Терези Феміди протягом всього часу, доки триває протистояння, хиляться то в один, то в інший бік. Втім, забудовник судиться не з громадою, а з міською владою Івано-Франківська, оскільки часто в таких суперечках першопричиною конфлікту якраз являються ті чи інші рішення саме міської влади.
Як стверджують мешканці житлових будинків №№ 8, 9, 10, 24, 28, 25А, 30 на вулиці Витвицького «Зерно конфлікту було посіяне у 2013 році, коли на прохання жителів мікрорайону «Пасічна» міська влада прийняла рішення відмовити ТОВ «Тора-10» у подовженні договору оренди земельної ділянки в межах вулиць Галицька-Витвицького».
Цілком очікувано, директор «Тора-10» Віталій Заріцький рішення міської ради оскаржив у суді. За його словами, на сесії міської ради, не вносячи питання в порядок денний, депутат ВО «Свобода» Роман Харук «з руки» вніс пропозицію проголосувати за заборону продовження оренди земельної ділянки ТОВ «Тора-10», хоча на той момент забудовник ще навіть не подавав заявку на продовження оренди. Міська рада, таким чином, здійснила упереджувальний постріл. При тому, що на даній ділянці вже знаходився збудований «Тора-10» будинок. І не просто збудований, а зданий в експлуатацію з присвоєнням адреси. Міська рада більшістю голосів пропозицію депутата підтримала. Віталій Заріцький стверджує, що рішення звернутися до суду викликано виключно бажанням діяти в законодавчому полі.
Втім, запевняє директор «Тора-10» конфлікт, початок якого мешканці датують 2013-м роком, має значно глибше часове коріння.
В 2006 році ТзВО КП «ВІО-плюс» отримало на згаданій території земельну ділянку 2,2 га. Втім, дозвіл на житлове будівництво отримати не вдавалося. Спочатку фірму спонукали віддати частину землі під будівництво греко-католицької церкви, обіцяючи дозвіл на будівництво. Згодом виникла домовленість, що дозвіл на будівництво нададуть, якщо «ВІО-плюс» збудує дитячий майданчик. Фірма віддала ще 0,4 га під майданчик і спорудила його. Втім, так і не отримавши очікуваного дозволу, фірма «ВІО-плюс» відмовилася від земельної ділянки, якої вже лишилося 1,8 га.
В 2010 році Івано-Франківська міська рада прийняла рішення передати земельну ділянку ТОВ «ТОРА-10», директором якого тоді був Олег Стефановський.
На момент приходу Віталія Заріцького (у якості співвласника та директора) «ТОРА-10» вже отримала протягом 2010-11 років всі дозвільні документи на будівництво, містобудівні умови та обмеження, оплатила і провела обстеження дерев, отримала дозвіл на їх зрізку. Забудовник приступив до будівництва.
Ні в людей, ні у влади до 2012 року жодних претензій не було. Все змінилося в 2012 році, коли з генеральних планів українських міст, був знятий гриф секретності. Отоді всі й побачили, що будівництво ведеться в зеленій зоні, яка не призначена для забудови, відповідно до чинних Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» 360-92 затверджених Наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992р., а саме п. п. «б» п.10.4 де вказано, що «Розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається: на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об’єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства». Саме на ці законодавчі норми посилаються активісти, які відстоюють своє право на сквер на лівому березі Бистриці. «Якщо вдумливо читати цю юридичну інформацію, то можна легко зробити логічний висновок: окрім зеленої рекреаційної зони на території спірної землі в межах вулиць Галицької-Витвицького не можливо навіть допускати думок про будівництво будь-яких споруд», – пишуть вони у відкритому листі до директора ТОВ «ТОРА-10» Віталія Заріцького.
Віталій Заріцький не сперечається з цим, але стверджує, що отримав лист від Департаменту архітектури, з якого випливає, що ті будинки, мешканці яких з ним «воюють», теж збудовані на місці зеленої зони, де будівництво було заборонене.
Навряд чи в даній ситуації потрібно звинувачувати мешканців чи забудовників, які до 2012 року не мали доступу до генплану. Провина тут явно лежить на тих, хто, маючи доступ до генплану (згідно займаних посад) все ж надавали дозволи на спорудження житлових будинків.
Тут варто згадати, ще одну історію, безпосередньо пов’язану з нинішньою ситуацією. В 2006 році землю «ВІО-плюс» надали з умовою, що фірма власним коштом збудудує дорогу, яка мала з’єднати вулицю Галицьку з обласною лікарнею.
Мешканці (ті самі) виступили проти будівництва. За словами Віталія Заріцького, активістів очолював, вже згадуваний нами, Роман Харук. Одним з аргументів мешканців було те, що вони не хочуть дороги у себе під вікнами. Бажання цілком справедливе, але, справедливості ради, зазначимо, що від запланованої дороги до будинків було 30-40 метрів. Зрештою, дорогу так і не збудували. Чи втратило від цього місто? Безперечно. Адже тепер машини швидкої допомоги змушені робити чималий гак, а життя хворого іноді можуть врятувати хвилини. Але, схоже, ота перша перемога й надихає мешканців на боротьбу з забудовником, який, до слова, припинив будь-які роботи на спірній ділянці, до остаточного рішення судів.
Натомість, його опоненти, міська рада Івано-Франківська, приймають рішення про відведення земельної ділянки Івано-Франківській міській раді на вулиці Галицькій, для обслуговування скверу і виділяє на це 1,5 млн. гривень.
Віталій Заріцькій, втім, стверджує, що сама ідеє скверу не належить ані мешканцям прилеглих будинків, ані міській владі. Ідея скверу, запевняє він, – це елемент його першої мирової угоди (коли йому не продовжили договір оренди), згідно якої він оголосив про намір відмовитись від будівництва лінії будинків вздовж дамби річки, при умові, що ТОРА-10 будує будинок на три під’їзди поряд зі вже зданим в експлуатацію, а решту території (1 га) віддає місту під сквер. Руслан Марцінків, який на той момент був депутатом Верховної ради таку ідею підтримав. Але тоді така пропозиція забудовника міською радою була проігнорована. А вже за головування Руслана Марцінківа в міській раді, як вже згадувалося, було прийняте рішення про облаштування на спірній території скверу. Що цікаво, під сквер відводиться 0,9 га. Залишається 0,3 га. Згодом саме на цих трьох сотках активісти встановлюють хрест, начебто під будівництво греко-католицької каплички. Представники греко-католицької церкви заявляють, що в них є рішення Синоду не втручатися в подібні конфлікти і вони освячувати цей хрест не будуть. Міський голова Руслан Марцінків, на занепокоєний дзвінок забудовника, обіцяє розібратися. Про те, що було після телефонної розмови, пряма мова Віталія Заріцького:
«Якогось дня, я дивлюся інтерв’ю Руслана Марцінківа, де він дає відповідь на питання саме по цій ділянці. Він каже, що ми там будувати не дамо, аж до того, що поставимо там капличку УПЦ Київського Патріархату. Це було в четвер, а в суботу я вже був в митрополита Іоасафа, який теж мене запевнив, що вони в цьому участі приймати не будуть і, взагалі вперше про це чують…».
Проте, наступного дня, після розмови з митрополитом, священник отець Петро освячує хрест. Віталій Заріцький каже, що зустрічався зі священником. Сам священник пояснює, що він не ставив до відома митрополита, тому що до нього особисто підійшов Руслан Марцінків, який запевнив, що є всі документи та погодження і запросив на освячення хреста.
Що цікаво – згідно листа від 11 квітня 2016 року (після освячення хреста) за підписом Першого заступника міського голови Миколи Вітенка Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини не готувалося жодних рішень виконавчому комітету міськради про встановлення на даній земельній ділянці об’єкту релігійного призначення (хреста).
На іншій частині ділянки Приватне ВКП «Супутник» активно проводить роботи по облаштуванню скверу, згідно розпоряджнння начальника Департаменту ЖКГ Михайла Смушака.
Загальна вартість проведених робіт становитиме 1 120 000 гривень. Частина коштів вже витрачена, а може бути й втрачена, якщо забудовник виграє суд. На таку перспективу міський голова Руслан Марцінків реагує досить спокійно. «Втратимо, так втратимо», – сказав він у розмові з Віталієм Заріцьким.
На місці ж освяченого хреста тим часом починають споруджувати капличку, стосовно якої новостворений Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою складає перший в ході своєї діяльності акт, в якому зазначає наступне: «виявлено, що ведеться будівництво невідомої споруди людьми, які не представились, дозвільних документів на ведення будівництва не надано».
Насправді існують документи від 8 квітня 2016 року за підписом міського голови Руслана Марцінківа. Один з документів дає дозвіл на спорудження тимчасової молитовної споруди на основі статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» для розміщення тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності, літніх майданчиків та збірно-розбірних металевих гаражів.
Другий пропонує винести на розгляд сесії міськради зміни до додатку рішення сесії міської ради «Про затвердження схеми розташування культових споруд в місті Івано-Франківську», згідно якого згадану капличку, начебто, узаконюють.
Існує вже й підготовлене рішення, згідно якого на спірній (поки що) ділянці планується спорудити християнський храм.
Віталій Заріцький стверджує, що не має наміру боротися з церквою і зазначає, що якщо він виграє суд, а на тому місці буде капличка, то він її руйнувати не візьметься ні в якому разі, а просто перенесе будівництво на вільну землю.
Звичайно, прагнення мешканців будинків, які протестують, бачити перед вікнам не інші будинки, а зелені дерева цілком зрозуміле. Чи виграє місто від скверу? Якщо не все, то мікрорайон Пасічна виграє точно. Розуміючи це, забудовник і відмовився від лінії будинків вздовж дамби. Хоча, за його словами, він міг би піти більш простим шляхом, скориставшись умовами договору про оренду, згідно якого «Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов’язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору Орендодавцем, а також витрати, які Орендар здійснив свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання Орендодавцем умов договору» і судитися вже зовсім з іншого приводу. (Копія договору є в редакції «Версій»)
9 лютого 2016 року Господарський суд виніс рішення на користь ТОВ «Тора-10».
Сьогодні, 21 квітня 2016 року, Львівський апеляійний суд проводить чергове засідання в цій справі. Забудовник стверджує, що «воює» вже не за землю, а за те, щоб все відбувалося законно. Більше того, він надіслав міській владі листа, в якому повідомляє, що готовий навіть у разі перемоги в судах, залишити в силі запропоновану мирову угоду, передавши в комунальну власність місту 0,9261 га для облаштування скверу. (Копія листа є в редакції «Версій»).
Також, як альтернативу, він пропонує ще одну мирову угоду, згідно якої ТОВ «Тора-10» відмовиться від своїх позовних вимог по спірній території 1,2 га, якщо натомість фірмі дадуть можливість повернути вкладені інвестиції на ділянці 0,8 га по вулиці Макогона, 23А.
Про ділянку на вулиці Макогона є інша цікава історія, але вона лише дотично стосується теми цієї статті, тому ми, вірогідно, опишемо її в іншому матеріалі.
Напевно всі три сторони конфлікту повинні зробити кроки назустріч один одному. Втім, схоже до компромісу готова лише одна сторона.
