Історичні будівлі Івано-Франківська: чим цікавий будинок на вулиці Шевченка, 32?

В кожному місті є будівлі величні. Котрі одразу привертають увагу туристів, які беззаперечно визнаються окрасою міста. А є й такі, що на перший погляд наче й не несуть в собі чогось особливого. Втім, якщо придивитися уважніше, то можна побачити й красу архітектури й довідатися про цікаву історію тієї чи іншої споруди.

Одним з таких будинків в Івано-Франківську є двохповерхова мурована будівля зведена в 1840-х роках, яка тягнеться від будівлі №10 на вулиці Гординського (колишня Ґіллера), де до 1939 року була жіноча семирічна школа, до будинку на вулиці Шевченка (колишня Липова), зведеного в 70-х роках минулого століття. Будинок № 32 кутовий – на вулицю Гордиського виходить вісьмома вікнами кожного поверху, на вулицю Шевченка – вісьмома вікнами першого поверху та центральними дверима й десятьма вікнами другого поверу, зі старовинними заскленими дверима, котрі ведуть на старовинний балкон. На торці будинок має вікно на першому поверсі й забиті двері з вікнами над залишками балкону на другому.

Якщо ми вже згадали жіночу семирічну школа на вулиці Ґіллера, то зазначимо, що в будинку про який йдеться в даному матеріалі до 1939 року розміщувалася загальноосвітня чоловіча семирічна школа ім. Тадеуша Чацького, названа так на честь засновника Вищої Волинської гімназії в Кременці (1805 рік).

 Станіславіська ж семирічна школа на вулиці Ґіллера була заснована значно пізніше й не зажила такої слави, як гімназія в Кременці, проте в ній навчався польський поет, сатирик, автор сценічного мистецтва, літературний перекладач  Горацій Сафрін. З  1918 по 1939 Горацій Сафрін був керівником літературної студії ім. Гольдфадена в Станіславові. Помер в Лодзі в 1980 році. Проте на будинку, про який йде мова, жодної анотаційної дошки на згадку про нашого видатного земляка.

А потім через Станіславів двічі прокотилася Друга світова війна. У післявоєнні роки в будинку на вулиці Шевченка,32 було училище, згодом розмістився один з корпусів педінституту, а в 1966 році в педагогічному інституті було відкрито музично-педагогічний факультет, який готував учителів музики і співів для середніх шкіл і з вікон будинку залунала музика. В кімнатах було багато музичних інструментів – від банальних піаніно до здоровенних балалайок-контрабасів.

На самому початку 80-х років минулого століття музично-педагогічний факультет перенесли в іншу будову на тій же вулиці Шевченка, а в будинку на певний час «оселився» щойностворений художньо-графічний факультет.

Після того, як факультет перенесли в будівлю на вулиці Мазепи, будинок 32 на вулиці Шевченка використовували під різноманітні потреби. Тому не зайвим буде зазначити, що будинок, попри виконання різноманітних освітніх функцій, водночас служив гуртожитком для викладачів, деякі викладачі Прикарпатського університету (в який за роки перетворився педінститут), до слова, все ще живуть в цьому, напівпокинутому, будинку.

Характерною та дуже привабливою ознакою цього будинку є наявність патіо (внутрішнього дворика), що створює неповторну атмосферу цього місця. Зайшовши в двері зі сторони вулиці Шевченка та пройшовши внутрішнім коридором, потрапляєш в неповторну атмосферу тиші та спокою патіо, оточеного з трьох сторін власне будинком ( довгим балконом по всьому периметру), а з четвертого боку задньою стіною переходу, який з’єднував приміщення школи №8 (Гординського,10) зі спортзалом цієї школи. І хоча плитка дворика потріскалась, стіни будинку облущилися, все ще можна відчути той затишок, який колись панував тут.

Хоча деякі приміщення будинку все ще використовуються (якісь під житло, якісь під склади старих меблів), загалом будинок стоїть покинутим і подальша його доля викликає тривожне відчуття.

За словами начальника відділу охорони культурної спадщини Володимира Ідака, будинок знаходиться на балансі університету, тому доля споруди залежить виключно від керівництва учбового закладу.

Хочеться вірити, що обіцяний міським головою Івано-Франківська Русланом Марцінків мораторій на будівництво в межах вулиці Шевченка все ж почне діяти й нікому не прийде в голову зносити цю старовинну будівлю, заради спорудження склобетонної потвори.