4 вересня в Івано-Франківську вчергове зібрались військові, аби обговорити питання оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційного центру на міському озері.
Попередньо планувалось, що перший повноцінний реабілітаційний центр для військових, ветеранів та їхніх родин має з’явитись в Івано-Франківську біля міського озера. Проєкт ініціювали самі військові. Хочуть, аби він був схожий на Superhumans Center, який успішно функціонує у Львові.
Втім через протистояння з активістами, які виступають категорично проти забудови зеленої зони біля озера, інвестиційний конкурс на будівництво реабілітаційного центру в Івано-Франківську досі не оголошено.
«Ми опинились в тупиковій ситуації, коли є дві сторони: є ми – військові і ветерани, і є активісти і громада. Ми реєструємо петиції, громада реєструє петиції, ми збираємо акції, громада збирає акції. Мені здається, що так можна дуже довго ще продовжувати. Але, як на мене, ми маємо знайти якусь точку, на якій ми просто потиснемо один одному руки і почнемо рухатися далі», – відмітив один з ініціаторів проєкту, майор Збройних сил України, військовослужбовець 114 бригади тактичної авіації Івано-Франківська Руслан Колішенко.
Військові готові сісти за стіл переговорів, щоб знайти компроміс, бо час зараз дуже важливий.
«Сьогодні є великий ризик того, що на даній ділянці не буде ні першого, ні другого, тобто ні реабілітаційного центру, ні парку ветеранів. Оскільки там є частина приватної території, є частина комунальної. Їх можуть об’єднати і вивести в іншу юридичну площину для того, щоб там реалізувати інші задуми», – ділиться думками Руслан Колішенко.
Такі масштабні проєкти мають об’єднувати суспільство, а не поляризувати його.
«Зараз склалась ситуація, коли суспільство агресивно налаштовується проти військових. Сьогодні це точно не те, що потрібно нашій країні. І суспільство, і військові мають дихати в унісон. Ми повинні робити круті речі, круті проекти разом. Бо війна стає все складнішою, поранених хлопців з різними фізіологічними проблемами, психологічними потребами з кожним днем стає все більше. А Івано-Франківськ дещо відстає від інших міст нашої країни, бо в нас відсутній спеціалізований потужний реабілітаційний центр. Я б навіть сказав, що це має бути мережа таких центрів. Зрештою, ми сьогодні маємо можливість такий проєкт реалізувати», – додав майор ЗСУ.
Соціальна напруга не сприятиме залученню інвесторів, переконані військові.
«Чим довше це питання затягується, тим більше воно обростає суспільним впливом. Через це інвесторам у майбутньому може стати не так цікаво подавати заявки, а в міста немає коштів для того, щоб фінансувати такі проєкти», – каже Колішенко.
Будівництво реабілітаційного центру планується біля міського озера, де зараз не облагороджена зелена зона. До слова, на вихідних десятки франківців зібрались на толоку, щоб її прибрати – покосити траву, почистити дерева, прибрати сміття.
«Є велика ділянка в межах озера зі сторони вулиці Гурика. Загалом там територія понад 4 га. Але в комунальній власності перебуває тільки ділянка 1,1 га, все інше – приватна територія, до якої має відношення будівельна компанія «Благо». Коли назріли ці питання і дискусії, я ходив у «Благо», щоб дізнатись, чи планують вони там багатоповерхову забудову. Мені задекларували, що такої забудови там не планувалося і не планується. В компанії сказали, що найближчі 6-7 років жодного будівництва на цій ділянці вони не планують, бо в них зараз дуже багато інших інвестиційних проєктів у роботі. Наша позиція вже була озвучена: в той момент, якщо там почнеться, не дай Бог, якась забудова, яка не узгоджена з громадою, ми готові йти і зносити ті паркани, зносити ті стіни, якщо вони там появляться», – запевняють військові.
Ініціатори проєкту кажуть, що реабілітаційний центр буде зводитись виключно на території, яка належить громаді.
«Це смужка вздовж берега озера, яка повертає до існуючої каплиці. Ми підготували з колегами цей проєкт. Як видно, він також дуже насичений зеленню, різними насадженнями, там експлуатовані дахи з зеленню. Первинний задум був в тому, що ми маємо не зіпсувати зелену зону, а, навпаки, її доповнити, вдосконалити, упорядкувати, зробити цю територію такою, щоб там можна було проводити вільний час. Ми хочемо в даній локації зробити такий флагман в місті Івано-Франківську, в якому буде і реабілітація, і рекреація», – відмітив Руслан Колішенко.
Військові не погоджуються з пропозиціями деяких депутатів винести реабілітаційний центр за межі міста.
«Ми категорично проти того, щоб наші побратими, ті, які знаходяться на реабілітації, які потребують протезування, психологічної підтримки, були десь за межами міста. Ми повинні бути серед них, а вони серед нас», – додав Руслан Колішенко.
На проходження реабілітації поранені герої чекають місяцями. На протезування – ще довше.
«Ці реабілітації, які вони придумали, неефективні. В мене побратим недавно був на реабілітації знаєте де? На Чукалівці. Йому там просто давали три таблетки. Потім військовий просто виходить з туманом в голові назад до людей, і він розуміє, що нічого йому ніхто не допоміг. Так не має бути. Ми маємо дати їм достойну і належну реабілітацію, правильно інтегрувати їх з війська в суспільство. Тому над ідеєю такого центру ми працювали ще з 2022 року. На початку цього року звернулись до місцевої влади. Нас послухали, але довший час ніхто нічого не робив. Дев’ять місяців у мерії мовчали. І тільки перед останньою сесією, коли ми знову нагадали про реабілітаційний центр, депутати проголосували», – відмітив військовий, який служив в 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ, Микола Бітюк.
Ідею будівництва реабілітаційного центру біля міського озера підтримують і волонтери.
«Чому наші хлопці, наші найкращі воїни, не заслуговують цього місця? Чим вони не догодили суспільству? Що вони зробили не так? Вони – найдорожче, що є зараз в нашому суспільстві. Я бачив їх в 2022 році, і я бачу тепер. Повірте, блиск в очах пропадає. Вони вже розуміють, що прийдуть сюди нікому не потрібні. Це ганьба. Розумієте? Це нам ганьба. Тому що не можна так. Я вважаю, що наші воїни заслуговують найкращого. І якщо цей центр має бути біля озера – значить там їм треба поставити. Бо вони це заслужили – своїм життям, своєю кров’ю, своїми відірваними руками, ногами. Вони заслужили від нас найкраще», – каже волонтер Роман Королюк.
Починати розробку нового проєкту на іншому місці, якщо таке запропонує місцева влада, військові вважають недоцільним. Бо це знову кошти, а головне – час, який сьогодні надважливий.
«Так склалась доля, що цю ділянку відстоювали з 2018 року саме для цього. Можливо це була велика сила, провидіння, Бог. Але це прекрасно, що ця ділянка збереглась спеціально під цей проєкт», – відмітив військовослужбовець Тарас Бугаєнко.
Ініціатори проєкту готові сісти за стіл переговорів, аби дійти компромісу і щоб питання про оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційного центру нарешті зрушило з місця.
