Івано-Франківськ: ремонт вулиці Шевченка знаходиться на межі зриву

Мешканці вулиці Шевченка (на відрізку Січових Стрільців – Гординського) вже давно звикли до того жахливого стану в якому довгий час (шість років) перебуває ця частина вулиці. Вони вже навіть перестали заздрити мешканцям іншої частини вулиці, на якій з горем навпіл, але ремонт все ж закінчили. Більше того, найбільш романтичні з них навіть почали вбачати в усіх цих нерівностях ладшафту, в зарослях бур’янів на хідниках, в післядощовій багнюці, певну потворну красу, певну естетику постмодерної епохи, яка поволі відходить.

Почалося все в ще в далекому довоєнному 2010 році, коли тодішній міській владі заманулося перетворити всю вулицю Шевченка в  показову пішохідну зону, якою б могли милуватися як мешканці міста, так і гості Прикарпаття. За встановленою традицією (якої притримується й нинішня міська влада) ремонт почали в дощову пору, в жовтні місяці. З виділених на ремонт урядом Азарова 10-ти мільйонів гривень освоїти встигли мегше третини, а решта грошей розчинилася в повітрі після закінчення бюджетного року.

Потім були довгі роки вибивання коштів, перекопана по всій довжині вулиця, колони шанувальників творчості Тараса Григоровича Шевченка, які щороку, 9 березня, змушені були місити багнюку, пробираючись вулицею його імені в парк з аналогічною назвою, до пам’ятника йому ж.

Та зрештою вулицю на відрізку Гординського – парк ім. Шевченка таки закінчили. А ось ремонт на відрізку Січових Стрільців – Гординського відклали до кращих часів. І ось, здавалося, кращі часи й настали. 25 липня 2016 року ремонт і цієї ділянки вулиці розпочався. Спочатку міняли водогін, потім тягнули електрокабелі під вуличні ліхтарі і нарешті, поближче до жовтня, з настанням сезону дощів  (не забувайте про традиції) взялися класти бруківку.

“Нарешті й на нашій вулиці буде бруківка”, – зітхнула частина мешканців вулиці. Та виявилося, що не все так просто.

“А де я буду тримати автівку, доки ремонт?”, – зарепетувала решта і взялася чинити опір ремонту, тобто залишати автомобілі на звичному для себе місці – на вулиці, котру начебто потрібно ремонтувати. До автомобілістів-мешканців приєдналися автомобілісти-приїжджі, які в свою чергу складаються з тих, хто працює на вулиці (в першу чергу це стосується працівників суду), а також тих, хто звик лишати тут свою автівку, використовуючи вулицю як безкоштовну парковку, бо йому, бачте, треба в центр (“зробіть в місті парковки, а тоді майте до мене претензії”). І ремонт фактично став, завдяки ось такому опору власників транспортних засобів. Пасивний це опір, чи активний, вирішуйте самі.

На сьогодніщній день обидва узбіччя вулиця Шевченка заставлені автомобілями, а серединою вулиці продовжується жвавий автомобільний рух. Водію грейдера доводиться демонструвати не аби яке вміння, щоб бодай якимось чином продовжити ремонт (див. відео)

Відповідальні за ремонт особи, не називаючи власних прізвищ, поскаржилися журналістові “Версій”, що нічого не можуть з цим вдіяти. Водії їх не слухають і навіть погрожують. Звернення в поліцію не допомагають. “Поліція покрутиться тут п’ять хвилин та тікає”, – розповідає один з робітників.

В прес-службі поліції повідомили, що вчора 18 жовтня, на вулицю Шевченка виїжджали представники патрульної поліції, котрі дали дозвіл на встановлення бетонних блоків для повного перекриття вулиці та відповідного дорожнього знаку. Чому цього зроблено не було, в поліції не знають. “Ми не регулювальники, щоб постійно там чергувати”, – говорять поліцейські. Втім, запевнили – якщо до них буде звернення, вони приїдуть. Наразі ж, жодних звернень щодо ситуації на вулиці Шевченка не надходило.

Робітники, які проводять ремонт, розповіли, що блоки були встановлені, але приїхали “амбали”, котрі погрожуючи робітникам фізичною розправою, блоки розсунули, а знак повалили.

Чи повинні робітники самотужки звертатися в поліцію, чи все ж ситуацію потрібно “розрулювати” на більш високому рівні? Можливо на рівні начальника відділу технічного нагляду Департаменту житлової комунальної політики та благоустрою Ігоря Пицка, до якого так і не вдалося додзвонитися на протязі двох години. Чи можливо на рівні директора Департаменту Михайла Смушака, з яким не вдалося зв’язатися, оскільки, як нам повідомили в приймальні, він перебуває на нараді у міського голови. А можливо в ситуацію повинен втрутитися сам міський голова Руслан Марцінків, якщо цього не в силах зробити його підлеглі?

Словом, доки ми тут задаємо всі ці питання, ремонт вулиці Шевченка, можна сказати, проходить дуже мляво. Як запевнив нас керівник робіт, якби не автомобілі, то на сьогоднішній день було б відремонтовано вже пів вулиці, а так маємо те що маємо (ще одна українська традиція).