета швидкої доправила Станіслава до районної лікарні. Там він поздавав усі аналізи. Спершу медики думали, що то гепатит. Вводили багато препаратів для печінки – ставало трохи легше. Але лікарі продовжували призначати всілякі аналізи. Бабуся не витримала і запитала: «Скажіть, будь ласка, ну що з ним?» – «…Тут є підозра на рак».
Даремно хвилювався
Здається, Станіслав тільки народився і вже тямив у фізиці. Весь час вдома робив якісь досліди. Книжки з фізики й астрономії хлопець взявся читати ще в четвертому класі – все розумів. Казав мамі, може, й космонавтом стане колись. Одного разу, коли мама прийшла на батьківські збори, вчитель з фізики сказав їй, аби не навантажувала так свого сина, мовляв, йому ще рано настільки глибоко занурюватися в фізику. Вчитель ще довго не міг повірити, що Станіслав сам хоче її вивчати.
Самотужки вступив в університет на фізико-технічний факультет, у конкурсному відборі посів друге місце. Під час навчання хлопець трохи засумнівався, чи правильно обрав професію, адже зарплата вчителя не дуже тішить. Не раз говорив про це з мамою, а потім додавав: «Але я дійсно добре знаюся лише в фізиці…» Станіслава мучило питання заробітку, хлопець мріяв назбирати грошей на квартиру в Франківську. Щоліта їздив за кордон гарувати на будівництві.
Минулої осені пішов працювати у школу вчителем фізики й астрономії. Як він хвилювався перед своїм першим уроком, думав, що не зможе порозумітися з дітьми, не зможе добре пояснити матеріал… Даремно, адже Станіслав виявився вчителем від Бога.
Він називає фізику геть не складною наукою, яка говорить мовою філософії. Тому своїм учням так і подає вчення – з філософського погляду. Школярам подобається, і все зрозуміло.
Коли хлопець захворів, зателефонувала мама однієї з його учениць: «У моєї дитини надзвичайно складний характер, але одного дня вона прийшла додому і заявила, що у них тепер такий класний вчитель викладає фізику. Я не могла повірити своїм вухам».
Нічого вже нема
У лікарні говоримо з мамою Любов’ю Білейчук. До Станіслава не впускають, він якраз після високодозової хіміотерапії. Крапали цілу добу. Станіслав здебільшого лежить – оклигує. Аби трохи відволіктися, хлопець… розв’язує приклади з вищої математики. Вже майже цілий зошит списав. Каже, що це його віддушина. Називає себе оптимістичним реалістом, хоча іноді впадає у відчай, особливо після «хімії».
Коли син захворів, Люба якраз працювала за кордоном, їй нарешті пощастило знайти добру роботу. І тут – як грім з неба. Моментально помчала додому, то була найстрашніша поїздка в її житті. З автовокзалу поїхала одразу в лікарню.
Люба вже звикла тягнути всю сім’ю: сина сама виховувала, брата допомогла вивчити, мама потребувала підтримки, і хату в селі треба весь час латати, лиш недавно купили пральну машинку. Жінка вже не перший рік на заробітках, роботами там не перебирає: мила посуд на кухні, прибирала офіси, мила автівки.
«Ніколи не думала, що за одну мить життя може так різко змінитися, – каже мама. – Плануєш, фантазуєш, а тоді раз – і нічого вже нема. Я довго запитувала в Бога, за що моєму синові таке. Так і не знайшла пояснення, але прийняла це. Більше не гніваюся, бо гнів виїдає людину зсередини. А мені треба боротися до кінця».
«Аби моя дитина жила»
Ще в перший місяць на лікування і інші супутні витрати пішло 40 тисяч гривень. «Йдеш в аптеку – і лишаєш там по 3-5 тисяч», – каже жінка.
Всі гроші, відкладені на квартиру в Франківську, вже давно витратили на лікування. Те саме стосується і заощаджень, які Люба надсилала додому із заробітків. Добре, що хоч з квітня у лікарні почали видавати всі необхідні ліки. Тому зараз суттєво легше.
Станіслав у важкому стані. Завідувачка відділення гематології обласної лікарні Наталя Глушко розповідає, що його недуга – це одне з найбільш злоякісних онкозахворювань. Гострий лейкоз навіть не має легкої стадії.
Зараз хлопець проходить третій курс «хімії», його треба довести до ремісії. А далі чекає ще важче – потрібна пересадка кісткового мозку. Причому це важливо встигнути зробити якомога швидше – аби не настав рецидив, бо тоді врятувати людину майже неможливо.
В Україні пересадку не зроблять, треба їхати за кордон. Поки що розглядають клініки в Білорусі і Туреччині – бо там дешевше, ніж, наприклад, у Німеччині чи Австрії. Операція обійдеться щонайменше в 100 тисяч доларів США. Є велика ймовірність, що кошти отримають від Міністерства охорони здоров’я, там фінансують такі операції. Для цього треба зібрати кіпу документів. Люба вже почала.
«Спочатку я так довго плакала… – каже мама. – Виходила надвір і просто заливалася слізьми – аби ніхто з моїх не бачив. Добре виплакалася, а тоді взяла себе в руки і почала телефонувати до волонтерів, благодійних фондів – всюди, що знаходила в інтернеті. Завела сторінку в Фейсбуці «У ритмі серця», люди дуже відгукнулися. Наразі ми вже назбирали 200 тисяч гривень. Є надія. І я не припиняю стукати у всі двері. Я зроблю все, аби моя дитина жила».
Наталя МОСТОВА
P.S. Реквізити для допомоги Станіславу Білейчуку: 516 875 736 866 6352 (ПриватБанк, Станіслав Білейчук).
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
