В Коломиї трапився випадок, який заставив задуматися про моральний упадок сучасного українського суспільства. Ми всі чекали після Майдану, що все поміняється, але є люди, які тормозять ці зміни. Дуже шкода, що серед них є люди які носять білі халати і давали клятву Гіпократу рятувати людей.

Цього тижня один пожилий, самотній і бідний коломиянин їхавши на велосипеді попав у невеличку аварію, в наслідок якої зламав ногу. З місця події його забрала швидка і завезла до лікарні де йому накали гіпс. Але в результаті обстежень виявилося, що цього недостатньо для нормального зростання кісток. Потрібно на ногу поставити так званий апарат Єлізарова і зробити операцію, яка звичайно коштує великих грошей. Чоловік як вже було сказано, бідний і самотній і грошей взяти просто нема звідки. Він звертався і до міської влади і до депутатів, але ті нічим допомогти не можуть. Лікарі ж із травматологічного відділення Коломийської ЦРЛ йому прямо заявляють, що без грошей операцію робити не будуть. Лікарня бідна кажуть, держава грошей не виділяє, тому і не можуть робити операцію без грошей.” – йдеться в повідомленні.

Поки що Версії перевіряють інформацію та проводять власне розслідування, тому підтвердити чи спростувати інформацію наразі складно.

Відомо лише, що за останні роки почастішали повідомлення про вимагання медиками так званих “благодійних внесків” від пацієнтів, особливо коли це стосується проведення невідкладних та складних операцій. Хоча такі “благодійні внески” згідно ЗУ є необов’язковими більшість пацієнтів справно їх сплачували.

Системний характер хабарництва в медичиних установах, покривання керівнитвом фактів вимагань “благодійних внесків” наводить на думку, що поки всі відволіклись на війну та новий “реформаторський” уряд корупція в медицині процвітає.

Це підтверджують зокрема й дані Державної служби статистики України. За даними вибіркового опитування домогосподарств України, майже 84% із них повідомили, що хтось із членів домогосподарства не зміг відвідати лікаря, майже 96% домогосподарств сказали, що хтось не зміг пройти медичне обстеження, а більш як 98% – провести медичні процедури чи отримати лікування в стаціонарі через надто високу вартість цих послуг.

При цьому, крім неофіційних платежів, пацієнти змушені сплачувати й до каси. В Україні, незважаючи на конституційну норму щодо безоплатності медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, обмежений перелік послуг може надаватися на платній основі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1138 від 17 вересня 1996 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» та Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 12 травня 1997 року «Про внесення змін та доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138».

Плата за послуги в лікувальних закладах вноситься також у вигляді благодійних внесків, що регулюється Законом України «Про благодійництво та благодійну діяльність» від 16 вересня 1997 року. Ці благодійні внески, по суті, є квазіофіційними платежами. За відсутності документів про сплату благодійного внеску вони фактично є різновидом неофіційного платежу. Сукупність таких платежів (особливо без спеціальних умов для соціально не захищених верств населення) створює непосильний тягар для населення, а, отже,отримання медичної допомоги часто розглядається як розкіш.

 

(За мат. Віче.)