Хто й за що катував прикарпатського євромайданівця? (фото)

В житті ж ніколи не стикалася. Тому коли побачила фотографії та прочитала документи, що потрапили до редакції, просто жахнулася. З людини зробили майже відбивну – живого місця не лишилося. Хто? За що?

Заява, з якою звернулася мати побитого, – ні, це слово не зовсім відповідає ситуації, – катованого чоловіка звернулася до народного депутата по допомогу. Тому що вже довші, ніж півроку її митарства, подання різного роду заяв по інстанціях не дали жодного результату. А мати – і це зрозуміло й цілком природно – хоче врятувати свого сина, бо вважає його ні в чому не винним.

А справа ось у чому. Із зрозумілих причин не називаємо ані міста, ані імені людини, адже, по-перше, з огляду на обставини, це може завдати йому шкоди аж до загрози життю, а по-друге, слідство триває, і наша публікація не повинна вплинути на законність його проведення.

Як написала в заяві, а потім розповіла при особистій зустрічі з кореспондентом мати, її єдиний син В., молодий чоловік з районного прикарпатського центру, брав дуже активну участь у подіях на Євромайдані. Входив до складу охоронних підрозділів, стояв за ідею європейського майбутнього України разом з однодумцями у боротьбі зі старим режимом. Потім керівництво Майдану направило його служити на блок-пости в Одесі.

Він майже щодня телефонував мені, в червні я привітала його по телефону з днем народження, і раптом пропав більше, ніж на тиждень, – каже мати. – Я намагалася розшукати сина, але дарма. Дізналася тільки від друзів, до яких змогла додзвонитися, що В. відрядили до Києва. І там його слід загубився.

Тільки через тиждень до жінки зателефонували з київської лікарні й повідомили, що її син у дуже важкому стані знаходиться у них. Вона терміново виїхала до Києва. І вже там дізналася, що прикарпатського євромайданівця весь цей час тримали у підвалі в одному з відомих будівель неподалік Майдану (знову ж-таки з причини не нашкодити ані людині, ані слідству не кажемо, де саме) і катували. Діагноз із лікарняної виписки й фотографії, які зробила мати, коли була поруч із сином в лікарні, приводять у жах. Струс головного мозку, перелом нижньої щелепи, перелом кісток носа, трьох ребер, травматична ампутація пальця лівої руки, множинні колото-різані рани кінцівок, вогнепальне поранення правого стегна, сторонні тіла в голові та шиї (мати каже, це кулі, що потім їх витягли), множинні рани та забої голови, шиї, тулуба та кінцівок.

 Молодий організм, котрий все ж має сили і прагне вижити, допоміг В. викарабкатися. Як розказав він матері, справжніх причин затримання й катування він не знає. Але під час цих мордувань у підвалі йому давали підписати різні документи, ніби він був завербований антимайданними силами, російською стороною (хоча тоді ще воєнного конфлікту з Росією не було). В результаті на підставі цих вибитих підписів чоловіка заарештували й просто з лікарні забрали до СБУ, а потім доправили до СІЗО в Одесі.

Мати вважає, що це розправа з її сином за якісь незрозумілі обставини, випадковим і небажаним свідком яких він опинився. Тепер Віталій під слідством по звинуваченні за статтею про державну зраду, а також його, самого покаліченого, порізаного й побитого, звинувачують у тому, що він когось і десь катував.

Таку інформацію дав журналістові адвокат, який зараз в Одесі захищає В. як звинуваченого.

Адвокат каже:

У спілкуванні з В. я не помітив за ним жодних ані розумових відхилень, ані схильності до жорстокості. Він – цілком адекватний український громадянин, котрий не справляє враження зрадника або звіра, що катував інших людей.

Свідки, як каже адвокат, плутаються у показах, губляться. Мати стверджує, що свідками у справі виступають тепер ті, хто його жорстоко катував у підвалі. А за те, що вона намагається знайти і покарати винних, і на її адресу, і її синові надходять загрози. В. кажуть відкритим текстом – не підеш по статті, не виконаєш всього, що ми тобі кажемо, повернешся туди, звідки забрали, тобто в підвали-катівні.

Мати прикарпатського євромайданівця не вірить у його провину. Він завжди був спокійним і чесним, отримав вищу освіту у Львівській політехніці. На Майдан поїхав за покликом серця, адже хотів змін на краще у своїй рідній Україні, котру завжди любив. Він навіть вірші патріотичні писав, розказує жінка. І ось чим для нього обернулася його участь у революційних подіях.

Він не служив в армії, не військовий, був рядовим учасником Майдану. Ну їздив раз на заробітки до Росії ще давно, але ж таких у нас тисячі, десятки тисяч. І за це звинуватити його у зраді Батьківщині? Не вірю, й буду боротися за правду до кінця, – каже мати В.

І з болем у голосі й очах додає:

Навіть якщо уявити, що він щось недобре зробив, що він у чомусь винний – хіба можна так катувати людину. Судити за законом треба, покарати, якщо винний, а не знущатися морально й фізично…

Сьогодні слідство триває. Мати продовжує свою боротьбу за сина. Але вже більше ніж за півроку, так і не появилося хоча б маленького натяку на знайдену відповідь на запитання – хто й за що так жорстоко катував прикарпатського євромайданівця?