Франківський психолог Наталія Чаплинська: Наші парламентарі перебувають на підлітковій стадії

Багатьох людей, які в політику не йдуть, цікавить питання – чому інші вирішують йти в цю саму політику. Зрештою, обласна рада не Верховна – це громадська робота швидше. То чому? Тобі мало громадської роботи?

Це був свідомий вибір. Громадською діяльністю я займаюся з 1998 року. Наразі, ця громадська робота не дає в повній мірі бажаного результату. Переважно ми, як громадські організації, перебуваємо в ролі прохача. Певною мірою – це принизливий момент для громадських організацій. Бо все зав’язано на владі, на тому хто є при владі.

Тобто, йдучи у владу, ти, певним чином, вирішила укріпити свій статус громадського діяча?

Так. На сьогоднішній день ми багато працюємо з бійцями АТО, з їхніми родинами, з родинами загиблих бійців, з переселенцями, надаємо їм психологічну (і не лише) допомогу. І щоб продовжувати далі ефективно працювати, потрібна підтримка. І від обласної влади, в тому числі.

Чому саме «Свобода»?

Я мала пропозиції і від інших політичних сил (не буду їх тут називати). В мене було багато вагань, багато думок, я обдумувала ці пропозиції і зрештою обрала. Чому «Свобода»? Мені імпонує націоналістична ідея. На сьогоднішній день більш відданої цій ідеї політсили я не бачу.

Але ця ідеологія є ідеологією початку 20-го століття. З огляду на це «Свобода» не є модерною партією. А багато хто говорить про те, що світоглядно ця політсила взагалі застрягла в кінці століття 19-го. Чи можна з цією старою валізою сісти в сучасний потяг?

Відносно «Свободи» існує багато різноманітних стереотипів, але чим більше я співпрацюю з побратимами, з якими я познайомилася і на Майдані (я була в сотні Сергія Дідича), і на передовій, тим більше я переконуюся, що їхні ідеї – це не лише пусті слова. Це велика праця і велике розуміння української держави.

Але там (як зрештою і в будь-якій партії) є, назвемо так, герої, а є функціонери, котрі, можливо, навіть спекулюють на ідеях, які, як ти кажеш, для тебе цінні?

Одне одному не заперечує. Хтось має виконувати роботу функціонера, а хтось бійця. Власне, для себе я кращого вибору, ніж «Свобода» не бачила.

Але в партію ти, наразі, вступати не збираєшся?

Я ще думаю. Втім, нещодавно я їздила в Київ на конференцію депутатів від «Свободи». На конференції нас навчали як депутатів. Для мене стало приємним відкриттям, що навчали не найняті піарщики, а самі члени ВО «Свобода», котрі вже мають певний досвід. Вони використовують дуже хорошу матодику – «Навчаючи – навчаюсь». Це є інакший підхід, ніж в інших політсилах. Це сучасно і це – по-новому.

Тобто, ці сучасні психологічні практики ти збираєшся привносити в роботу обласної ради?

Якщо буде необхідно…

А що ти скажеш на звинувачення в адресу «Свободи» щодо узурпації влади – спочатку в місті, а тепер і в області?

 Я в політиці людина нова і теж помічаю багато нюансів, які мене, не те що дивують (воно б дивувало, якби я багато років не цікавилася політикою і не знала, що то таке), але я знаю, що для успішної роботи потрібна співпраця в команді. Коли команда здорова, нормальна та якісна, то тоді ця співпраця дає позитивний результат. Мене більше дивує таке негативне ставлення до «Свободи». Я це навіть на собі відчуваю. Тобто, ми ще не бачили результату, а вже критикуємо.

Подивимося. Я взагалі завжди оцінюю роботу влади, через її ставлення до культури…

І до громадських організацій, додам…

В такому разі, ти як представник громадських організацій будеш ініціювати в обласній раді щільну співпрацю обласної влади та громадських організацій?

Однозначно, що так. Тому що добре розвинуте громадянське суспільство це те, яке має дуже багато громадських організацій.

Тепер до тебе питання, як до психолога. А чи потрібно нашим депутатам (будь-якого рівня) робота з психологами? Бо часто поведінка депутатів видається неадекватною.

Для того, щоб стати зрілим суспільством ми маємо пройти через дуже багато речей. Кожен має пройти певні етапи розвитку. Якщо взяти людину, то вона проходить різні стадії. Трирічний вік – зміни особистості відбуваються, потім сім років – іншого характеру зміни, підлітковий вік – зміни особистості…

І на якій стадії наші депутати?

В мене складається враження, що парламентарі (мова виключно про Верховну раду) якраз на підлітковому рівні. Тому що йдуть емоції, грюкають дверима, розмахують кулаками, вчиняють бійки… Тобто, якщо брати стадії розвитку, то до зрілості нам ще дуже і дуже далеко.

А що до психологічної служби, то… Найперше правило психолога – працювати на замовлення. Замовлення не поступає. Тому тут діє друге правило – не нав’язуватись. Психолог діє лише з тими, хто готовий до співпраці. Що ж до загальних рекомендацій, то я неодноразово їх давала, коли модерувала роботу в комітетах Верховної ради.

В Івано-Франківську діє громадсько-політичний клуб «Вершина», куди приходять місцеві політики і там ми плідно спілкуємося. На загал виноситься тема, про яку я розповідаю з точки зору психології. Ті політики й депутати, котрі хочуть цим цікавитись, вони цим цікавляться. І, повертаючись до «Свободи», я скажу, що депутати від цієї політсили є найактивнішими. Вони насправді здобувають знання і це мені імпонує.

Повернімося до твого депутатства. Як плануєш працювати в обласній раді – в якості рядового депутата, чи, можливо, є амбіції, якщо не очолити, то принаймні потрапити до якоїсь з комісій?

Я б дуже хотіла потрапити в комісію по медицині і соцполітиці. Тому що в мене (і в тих людей, з якими я співпрацюю) є багато ідей, щодо реабілітації та допомоги бійцям АТО. І хотілося б це втілити в життя, оскільки, наразі, я бачу, що держава не робить те, що мала б робити, але на рівні області ми могли б цих хлопців підтримати.

Тобто, напрямки роботи ти для себе визначила?

Так.

Тоді, – успіхів. Дякую за розмову.