Зрозуміло, що по різні боки барикад опинилися представники так званих незалежних ЗМІ і представники тих самих комунальних друкованих засобів, які цей закон покликаний ліквідувати.
Прихильники цього закону цілком слушно зауважують, що більшість (якщо не всі) комунальних друкованих засобів масової інформації являються свого роду бюджетними паразитами, де на одного журналіста (з фотографом вкупі) приходиться чотири бухгалтери, три кур’єри, дві прибиральниці, кілька секретарів, один редактор з кількома замами і ще купа людей, які в редакції займаються невідомо чим. І це все за бюджетні кошти, тобто – за наші з вами податки. Редакції комунальних ЗМІ, як правило займають кілька кабінетів, мають редакційний автотранспорт (заправка з бюджету), відпустки, надбавки і всі супутні бюджетні штучки.
При цьому, в них немає ані найменшого стимулу до розвитку. Хоча б тому, що вони не є конкурентами на арені, де змагаються за читача видання, котрі не фінансуються з бюджету. За великим рахунком – їх читач мало цікавить, бо незалежно від накладу, від продажу, від розміщеної реклами – вони все одно отримують свої кошти з бюджету і живуть цілком спокійно – в стороні від звіриного оскалу капіталізму.
Саме такими аргументами послуговувалися ініціатори цього законопроекту і вони в чомусь (якщо не в усьому) праві. І дійсно, – чому пересічний Іван Григорович повинен за свої податки утримувати газету, котру він навіть не читає? А якщо йому раптом захочеться її прочитати, то він повинен ще раз заплатити, щоб отримати примірник видання, в якому іноді й немає нічого цікавого.
А з іншого боку. Якщо взяти райони, то там районні газети іноді є чи не єдиним джерелом інформації для тих, хто не користується Інтернетом. Інше питання, чи вартують ці кілька тисяч читачів тих бюджетних затрат, щоб до них донести думку голови районної ради. Можливо й так. А можливо – це просто викинуті на вітер кошти, які б більше придалися для облаштування в тому ж районі додаткового амбулаторного пункту.
Та чи варто отак рубати з плеча? – задаються питанням дотичні до вітчизняної журналістики громадяни.
Колективи редакцій, згідно цього закону, зобов’язали, грубо кажучи, в пений термін знайти собі власника. Хто не знайде, ті будуть ліквідовані. Іноді видання це не лише бренд, але й приміщення, майно, тощо. Хто підхопить прапор плюралізму? І чи залишиться тоді цей самий плюралізм? Бо якщо досі на редакційну політику впливали ради різних рівнів, то тепер буде впливати той, хто стане власником видання. Бо це в країнах, як ми кажемо, розвинутої демократії, власник ЗМІ не втручається в редакційну політику. В Україні, на жаль, власники цю політику вибудовують. Тому у нас все таке однобоке, перекошене й шкутильгає на одну ногу.
Чи потрібен даний Закон? І так, і ні. Навряд чи він мав би бути настільки категоричним. Бо позбавляти державу права володіти засобами МАСОВОЇ інформації під час інформаційнної (і не лише) війни, крок досить необачний.
Чи потрібно було реформувати комунальні ЗМІ? Безперечно, що так. Скорочувати роздуті штати, ставити бюджетне фінансування в залежність від рейтингу і так далі.
Втім, в нас вирішили йти найпростішим шляхом. Для чого ремонтувати будинок, якщо можна закласти вибухівку в ключові точки і – бабах! Питання знято.
Анонім
Партія регіонів жила мало, не довго. Скільки бздітиме в очі старим пердунам Свобода? Вишиванками. І вони, старі пердуни, розкусять скоро. Чи я переоцінюють український нарід? Ні! Дурних мало!
Анонім
Раніше депутатами міськ і облради були бандюки від партії регіонів. Зараз від Свободи. Погоджені в княжий столиці, в чувачка на чотири букви.
Анонім
Гопники. Гарне ім’я свободівцям! Діти баньдючків дев’яностих поперли в політику через Свободу. Через львівського патрона.
Анонім
штати і справді роздуті в районках. куди дивиться держава. районні газети стали рупорами партій влади і зовсім нецікаві. треба зиінювати власників і скорочувати велетенські штати редакцій. проаналізуйте кожен у своєиу місті.
Анонім
Гопники! Кілька років думав над одним лаконічним і містким словом, що могло б передати колективний портрет членів партії Свобода. Наших, міських, які тут, на виду.Так! Гопники. Недовчені, без особливих життєвих успіхів, проте зарозумілі і нахальні. Гуртом накинутися на це нещасне місто, випотрошити його, ошкурити до кісток. Мізер перед виборами кинути довірливому плебсу у вигляді дитячих майданчиків. І бігом піаритися у вишиванках! Ніби не за наші гроші цей мізер. І коли отримуєте коліном по яйцях, як восени 2012-го, скавучати на люди про переслідування, а в кабінетах благати не карати, стоячи на колінах і облизуючи прокурорські мешти. Гопники! Від сьогодні ви маєте влучне ім”я. Гопники. А ти, Ромку, навчися грамотно писати і одягни якийсь щиток на свої яйця. Гопник. Ще один.
роман
свобода їх й купить, а ви смокчіть. все бабло в нас
Анонім
Ліквідувати-ліквідувати. Бо в Західному кур’єрі і в Галичині читатимемо лише про свободівські подвиги і свободівських героїв.
Коментарі закрито.