Прикарпатець на мотоциклі підкорив дві карпатські вершини

“Велика Сивуля – це одна з найскладніших вершин. Можна стверджувати, що це була найважча поїздка. Порівняно з останнім підйомом, інші – це “мандрівки” по пересіченій місцевості – невеличкі вершини, лісові дороги”, – розповідає спортсмен.

На Малу Сивулю Тарас Гогільчин виїхав за пів години, на Велику Сивулю знадобилося півтори, щоб здолати шлях.

Хлопець починав підніматися з друзями. Двоє через технічні поломки не змогли виїхати навіть з підніжжя. Вони просто пішки вийшли. Ще один друг Назар добрався до Малої Сивулі. Вершину Великої Сивули підкорив лише Тарас Гогільчин.

Займаючись ендуро, спортсмен виробив власні правила безпеки.

“Перед поїздкою дивимося прогноз погоди. Ознайомлюємо рідних та друзів з маршрутом, списуємося в соцмережах з товаришами. Передбачити щось важко, але в такій мандрівці головне – командний дух, підтримка, хороше екіпірування, зваженість в усіх думках і діях”, – каже Тарас.

І додає, що ніколи не треба поспішати, просто їхати у своєму ритмі. Також важливо перепочивати.

За два роки Тарас Гогільчин підкорив полонину Середню, Сивулі і Драгобрат. У планах – вершина Піп Іван. Говерла хлопця не цікавить, бо туди, за його словами, люди і на велосипеді піднімаються.

“Не всі люди розуміють цей вид спорту, – розповідає Тарас Гогільчин. – Деколи заїжджаємо в гори і бачимо купи сміття, повалені дерева. І коли ти їдеш маленьким мотоциклом, і спалюєш кілька літрів бензину, а люди обурюються, що ти нібито забруднюєш довкілля, а довкола – тонни сміття у лісі, і вони сприймають це нормально. То насправді я не розумію, що відбувається? Мене ця ситуація із забрудненням довкілля дуже болить”.

Хлопець із забрудненням гір бореться таким чином: забирає зі собою не лише своє сміття, а й інших, які не поприбирали за собою. Тарас закликає й інших наслідувати його приклад.

Також хлопець разом з товаришами розчищає лісові дороги та стежки від повалених дерев для інших туристів.