Мирослав Карабін, – людина добре знана в спортивних колах на Прикарпатті та далеко за межами України.
«Батьки хотіли, щоб я став музикантом, але мені подобався бокс»
Народився я в 1960 році в республіці Комі, місто Інта. Мій батько, якого вже сьогодні нема на цьому світі, і матір, яка дякувати Богу ще жива, були засуджені до 10 років ув’язнення, перебували там і після звільнення народився я і мій брат Зіновій, який старший від мене на три роки. Ми виховувалися з бабусею в селі Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Ну, як хлопці ми звичайно і в хокей грали, і у футбол, і бігали. Проте, батьки хотіли, щоб я став музикантом, я закінчив музичну школу при муз.училищі імені Дениса Січинського, але мені також подобався бокс. Крім того, мій старший брат займався боксом в спортивному товаристві “Авангард” і я також записався в секцію боксу. З того часу почалася моє спортивне життя.
В 1979 році я став студентом Львівського державного інституту фізичної культури і спорту. Будучи студентом інституту я познайомився з сьогоднішньою своєю дружиною, вона родом із Калуша, легкоатлетка – Карабін Галина Василівна. І у 1982 році ми одружилися, а в 1983 році ми були направлені, як молоді спеціалісти на роботу в Івано-Франківську область. І першим моїм робочим місцем було спортивне товариство «Буревісник», яке знаходилося в спортивному комплексі технічного університету нафти і газу – тренером з боксу, а дружина – тренером з легкої атлетики. І якщо будете мати можливість побачити зал в спортивному комплексі на другому поверсі, там своїми руками я і покійний сьогодні Юрій Богданов, майстер спорту міжнародного класу, зробили собі робоче місце. І мені приємно, що до сьогоднішнього дня там займаються студенти, діти, працюють досвідчені молоді тренери. Майстер спорту міжнародного класу Сервін Сулейманов, тренер збірної команди серед жінок Сергій Данилів, Василь Кондрад та багато інших.
Про тренерську кар’єру: «Я горджуся своїми вихованцями»
Свою тренерську кар’єру я розпочав в «Буревіснику». Згодом я працював в багатьох спортивних товариствах: «Буревісник», «Україна», колишній «Авангард», «Трудові резерви», «Колос». За час своєї роботи приходилось бути тренером, організатором, вихователем, вчителем. І я горджусь своїми учнями, спортсменами, які успішно виступали на Всеукраїнських та Міжнародних змаганнях. Слід відзначити таких спортсменів, як майстер спорту, Іван Середа, срібний призер колишнього Радянського Союзу з боксу серед юніорів, Ярослав Стародуб, чемпіон Всесоюзних змагань серед спортсменів спортивного товариства профспілок та Болеслав Нидашківський – бронзовий призер, Микола Гузійчук, чемпіон України серед юнаків.
В спорткомплексі ми багато проводили змагань, навчально-тренувальних зборів. До нас приїжджали спортсмени з різних куточків колишнього Радянського Союзу. Нам вдалось зробити справді хороші умови для збірних команд і відповідно наші спортсмени приймали участь у спільних навчально-тренувальних зборах, що дало хороший поштовх для підвищення їхньої спортивної майстерності. Це дало можливість виховати велику плеяду боксерів. Але їм потрібно було здобувати освіту. Тому, я в 1996 році особисто звернувся до голови комітету молоді і спорту України Валерія Борзова, дворазового Олімпійського чемпіона з легкої атлетики, щоб відкрити відділення боксу в Коледжі фізичного виховання. Приємно, що сьогодні директором коледжу є Любомир Васильович Пасічняк, який в 1996 році розпочав роботу тренером з боксу у новоутвореному відділенні боксу.
В 1997 році держава оцінила мою роботу і я отримав звання «Залужений тренер України». В 1998 році мені вдалось запросити на навчання в Прикарпатський університет Сервін Сулейманова, Віктора Полякова. А Дмитра Самкова – в коледж фізичного виховання. Ми разом з тренером Валерієм Дем’яновим та Любомиром Пасічняком почали їх тренувати.
В тому ж 1998 році відбувся чемпіонат світу з боксу серед юніорів в Аргентині. За всю історію Прикарпаття троє спортсменів з Івано-Франківської областібули учасниками Чемпіонату світу: Сервін Сулейманов, Андрій Федчук, Віктор Поляков. Сервін Сулейманов став чемпіоном світу, Андрій Федчук – бронзовим призером. А збірна команда України посіла перше загальнокомандне місце.
В 1999 році Дмитро Самков став чемпіоном Європи серед юнаків, який проходив в місті Баку (Азербайджан). В цьому ж році чемпіонами Кубку Європи стали Сервін Сулейманов і Віктор Поляков. Вперше в 2000 році боксери з Івано-Франківська представляли Україну на Олімпійських іграх в місто Сідней (Австралія). Бронзову нагороду здобув Андрій Федчук, Сервін Сулейманов, на превеликий жаль, залишився без медалі. В 2004 році знову двоє представників з Івано-Франківщини боролися за нагороди на Олімпійських іграх в місті Афіни (Греція). Віктор Поляков в чвертьфіналі поступився боксеру з Казахстану, якого було визнано кращим боксером Олімпіади і вручено кубок Вела Баркера.
Сьогодні Сервін Сулейманов є викладачем кафедри фізичного виховання Технічного університету нафти і газу і тренером з боксу, а Віктор Поляков – тренер з боксу ОДЮСШ.
Один з перших рефері в Івано-Франківській області, який отримав звання «Судді міжнародної категорії»
Ігри доброї волі. М. Брісбен (Австралія 2002 р.)Так, це правда. Я дійсно є суддя міжнародної категорії, в свій час мені приходилося в якості судді брати участь в Чемпіонатах України, Чемпіонатах Європи, Кубках Європи, Чемпіонатах світу, Кубках світу та Іграх доброї волі. На превеликий жаль, я не потрапив судити Олімпійські ігри, можливо, через те, що я почав працювати в державних органах виконавчої влади і не мав можливості так часто виїжджати на змагання, як тоді, коли працював тренером. Але я горджуся тим, що знаю багато суддів з різних країн. Ми переписуємось, спілкуємось. Нещодавно ми виїжджали в Угорщину на міжнародний турнір у місто Хевіз, де були діти різних вікових категорій, груп, розрядів. Нас там зустріли досить тепло. В турнірі брали участь спортсмени з Австрії, Словаччини, Угорщини і ми представляли Івано-Франківську область. Кілька днів тому до нас приїжджали представники з міста Бая-Маре (Румунія). Ми плануємо підписати угоду про співпрацю і обміном спортивними делегаціями з Румунією та країнами нашими сусідами: Словаччиною, Польщею, Чехією, Німеччиною та іншими.
Від спортсмена, тренера до спортивного функціонера: «Ми не ставимо сьогодні задачу, що діти повинні професійно займатися спортом, діти повинні вести здоровий спосіб життя і активно приймати участь в різноманітних спортивних заходах»
У мене справді спортивна сім’я: дружина, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, працює в Коледжі фізичного виховання (голова циклової комісії з легкої атлетики). У нас є син, скоро йому виповниться 33 роки, він майстер спорту з боксу, за фахом юрист. Він веде активний здоровий спосіб життя. Думаю, люди прекрасно розуміють, що для того, щоб людина могла успішно працювати, вона повинна бути здоровою. Це найголовніше і ми сьогодні запровадили спільно з Національним Олімпійським комітетом України та нашим обласним відділенням ряд дуже цікавих спортивних заходів для дітей дошкільного віку та учнів загальноосвітніх шкіл, коледжів та вищих навчальних закладів: Олімпійське лелеченя, Олімпійський день, Олімпійський урок, Олімпійський тиждень, зарядка з олімпійцями, «Ти майбутній олімпієць». І коли до дітей приходять на урок фізкультури, чи на інші заходи, учасники Олімпійських ігор і вони проводять спільно з ними зарядку, спільне тренування – для дітей це на все життя залишається в пам’яті. Ми даруємо дітям фотографії, футболки, значки, ручки, блокноти, щоденники з Олімпійською символікою. Така у нас програма.
Додам, що сьогодні Надвірнянщина хоче збудувати за сприяння депутата Верховної Ради Юрія Дерев’янка басейн. Окрім цього планується спорудження басейнів в Снятинському районі, в Косівському районі та місті Івано-Франківську. Тому відділення Олімпійського комітету сконтактувало представника Федерації плавання України із зацікавленими особами для того, щоб були виконані всі вимоги, які потрібні для проведення змагань європейського і українського рівня. Це дуже важлива справа, бо не штука збудувати басейн, а вже якщо будувати, тратити гроші, то споруджувати такий, який відповідатиме всім вимогам європейського і світового рівня для проведення змагань.
Верховинська спортбаза «Черемош»: з приватних рук до держави
Трампліни у ВерховиніЗ 2002-2005 рр. та з 2010 року по 2015 рік я працював начальником управління спорту Івано-Франківської облдержадміністрації. За цей час (в 2004 році) на Олімпійських іграх у нас було 9 учасників Олімпійських ігор і один параолімпієц. Роман Гонтюк виборов срібну медаль (боротьба, дзюдо Надвірна). Це перша медаль за роки незалежності України здобута прикарпатським спортсменом. За рік до Олімпійських ігор 2004 року мені вдалося закріпити спортсменів та тренерів за підприємствами Івано-Франківської області, де вони кожного місяця отримували фінансову допомогу. Це стимулювало спортсменів більш професійно займатись і готуватись до Олімпійський ігор.
Якось до мене приїхав, в управління спорту, тренер з Верховини Прокоп’юк Василь Кузьмович, який розповів про місцеві трампліни. Я зібрався і поїхав у Верховину. Приїжджаю, а там розвалена база. Є якісь трамплінчики, але це не рівень. І ця база була продана спортивним товариством «Колос» приватній Одеській фірмі. В 2004 році вдалося через суди, через рішення сесії районної ради цю базу передати у відділення Національного Олімпійського комітету України в Івано-Франківській області. Тобто ми перевели її у спортивний режим роботи. Вдалося нам знайти штучне покриття – це трава для приземлення спортсменів, зробили повністю реконструкцію бази у Верховині, посприяв цьому голова Укрзалізниці. І вона до сьогодні працює. Зараз там тривають ремонтні роботи. Тут я хочу подякувати за підтримку Юрію Солов’ю. І думаю, що нам вдасться зробити дитячу базу для стрибків на лижах з трампліна та оздоровлення дітей. Треба подякувати тренерам з Верховинщини, що вони єдині, хто цього року має трьох учасників Всесвітньої універсіади, двох учасників Чемпіонату світу (США) та одного учасника Європейського Олімпійського фестивалю (Туреччина) зі стрибків на лижах з трампліна із усіх зимових видів спорту, які розвиває Івано-Франківщина.
В свій час Управління спорту підставило плече тренеру-фанату Прокоп’юку і сьогодні є справді результат. Керівник повинен сьогодні відчувати, бачити тренерів, які фанатично відносяться до своєї роботи і підтримувати їх, і тоді у нас буде відповідний результат. А такі тренери у нас на Прикарпатті є. Тож рішення про передачу керамічного покриття, яке ми віддали для реконструкції Верховинської бази, оцінити тепер можуть спортсмени чи тренери, які представляють нашу область та державу на змаганнях найвищого рівня.
Проводи на зимові Олімпійські ігри спортсмена Володимира Бощука з ВерховиниЛьодова арена: одна з чотирьох на Україну опинилась в Калуші
В 2005 році я перейшов працювати у відділення Олімпійського комітету, а в 2007 році я працював в Міністерстві молоді і спорту, де було створено державне підприємство «Хокей-Україна». Працюючи в цьому підприємстві по 2008 рік, вдалося пролобіювати будівництво на Прикарпатті льодової арени. Тоді чотири льодові арени було виділено на Україну. І одну льодову арену ми взяли на Івано-Франківську область. І ця арена була встановлена в місті Калуш. Приємно, що наші діти приймають участь у Чемпіонаті України, а також проводимо заходи, де приймають участь діти з різних областей України. Крім того, любителі катання на ковзанах мають можливість кататися.
Євро 2012: як стільці з НСК «Олімпійський» опинились в Івано-Франківську?
В 2009 році наша держава отримала право проводити Євро-2012. І я був запрошений працювати в Кабінет Міністрів, де було створене координаційне бюро Євро-2012. На превеликий жаль, я не зміг тут нічого глобального зробити для Івано-Франківської області по плану проведення Євро, тому, що вона не розглядалася. Однак, коли була реконструкція центрального стадіону НСК «Олімпійський», звернувся до мене колишній директор школи Максимів Василь Семенович, з проханням передати крісла для школи. Я навіть не міг колись подумати, що буду мати відношення до цієї школи. Проте, я попросив Іллю Миколайовича Шевляка, голову координаційного бюро Євро-2012, і вдалося крісла з однієї трибуни НСК «Олімпійського» безкоштовно передати школі. Ці крісла до сьогодні слугують нашій спортивній школі. В липні 2010 року я очолив головне управління у справах сім’ї, молоді та спорту і в цій структурі ОДА пропрацював до 2015 року.
За цей час що вдалося зробити? Я прекрасно розумів, що діти повинні мати фінансову підтримку. Тобто, кожна дитина дивиться, де краще. І я це прекрасно розумію і будь-який батько хоче, щоб дитина була здорова, вдягнена та сита. Тоді вдалося прийняти розпорядження ОДА про виділення коштів на харчування кращим спортсменам-юнакам, які посіли перше-третє місце на Чемпіонаті Європи і світу, перше – на Чемпіонаті України. Це дало можливість стимулювало дітей до професійних занять спортом. Окрім цього, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України було прийняте розпорядження ОДА про виділення коштів на харчування кандидатам та резерву збірної команди України (40 спортсменів).
Пізніше було прйинято розпорядження ОДА, про виділення коштів з обласного бюджету членам Олімпійської збірної України від Івано-Франківської області, які успішно виступали на Олімпійських іграх для придбання житла. Вдалось замінити спортивне обладнання на сучасне нове в школі Олімпійського резерву з гімнастики в місті Івано-Франківську, де займається велика кількість дітей. Зазначене було здійснено після Олімпіади 2012 року шляхом безкоштовної передачі з Олімпійської бази «Конча-Заспи» (м. Київ). І сьогодні школа гімнастики має прекрасне обладнання. Також приємно, що колишня фіналістка Олімпійських ігор, заслужений майстер спорту Дарія Згоба працює там тренером.
Про вибори у Верховині: «Я не політик, я спортсмен-функціонер»
В 2010 році, коли я повернувся з Києва на роботу в Івано-Франківську область, після зустрічі з спортивною громадою Верховинщини, ми взялися за реконструкцію місцевих спортивних баз. Тоді мені запропонували піти на вибори по мажоритарному округу. І я погодився. За мене проголосувала громада Верховинщини. Спільними зусиллями ми створили умови для розвитку стрибків на лижах з трампліну та спорту зокрема. Верховинщина сьогодні має футбольне поле зі штучним покриттям, багато загальноосвітніх шкіл вдалося забезпечити спортивним інвентарем: футболками, спортивною формою, книгами. Це вдалося зробити не за кошти управління спорту, а через олімпійський комітет та інших людей та організацій небайдужих до спорту.
А взагалі, я не політик, я спортсмен-функціонер. І все своє життя працював і працюю в галузі фізичної культури і спорту.
Великі плани: від реконструкції ДЮСШ до великого футболу
Нещодавно відбулися комітетські слухання під головуванням голови Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артура Палатного. На нараді були присутні Міністр молоді і спорту, депутати Верховної Ради, заступник Міністра освіти та науки України та керівники спортивних шкіл України. Мною було ппорушене питання про підняття заробітної плати працівникам та тренерам дитячо-юнацькийхспортивних шкіл. Артур Палатний погодився з моєю пропозицією та в своєму виступі сказав, що якщо не буде у нас міцного «фундаменту», тобто дитячо-юнацького спорту, то ми не будемо мати в подальшому спортсменів, які могли б представляти нашу країну на Чемпіонатах Європи, світу та на Олімпійських іграх. У нас є прекрасні тренери і хороша, талановита молодь. Але на превеликий жаль сьогодні спортивні споруди не відповідають сьогоднішнім вимогам для занять. Тому спільними зусиллями, за допомогою обласної державної адміністрації, обласної ради, міських рад, районних рад, меценатів потрібно знаходити кошти для будівництва спортивних споруд. Тоді наші діти будуть рости здоровими. А хто бажатиме професійно займатися спортом, матиме всі умови для досягнення високих спортивних результатів.
Зараз я виконую обов’язки директора Обласної дитячо-юнацької спортивної школи. У нас є стадіон, який потрібно дещо реконструювати. Ми плануємо розширити футбольне поле, зараз воно має розмір 90 на 55 метрів, а потрібно 90 на 60 метрів для проведення Всеукраїнських змагань. По цьому питанню ми маємо підтримку від Обласної федерації футболу та Федерації футболу України. Минулого року ми проводили змагання обласної дитячо-юнацької ліги серед дітей-школярів, і спілкуючись з тренерами, вони підтримують таку ідею. Для того, щоб був професійний футбол, повинен розвиватися дитячий футбол. І ця база може бути не тільки для міста і області, а й для команд дитячих клубів та юнацьких збірних команд України.
Крім того, я зараз працюю над документацією щодо реконструкції та будівництва спортивних залів, яка буде погоджена з обласною радою і переконаний, що спільними зусиллями обласної ради, ОДА, міської радими зробимо реконструкцію школи. Є багато талановитих і фізично здорових дітей, які проживають в районах і селах нашої області. Для того, щоб вони могли себе реалізувати в професійному спорті, їх потрібно забирати в місто Івано-Франківськ для навчання і професійного заняття спортом. Тут є кваліфіковані тренери з певних видів спорту і кращі умови, де спортсмени себе можуть реалізувати у змаганнях європейського та світового рівня.
Виконуючи обов’язки директора ОДЮСШ я знайшов порозуміння з працівниками та тренерами школи. Мені приємно, що за підсумками 2016 року Обласна дитячо-юнацька спортивна школа вперше посіла почесне перше місце за рейтингом серед всіх дитячо-юнацьких спортивних шкіл області, відповідно до рішення колегії управління спорту ОДА.
В школі є фахові тренери, які вміють і готують сьогодні спортсменів до складу збірної команди України. Одним із таких є тренер Ярослав Маланюк і його вихованець Михайло Гаврилюк, який на цей час є кращим метальником молота за рейтингом Федерації легкої атлетики України, його результат кращий в світі серед юнаків. Також школа має чемпіона Європи з боксу серед юнаків Олега Ворону (тренер Богдан Когут), срібного призера Чемпіонату Європи серед юнаків Максима Микитюка (тренер Олег Юрчишин). Станіслав Сеник (перший тренер Юрій Дзундза), чемпіон України з легкої атлетики в бігу на 800 метрів та багато інших. Нам вдалося придбати спортивну форму для дітей школи.
Я вдячний всім тренерам та працівникам школи за їхню віддану та нелегку роботу, а також всім учасникам Олімпійських ігор, з якими ми разом проводимо різноманітні цікаві заходи серед дітей та молоді за програмою Олімпійського комітету. Є ще багато планів на перспективу, але тільки всі разом ми зможемо їх реалізувати.
