У коментарі для Петро Шкутяк зазначив:
“Знаю Богдана Михайловича багато років. Для мене Томенчук – це передовсім висококласний фахівець в галузі освіти, неймовірно відкритий для інновацій, такий експериментатор, що й молодим дає фору, а головне – порядна людина. Про те, що пан Богдан, крім іншого, ще й талановитий поет, вже поширюватися не буду.
Я не надто перебільшу, якщо скажу, що саме завдяки йому і його команді Україна вже десятиліття має систему ЗНО, а батьки звичайних школярів-випускників з міст, містечок і сіл забули, що таке тотальне хабарництво при вступі до вишів. Зараз це сприймається вже як належне, а насправді за цим – колосальна робота пана Богдана і його однодумців. ЗНО – чи не єдина безумовно успішна реформа в державі за останні роки. Це те, що дає українцям майбутнє, що дає шанс стати в один рівень з найбільш розвиненими країнами світу. Переконаний, що держава мала б гідно нагородити цих людей за їхній внесок, та натомість бачимо щось цілком протилежне: бачимо, як знищують плоди успішної, фактично безкорисливої праці на благо всієї нації, як знищують майбутнє українських дітей.
На жаль, реакція і суспільства, і влади на ситуацію довкола ЗНО є млявою і невідповідною загрозі. Боюся, що всі прокинуться і усвідомлять масштаб і значення ЗНО лише тоді, коли в вищу школу повернеться тотальна корупція і ошелешеним батькам виставлять “неофіційні прайси” за те, щоб їхні чада стали студентами. Згадайте 90-ті. Вони можуть повернутися. Якщо не зупинити те паскудство, яке зараз чинять із системою незалежнього зовнішнього оцінювання”.
